Справа № 127/7542/26
Провадження №11-сс/801/252/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202620020000156 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області віл 09.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, у кримінальному провадженні № 1202620020000156 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивує тим, що наведені слідчим у клопотанні факти знайшли своє підтвердження у зібраних доказах. Сукупність цих даних свідчить про обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених законом. За таких обставин застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідало б тяжкості інкримінованого злочину та суперечило б завданню кримінального провадження щодо забезпечення дієвості процесу.
Так, не погодившись із даною ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026, захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що, на його переконання, ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026 є незаконною та необґрунтованою.
Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта чи спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом із тим, як стверджує захисник, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є не лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, але й наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тоді як слідчий і прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених законом підстав.
Крім того, у апеляційній скарзі наголошується, що відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема вагомість доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, а також інші обставини, передбачені законом.
Водночас, як зазначає апелянт, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може застосовуватися лише у разі доведення прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як зазначає захисник, підозрюваний ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, при цьому жодних ризиків, передбачених законом, стороною обвинувачення не доведено, зокрема відсутні дані про те, що, перебуваючи на волі, він переховувався від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Також у апеляційній скарзі звертається увага на те, що підозрюваний раніше не судимий, інших кримінальних проваджень, у яких йому пред'явлено підозру не має, має постійне місце проживання та реєстрації, а також сім'ю - цивільну дружину, з якою проживає не один рік.
За таких обставин, на думку апелянта, судом помилково обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який є занадто суворим.
Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, слідчий суддя безпідставно не визначив розмір застави, оскільки, на переконання захисника, відсутні підстави, передбачені ст. 177-178 КПК України, які б давали право не визначати її розмір, у зв'язку з чим у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен був визначити розмір застави.
Колегія суддів, вислухавши думки захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовільнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судової справи та мотиви апеляційної скарги, прийшла до висновку, що в апеляційній скарзі захисника слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026 відповідає.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного обвинуваченого та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжувалася, в останнє Указом президента України № 14366 від 12.01.2026 до 05 години 30 хвилин 04.05.2026.
Так, 05.03.2026 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи на території ринку «Привокзальний» по вул. Гетьмана Пікуса у м. Вінниці, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_10 , маючи корисливий умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом відкритого викрадення, побачили раніше їм невідомого ОСОБА_11 , який тримав у руках пластиковий кейс з шуруповертом марки «Makita».
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, під час спільного перебування з потерпілим на території вказаного ринку між ними виник словесний конфлікт.
Після цього, з метою подолання можливого опору потерпілого та реалізації спільного злочинного умислу, ОСОБА_10 наніс ОСОБА_11 удар кулаком у ділянку нижньої щелепи, внаслідок чого останній впав на землю, після чого ОСОБА_8 наніс потерпілому удар ногою.
Надалі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи відкритий характер своїх дій для потерпілого та інших осіб, користуючись безпорадним станом ОСОБА_11 , відкрито заволоділи належним йому майном, а саме: телефоном «Redmi 15C» із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар»; павербанком чорного кольору; кейсом із шуруповертом марки «Makita».
Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд чим завдали потерпілому ОСОБА_11 матеріального збитку, розмір якого встановлюється.
07.03.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, не працюючого, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше судимого: 17.02.2025 вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - у грабежі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, колегія судів зазначає, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Підозра ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202620020000156 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, обґрунтовується наступними доказами:
?рапортом про реєстрацію кримінального правопорушення від 06.03.2025;
?протоколами допитів свідків;
?протоколом допиту потерпілого;
?протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками;
?протоколами огляду місця події;
?протоколами затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;
?протоколами допиту підозрюваних;
?довідкою з лікарні;
?іншими доказами.
Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що наданих доказів достатньо для того, щоб прийти до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень обґрунтована.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та не здійснює оцінку доказів з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку. На цьому етапі суд перевіряє лише наявність обґрунтованої підозри, тобто наявність сукупності фактичних даних, які на підставі зібраних органом досудового розслідування доказів можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді стороною обвинувачення, органом досудового розслідування зібрано докази, які на даному етапі кримінального провадження дають підстави вважати, що ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області вірно обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При оцінці обставин, передбачених ст. 177 КПК України, досудове слідство приймає до уваги, що:
?наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
?у разі визнання винуватим, ОСОБА_8 загрожує покарання за тяжкий злочин вчинений в умовах воєнного стану у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;
?раніше ОСОБА_8 притягувався до кримінальної відповідальності.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_8 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя Вінницького міського суду вірно обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд також враховує, що у даному кримінальному провадженні наявний потерпілий та свідки, показання яких мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та прийняття законного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження.
При цьому положення ст. 23 КПК України закріплюють принцип безпосередності дослідження доказів у суді, згідно з яким показання свідків повинні бути отримані судом у відкритому судовому засіданні.
Саме тому збереження їхньої процесуальної незалежності та вільного волевиявлення під час допиту є необхідною гарантією дотримання прав сторін та засад справедливого судового розгляду.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує дані, що характеризують особу підозрюваного. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за результатами розгляду якого був засуджений до покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що підозрюваний у минулому вже вчиняв суспільно небезпечне діяння насильницького характеру, яке посягає на життя та здоров'я людини, що саме по собі є суттєвою характеристикою його особи.
Колегія суддів вважає, що такі дані про особу підозрюваного об'єктивно характеризують його як особу, схильну до протиправної поведінки та ігнорування встановлених законом правил співжиття у суспільстві. У зв'язку з цим зазначені обставини не можуть бути залишені поза увагою суду під час оцінки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику вчинення нового кримінального правопорушення, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, враховуючи наведені відомості про особу підозрюваного, у сукупності з тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та іншими встановленими обставинами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що ці дані обґрунтовано були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування щодо ОСОБА_8 відповідного запобіжного заходу.
ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - грабіж, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний ризик того, що, усвідомлюючи суворість можливого покарання, підозрюваний може умисно ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Суворість санкції є одним із чинників, що обґрунтовує побоювання ухилення, і повинна оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про визначення розміру застави.
Зокрема, закон прямо передбачає можливість не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що обумовлено підвищеним ступенем суспільної небезпечності таких діянь та необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Із матеріалів провадження вбачається, що інкриміноване особі кримінальне правопорушення належить саме до категорії злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства, у зв'язку з чим слідчий суддя, реалізовуючи надані йому законом повноваження, обґрунтовано скористався правом не визначати розмір застави.
При цьому колегія суддів зазначає, що таке рішення не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки відповідає як змісту вказаної норми, так і її меті, а доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з реалізацією судом першої інстанції наданої йому дискреції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення розміру застави та вважає, що оскаржувана ухвала в цій частині є законною та обґрунтованою.
Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, діяв у межах наданих повноважень і відповідно до вимог національного законодавства та стандартів ЄСПЛ, забезпечивши належний баланс між інтересами правосуддя і правами підозрюваного, а тому підстав для скасування ухвали немає, у зв'язку з чим її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202620020000156 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4