Справа № 751/8960/25 Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю.К.
Провадження № 33/4823/192/26
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
19 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кравченка В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Місцевим судом встановлено, що 20 жовтня 2025 року, о 05 год. 17 хв., у місті Чернігові, по вул. Івана Мазепи, 58, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу алкотестер Драгер ARСЕ-0238 (проба позитивна - 0,36 проміле), чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Кравченко В.В. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції не дотримались вимог закону, без роз'яснення порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, на що останній погодився, оскільки був впевнений, що прилад нічого не покаже. Зазначає, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме те, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, відсутня будь-яка фіксація факту того, що ОСОБА_1 погодився з результатами газоаналізатора, не дивлячись на це, працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами, він має можливість пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, в матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином роз'яснено про наслідки складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а поліцейські лише зазначили, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього буде розглядатися в суді. Крім того, зазначає, що ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, так як поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова, відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного чи іншого сп'яніння. Апелянт вважає, що показник 0,36 проміле не перевищує допустиму норму алкоголю, оскільки є меншою за 0,25мг на літр повітря, як зазначено в п.6 ст.8 Конвенції про дорожній рух. Також наголошує на тому, що технічний запис, який міститься в матеріалах адміністративної справи, є явно «нарізаним», оскільки він не містить в собі безперервності ведення відеозйомки.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися повторно, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином. При цьому, захисник Кравченко В.В. надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488508 від 20.10.2025, ОСОБА_1 , 20 жовтня 2025 року, о 05 год. 17 хв., у місті Чернігові, по вул. Івана Мазепи, 58, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу Драгер ARСЕ-0238, тест позитивний - 0,36 проміле, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Драгер 6810», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,36 проміле, з яким останній погодився та поставив свій підпис (а.с.4).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкуванні поліцейськими виявлено у водія запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та порушення мови. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», останній погодився; результат огляду - 0,36 проміле. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Після цього, поліцейський роз'яснив водію його права, склав протокол про адміністративне правопорушення та ознайомив останнього з його змістом.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, не ґрунтуються на Законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, наведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 не висловлював свою незгоду з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, а тому йому не пропонувалося проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, що не суперечить законодавчо визначеному порядку проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння.
Також, згода ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується підписом в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який був підписаний водієм без зауважень та доповнень (а.с.5).
Твердження захисника про те, що відеозапис не може бути допустимим доказом, оскільки відеофіксація не є безперервною, апеляційний суд визнає необґрунтованими, так як хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом. Вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Не є переконливими і твердження апелянта, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, оскільки мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, що становить 0,5 проміле, з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п.7 розділу 2 вищезгаданої Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихаємому повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле, а тому порушень норм національного та міжнародного законодавства при розгляді справи в місцевому суді апеляційний суд не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Кравченка В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний