Справа № 736/2346/25 Головуючий у 1 інстанції Пархомчук Т. В.
Провадження № 33/4823/128/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Загальця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, особа з інвалідністю І групи,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 05 вересня 2025 року о 20 год. 23 хв. в м. Корюківка, по вул. Вокзальна, 8А, ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або такого огляду в лікарні відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що процедура проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров'я. Вказує, що відеозапис не є безперервним, жодний файл не підписаний електронним підписом та невідомо на якому пристрої ці записи здійснювалися. Посилається на те, що йому не було роз'яснено процесуальні права та не надано можливості скористатися юридичною допомогою. Також, ставить під сумнів наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія на стан сп'яніння. При цьому, акцентує увагу на тому, що до нього було застосовано фізичну силу і, на його думку, дану справу було сфабриковано.
Крім того, просить звільнити його від сплати судового збору, як особи з інвалідністю І групи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у присутності двох свідків.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №444757 від 05.09.2025 року, ОСОБА_1 05 вересня 2025 року о 20 год. 23 хв. в м. Корюківка, по вул. Вокзальна, 8А, ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або такого огляду в лікарні відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.10).
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . У подальшому, у водія було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння і на пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 тягнув час, перебивав поліцейських, поводив себе зухвало, агресивно, висловлювався у бік працівників поліції нецензурною лайкою, та весь час лише не погоджувався із причиною зупинки.
Тобто, ОСОБА_1 не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, що вірно розцінено як відмова від проходження огляду, а тому доводи апелянта, в цій частині, не є слушними.
При цьому, наявні в матеріалах справи відеозаписи не містить ознак здійснення на ОСОБА_1 будь-якого впливу з метою схилення його до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а свідчить про роз'яснення водію порядку проходження огляду та небажання останнього його проходити.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
На думку апеляційного суду, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в порядку самозвернення, чого ним зроблено не було, чим в подальшому ймовірно довів би те, що дійсно не знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.
Також, ОСОБА_1 під час складання протоколу стосовно нього скористався своїм конституційним правом, яке передбачене ст. 63 Конституції України та відмовився надавати будь-які пояснення по суті порушення та підписувати процесуальний документ.
Крім того, із переглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо надання йому адвоката, і це свідчить про те, що останній не мав бажання скористатися правовою допомогою захисника.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп'яніння, а також обов'язку працівника поліції при огляді водія на стан сп'яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта в цій частині.
В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.09.2025 року (а.с.9), однак, у даному випадку, судом воно не може бути взято до уваги, оскільки відносно ОСОБА_1 було складено адмінматеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів апелянта про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Даними відеозаписами підтверджена суть адміністративного правопорушення, що ставиться у провину водію ОСОБА_1 .
Не є переконливими посилання апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, оскільки ст.256 КУпАП та інші норми Закону не містять вимоги до засобу відеофіксації.
Що стосується тверджень апелянта на те, що матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху, що в даному випадку і відбувалось, і порушень з боку працівників поліції щодо ведення фіксації обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
В той же час, суд першої інстанції при винесенні постанови не повністю дослідив дані про особу ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої копії посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи.
За змістом пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.
А тому, враховуючи сукупність вищенаведених обставин, апеляційний суд, згідно п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
В решті цю ж постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач