Єдиний унікальний номер справи: 766/12401/25
Номер провадження: 11-кп/819/115/26
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025231020000540 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2025 року щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 01.09.2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання обраховано з дня приведення вироку до виконання.
Судом першої інстанції у вироку встановлено, що 21.04.2025 року ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , являючись військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543 Х-ІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69-2022, 18.12.2023 року, відмовився від отримання повістки, в якій зазначено необхідність його прибуття 21.04.2025 року о 15.00 год. до пункту відправки команди у військову частину № НОМЕР_1 , та без поважних причин, 21.04.2025 року о 15.00 год. не з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ст.336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Узагальнені доводи та вимоги апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_8 просить скасувати вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 01.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ухвалити новий вирок.
Посилається на те, що при ухваленні вироку булипорушені матеріальні та процесуальні права обвинуваченого .
При проголошені вироку суд першої інстанції неправильно вказав реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_7 , що дає підстави вважати формальним підхід до справи.
При розгляді в суді першої інстанції не були допитані свідки зі сторони звинувачення: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що має велике значення для вирішення справи.
Не допитані свідки зі сторони обвинуваченого.
Під час судового розгляду не було досліджено, що обвинувачений відбував покарання з 01.12.1995 року по 27.04.2005 рік та звільнений умовно достроково, не відбув покарання терміном 7 місяців 12 днів.
В суді першої інстанції не долучено характеризуючі матеріали на обвинуваченого: свідоцтво про народження ОСОБА_11 , копія айді картки цивільної дружини обвинуваченого, копія заяви цивільної дружини обвинуваченого про утримання її та дитини, копія характеристики з місця роботи.
21.04.2025 року обвинувачений відмовився від отримання повістки в якій зазначено необхідність його прибуття 21.04.2025 року о 15.00 год. до пункту відправки команди у військову частину № НОМЕР_1 , та без поважних причин 21.04.2025, повістку виписана день в день, без надання можливості обвинуваченому зібрати речі, попрощатися з рідними.
Обвинуваченому не було роз'яснено працівниками Херсонського PTЦК та CП можливості оскарження рішення районної військово-лікарської комісії. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 25/16, відповідно якої, 31.01.2025 проведено медичний огляд обвинуваченого, яким його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, BBH3, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та зв'язку. Після визнання придатним до військової служби, обвинувачений самостійно звернувся до лікарів, які виявили відповідні хвороби.
З огляду на поставлені діагнози постає питання, як обвинувачений може ефективно здійснювати захист Батьківщини.
У вироку зазначено, що ОСОБА_7 винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав частково. Обвинувачений повністю не розумів значення своїх дій. Стаття 336 ККУ передбачає реальне обмеження волі, проте обвинуваченому не було запропоновано допомогу з боку держави у наданні адвоката за призначенням, що є суттєвим порушенням права на захист.
З посиланням на ст. 63 Конституції України ст. 20 КПК, ст. 6 Конвенції вказує, що обвинувачений має право на правову «практичну й ефективну», а не «теоретичну й ілюзорну» допомогу.
Якщо у обвинуваченого немає достатніх коштів для оплати такої допомоги, він має право на безоплатну правничу допомогу, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.
Позиція учасників.
Адвокат ОСОБА_8 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок , яким виправдати обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та позицію захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження , перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів переглядає вирок в межах апеляційних вимог.
Як видно із вироку, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КПК України суд побудував на підставі оцінки сукупності доказів, які надані сторонами кримінального провадження.
Обставин, які б завадили сторонам кримінального провадження скористатися своїми процесуальними правами у наданні інших доказів не встановлено.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження забезпечений передбачений ст. 22 КПК України принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними суду доказів.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд у вироку навів оцінку дослідженим доказам згідно з вимогами ст. 94 КПК України , навів мотиви врахування одних доказів і відхилення інших доказів, проаналізував доводи обвинуваченого на свій захист.
Докази, надані сторонами кримінального провадження суд першої інстанції безпосередньо і неупереджено дослідив у повному обсязі.
Надав оцінку суд дослідженим безпосередньо письмовим доказам:
-військовий квиток серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-довідка військово-лікарської комісії №25/16, відповідно до якої, 31.01.2025 проведено медичний огляд обвинуваченого, яким його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та зв'язку;
-наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №281 від 21.04.2025 року «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», відповідно до якого, для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період призвано військовозобов'язаних, зокрема, ОСОБА_7 , для направлення 21.04.2025 року до військової частини НОМЕР_1 . Визначено, що шикування команди призваних військовозобов'язаних для інструктажу і відправки здійснюється на плацу в ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15.00 год. 21.04.2025 року;
-повістка №1 від 21.04.2025, зі змісту якої вбачається, що вона видана на ім'я обвинуваченого, в ній зазначено про його призив на військову службу під час мобілізації та обов'язок з'явитися 21.04.2025 року о 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , для відправлення до військової частини НОМЕР_1 ;
-акт відмови від отримання повістки для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини від 21.04.2025 за №29, відповідно до якого, ОСОБА_7 , в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовився від отримання повістки, оскільки не бажає проходити військову службу;
-протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2025 за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до яких, вони, за загальними рисами обличчя, впізнали обвинуваченого;
-лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 за №10/6705 від 28.05.2025, яким надано інформацію на запит слідчого, з якого вбачається, що обвинувачений права на бронювання не має, документів для оформлення бронювання не подавав, висновок ВЛК не оскаржував;
-поіменний список військовозобов'язаних визначених у наказі за №281 від 21.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомість про інструктаж військовозобов'язаних, відповідно до яких, обвинувачений 21.04.2025 року до місця збору о 15.00 год. не з'явився;
-довідки КНП «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради №550/01-10 від 21.05.2025, КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» Херсонської міської ради, за №01-09/1150 від 05.06.2025 року, КНП «Херсонська міська клінічної лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» Херсонської міської ради за №1221/03/10-17 від 22.05.2025 року, КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради за №1509/01-09 від 10.06.2025, відповідно до яких, обвинувачений до медичних закладів з 21.04.2025 року по день надання довідок за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував;
-довідкою «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради Херсонської міської ради, за №01/7-1419-3 від 22.05.2025 року, згідно до якої, 06.05.2025, 07.05.2025, ОСОБА_7 звертався до лікаря пульмонолога з приводу хронічного бронхіту, фази нестійкої ремісії;
Доводів про неналежність чи недопустимість покладених в основу вироку письмових доказів апеляційна скарга захисника не містить.
Вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 показав, що в 2025 року він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби, хоча він має ряд хронічних захворювань. В квітні 2025 року його викликали в ІНФОРМАЦІЯ_6 , де хотіли вручити бойову повістку про відправлення до військової частини, але він відмовився її отримувати, оскільки за своєю професією є будівельником, справи зі зброєю ніколи не мав, навіть під час проходження строкової військової служби. Зміст повістки, зокрема, коли йому необхідно було з'явитися до РТЦК та СП, він не бачив, але якби і знав, то за повісткою все одно не з'явився би, оскільки не хоче проходити військову службу. Вважає, що кожен має займатися своєю справою.
Суд у вироку навів оцінку показанням обвинуваченого у сукупності з письмовими доказами та зазначив, що показання обвинуваченого, повністю узгоджуються з іншими доказами в частині відмови від отримання повістки про призов та нез'явлення в час та місце вказане у повістці для відправки до військової частини, а також відомості військово-лікарської комісії, якою обвинуваченого визнано придатним для проходження військової служби.
Суд зазначив, що ці докази в сукупності з актом відмови від отримання повістки, довідок медичних закладів, прямо доводять винуватість обвинуваченого в ухиленні від призову за мобілізацією та відсутність у нього поважних причин неявки до РТЦК та СП.
Зі змісту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов'язані та резервісти) зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).
Вказаних обставин судом не встановлено, обвинувачений на них в судовому засіданні не посилався.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність досліджених доказів у своєму взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України .
Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що при розгляді в суді першої інстанції не були допитані свідки сторони обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що має велике значення для вирішення справи, не допитані свідки зі сторони обвинуваченого.
Під час судового розгляду не було досліджено, що обвинувачений відбував покарання та звільнений умовно достроково, в суді не долучено характеризуючі матеріали на обвинуваченого: свідоцтво про народження ОСОБА_11 , копія айді картки цивільної дружини обвинуваченого, копія заяви цивільної дружини обвинуваченого про утримання її та дитини, копія характеристики з місця роботи.
З технічного запису судового засідання вбачається, що в підготовчому судовому засіданні суд з'ясовував у обвинуваченого чи вважає він необхідним допитати свідків, клопотань від обвинуваченого про допит свідків не надійшло. В судовому засіданні 29.08.2025 року прокурор просив допитати обвинуваченого та дослідити письмові докази, клопотань учасників провадження щодо допиту свідків заявлено не було, при з'ясування можливості закінчення дослідження обставин та перевірки їх доказами суд запитував обвинуваченого чи в нього клопотання щодо дослідження доказів, зокрема щодо допиту певних осіб, на що обвинувачений відповів, що не бажає.
Клопотань про долучення додаткових документів що характеризують особу обвинуваченого заявлено не було.
Орган досудового розслідування та сторона обвинувачення самостійно обирає засоби доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України.
Зважаючи на викладене, посилання апеляційної скарги як на підставу для скасування вироку на те, що не були допитані свідки сторони обвинувачення , за відсутності клопотань про їх допит, слід відхилити. Клопотань про допит свідків сторони захисту не заявлялося.
Перешкод у наданні обвинуваченим додаткових відомостей та документів, що характеризують його особу , не встановлено.
Додані до апеляційної скарги характеристика та інші відомості щодо сімейного стану обвинуваченого не спростовують висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КПК України.
Апеляційна скарга не містить доводів про незаконність вироку в частині призначеного покарання чи неврахування відомостей про особу обвинуваченого при призначенні покарання.
Відомості щодо попередніх судимостей ОСОБА_7 у матеріалах провадження наявні, в силу ст. 89 КК України ОСОБА_7 раніше не судимий. Зазначаючи про неврахування судом зазначених відомостей апелянт не наводить обґрунтування того , як саме ця обставина вплинула на законність та обґрунтованість вироку.
З матеріалів провадження, технічних записів судових засідань вбачається, що ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні 25.08.2025 року та під час судового розгляду 29.08.2025 року була вручена пам'ятка про права та обов'язки , про що свідчить відповідна розписка з власноручним підписом ОСОБА_7 ( а.с. 16, 22). Головуючий суддя в судовому засіданні пересвідчився, що ОСОБА_7 отримав пам'ятку про права та обов'язки і вони є зрозумілими .
Заяв та клопотань, зокрема і щодо залучення захисника за призначенням, обвинувачений не заявляв.
Ці обставини не були спростовані обвинуваченим і під час апеляційного розгляду.
За наведеного доводи апеляційної скарги про те, що судом було порушено право на захист обвинуваченого і не було залучено захисника слід визнати необґрунтованими. Підстав, для обов'язкової участі захисника , передбачених ст. 52 КК України в апеляційній скарзі не наведено. За матеріалами провадження обвинувачений не посилався на те, що він не має коштів для залучення захисника та клопотання про залучення захисника за призначенням не заявляв.
Допущена у вступній частині вироку помилка в РНОКПП обвинуваченого ОСОБА_7 не є підставою для визнання вироку незаконним та необґрунтованим, як на те посилається захисник. Описка може бути виправлена судом першої інстанції у порядку ст. 379 КПК України.
Додані до апеляційної скарги копії медичних обстежень обвинуваченого на обґрунтування доводів про те, що за станом здоров'я обвинувачений не може ефективно здійснювати захист Батьківщини, не можуть бути прийняті до уваги як підстави для скасування вироку. Визначення придатності особи до військової служби, відповідно до чинного законодавства, відноситься виключно до повноважень Військово лікарської комісії. Згідно довідки військово-лікарської комісії №25/16, 31.01.2025 року проведено медичний огляд ВЛК, яким ОСОБА_7 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та зв'язку; У довідці міститься підпис ОСОБА_7 про ознайомлення з постановою ВЛК. З матеріалів провадження вбачається, що висновок ВЛК ОСОБА_7 не оскаржував, що було враховано судом у вироку.
Колегія суддів, враховуючи положення ч. 1 ст. 404 КПК за наведеного вище, дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 з підстав та доводів апеляційної скарги скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування вироку не встановлено.
Керуючись ст. 404, 407, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення із цього часу протягом 3-х місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4