Єдиний унікальний номер справи: 766/6280/24
Номер провадження: 11-кп/819/130/26
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024230000000430 у порядку спеціального судового провадження (in absentia) за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2025 року щодо :
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгоград рф, громадянина рф, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (інші дані відсутні),
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України, -
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438 КК України у виді 12 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування призначеного ОСОБА_8 покарання обраховано з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.04.2024 залишено без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
Вирішено питання про процесуальні витрати.
Цим вироком судом встановлено, що ОСОБА_8 09.03.2022 приблизно о 12:00 годині (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) військовослужбовці внг рф, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за наказом та під керівництвом Особи 1, а також інших невстановлених осіб з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади рф, будучи озброєними, примусили діючого на той час начальника ізолятору тимчасового тримання №1 ГУНП в Херсонській області (далі - ІТТ №1) ОСОБА_9 віддати ключі від всіх приміщень ізолятору, тобто фактично захопили та встановили свій контроль над ITT №1, що не було обумовлено воєнною необхідністю, а здійснено виключно з метою нелегального ув'язнення, застосування фізичного насильства та катування до цивільного населення Херсонської області для отримання відомостей, що цікавили окупаційну владу та військових рф.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не раніше 09.03.2022, невстановлені особи з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади рф залучили до реалізації спільного плану стрільця роти оперативного призначення 143 полку оперативного призначення (в/ч НОМЕР_1 ) 50 оброп ОСОБА_8 , який був достовірно обізнаний про те, що між рф та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт, відкрито носив автоматичну зброю, формений одяг та спорядження, які приналежні військовим рф, тобто відповідно до ст. ст. 43, 44 Додаткового протоколу І був комбатантом та зобов?язаний додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройного конфлікту.
У період часу з початку березня по кінець жовтня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_8 , діючи під керівництвом особи, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, а також інших невстановлених осіб з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади рф та за попередньою змовою групою осіб з невстановленими військовослужбовцями рф, перебуваючи в окупованому місті Херсон, умисно, порушуючи ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу І, виконував функції конвойного, вчиняв нелюдяне поводження та забезпечував нелегальне ув?язнення цивільних осіб, які утримувались в приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3.
1. 03.05.2022 приблизно об 11:00 годині (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) троє невстановлених військовослужбовців рф, перебуваючи на блокпосту в районі Корабельної площі в м. Херсоні, погрожуючи вогнепальною зброєю, із застосуванням фізичного насильства, без складання процесуальних документів, затримали ОСОБА_10 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання потерпілого ув'язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вулиця Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 10.05.2022.
3 03.05.2022 до 10.05.2022 військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , виконуючи функції конвойного в зазначеному місці несвободи, забезпечував режим нелегального ув'язнення ОСОБА_10 та інших осіб, який був поєднаний з нелюдяним поводженням щодо них. Потерпілий утримувався у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, у приміщенні непридатному для тривалого перебування людини, в якому він страждав від голоду та відсутності місця для сну. ОСОБА_10 не надавались предмети гігієни або можливість прийняти душ, він піддавався постійним вербальним погрозам, тобто перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров'ю, військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 та інші особи порушили вимоги ст. 147 Конвенції.
В один із днів утримання ОСОБА_10 (більш точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 вивів його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні, а також в заламуванні рук за спину, конвоював потерпілого до одного з кабінетів, де двоє невстановлених військових рф допитували останнього та катували.
Лише 10.05.2022 приблизно о 13:00 годині (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) потерпілого ОСОБА_10 звільнено з місця утримання, без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув'язнення.
2. 09.05.2022 о 10:00 годині (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) шестеро невстановлених військовослужбовців рф, перебуваючи на блокпосту біля Хлібзаводу №3 по вул. Іллі Кулика в м. Херсоні, погрожуючи вогнепальною зброєю, із застосуванням фізичного насильства, без складання процесуальних документів, затримали ОСОБА_11 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формуваньУкраїни не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання потерпілого перевезено та ув?язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 15.07.2022.
3 09.05.2022 до 15.07.2022 військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , виконуючи функції конвойного в зазначеному місці несвободи, забезпечував режим нелегального ув?язнення ОСОБА_11 та інших осіб, який був поєднаний з нелюдяним поводженням щодо них. Потерпілий утримувався у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, у приміщенні непридатному для тривалого перебування людини, в якому він страждав від голоду та відсутності місця для сну. ОСОБА_11 не надавались предмети гігієни або можливість прийняти душ, він піддавався постійним вербальним погрозам, тобто перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров?ю, військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 та інші особи порушили вимоги ст. 147 Конвенції.
Під час нелегального ув?язнення ОСОБА_11 (точний час та дати досудовим розслідуванням не встановлені), ОСОБА_8 , щонайменше тричі виводив його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні, а також в заламуванні рук за спину, конвоював потерпілого до одного з кабінетів, де невстановлені військові рф допитували останнього та катували.
Лише 15.07.2022 приблизно о 15:00 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_11 звільнено з місця утримання, без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув?язнення.
3. Також 21.07.2022 приблизно о 06:30 годині (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) щонайменше вісім невстановлених військовослужбовців російської федерації на трьох автомобілях невстановленого типу та марки прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав потерпілий ОСОБА_12 . Погрожуючи вогнепальною зброєю, без складання процесуальних документів, вказані особи затримали потерпілого, який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання ОСОБА_13 перевезено та ув?язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 01.08.2022.
З 21.07.2022 військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , виконуючи функції конвойного в зазначеному місці несвободи, забезпечував режим нелегального ув?язнення ОСОБА_12 та інших осіб, який був поєднаний з нелюдяним поводженням щодо них. Потерпілий утримувався у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, у приміщенні непридатному для тривалого перебування людини, в якому він страждав від голоду та відсутності місця для сну. ОСОБА_14 не надавались предмети гігієни або можливість прийняти душ, він піддавався постійним вербальним погрозам, тобто перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров?ю, але не мав можливості вільно залишити місце утримання, чим військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 та інші особи порушили вимоги ст. 147 Конвенції.
Під час нелегального ув?язнення ОСОБА_15 (точний час та дати досудовим розслідуванням не встановлені), ОСОБА_8 щонайменше двічі виводив його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні та у штовханні в спину, від чого він ударявся головою об стіну, конвоював потерпілого для дактилоскопіювання, а також до одного з кабінетів, де невстановлені військові рф допитували останнього і катували.
Лише 01.08.2022 приблизно о 17:00 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_15 звільнено з місця утримання, без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув?язнення.
Отже, військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями та представниками силових структур рф, вчинив жорстоке поводження з цивільними особами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що виражалось у нелюдяному поводженні (утримання в камерах непристосованих до тривалого перебування осіб, в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води, ненадання медичної допомоги) та завданні фізичних (заламування рук за спину, штовхання), а також психологічних страждань (надягання шапки на очі для дезорієнтації в приміщенні) та забезпечені режиму нелегального ув?язнення потерпілих, чим порушив ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 Протоколу І.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
У період часу з березня до жовтня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , діючи під керівництвом Особи 1, а також інших невстановлених осіб з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади рф, за попередньою змовою групою осіб, виконуючи функції конвойного в місці несвободи, облаштованому в захопленому приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, вчинив умисні дії, що полягали у пособництві іншим військовослужбовцям рф щодо заподіяння фізичних страждань (побоїв та тілесних ушкоджень) тобто катування потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 з метою отримання інформації на користь окупаційних військ, поєднаних з умисним вбивством потерпілого ОСОБА_16 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 Протоколу І.
1. Так 03.05.2022 приблизно об 11 годині (точний час у ході військовослужбовців рф, перебуваючи на блокпосту в районі Корабельної площі в м. Херсоні, погрожуючи вогнепальною зброєю, із застосуванням фізичного насильства, без складання процесуальних документів, затримали ОСОБА_10 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання потерпілого ув?язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 10.05.2022.
ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою надання допомоги (пособництва) іншим військовослужбовцям рф у жорстокому поводженні (катуванні) з цивільними особами, усуваючи перешкоди до вчинення злочину, в один із днів утримання ОСОБА_10 (більш точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено), вивів його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні, а також в заламуванні рук за спину, конвоював потерпілого до одного з кабінетів, де двоє невстановлених військових рф допитували та катували останнього, шляхом нанесення невизначеної кількості ударів ногами, руками та гумовою палицею по всьому тілу, з вимогою надати інформацію про місцезнаходження учасників територіальної оборони м. Херсона. Після закінчення вказаних протиправних дій ОСОБА_8 , без надання ОСОБА_10 медичної допомоги, конвоював його до камери, де забезпечував режим нелегального ув'язнення та утримував для подальших катувань.
2. 09.05.2022 приблизно о 10 годині (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) шестеро невстановлених військовослужбовців рф, перебуваючи на блокпосту біля Хлібзаводу №3 по вул. І. Кулика в м. Херсоні, погрожуючи вогнепальною зброєю, із застосуванням фізичного насильства, без складання процесуальних документів, затримали ОСОБА_11 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання потерпілого перевезено та ув?язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 15.07.2022.
ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою надання допомоги (пособництва) іншим військовослужбовцям рф у жорстокому поводженні (катуванні) з цивільними особами, усуваючи перешкоди до вчинення злочину, під час нелегального ув?язнення ОСОБА_11 щонайменше тричі (точний час та дати досудовим розслідуванням не встановлені), виводив його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні, а також в заламуванні рук за спину, конвоював потерпілого до допитували та катували останнього шляхом нанесення 5-7 ударів ногами, руками в область грудної клітини та не менше 4 ударів гумовою палицею по ногам, з вимогою надати неправдиву інформацію про допомогу Збройним силам України. Після закінчення вказаних протиправних дій ОСОБА_8 , без надання ОСОБА_11 медичної допомоги, конвоював його до камери, де забезпечував режим нелегального ув'язнення та утримував для подальших катувань.
3. Також 2107.2022 приблизно о 06:30 годині (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) щонайменше вісім невстановлених військовослужбовців російської федерації на трьох автомобілях невстановленого типу та марки прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав потерпілий ОСОБА_12 . Погрожуючи вогнепальною зброєю, без складання процесуальних документів, вказані особи затримали потерпілого, який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Відразу після затримання ОСОБА_15 перевезено та ув?язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 01.08.2022.
ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою надання допомоги (пособництва) іншим військовослужбовцям рф у жорстокому поводженні (катуванні) з цивільними особами, усуваючи перешкоди до вчинення злочину, під час нелегального ув'язнення ОСОБА_17 щонайменше один раз (точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлені), виводив його з камери та із застосуванням психологічного і фізичного насильства, яке полягало в надяганні шапки на очі для дезорієнтації у приміщенні та у штовханні в спину, від чого він ударявся об стіну, конвоював потерпілого до одного з кабінетів, де військовослужбовці рф у кількості від 4 до 5 осіб допитували та катували останнього шляхом нанесення не менше двох ударів гумовою палицею в область спини з вимогою надати неправдиву інформацію про допомогу Збройним силам України. Після закінчення вказаних протиправних дій ОСОБА_8 , без надання ОСОБА_12 медичної допомоги, конвоював його до камери, де забезпечував режим нелегального ув'язнення та утримував для подальших катувань.
4. Крім того, в ніч з 17.06.2022 на 18.06.2022 військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , виконуючи функції конвойного в місці несвободи, облаштованому в захопленому приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, вчинив умисні дії, що полягали у пособництві двом особам, обвинувальний акт стосовно яких направлено до суду, а також трьом невстановленим військовослужбовцям рф в жорстокому поводженні (катуванні) та умисному вбивстві цивільної особи.
Так 12.06.2022 приблизно о 22 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) шестеро невстановлених досудовим розслідуванням військовослужбовців рф, за попередньою змовою між собою, прибули за адресою: м. Херсон, вул. Нечуя-Левицького, 22, будучи озброєними вогнепальною зброєю, погрожуючи застосуванням фізичного насильства у разі непокори, без складання процесуальних документів, затримали потерпілого ОСОБА_16 .
Відразу після затримання потерпілого ув?язнено до камери №7 в приміщенні ІТТ №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де останній незаконно утримувався впродовж тижня.
В ніч з 17.06.2022 на 18.06.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_8 разом з двома особами, обвинувальний акт стосовно яких направлено до суду та трьома невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями рф, зайшли до камери №7, де утримувались ОСОБА_16 та ще двоє ув?язнених.
ОСОБА_8 , діючи з метою надання допомоги (пособництва) вказаним військовим рф в катуванні ОСОБА_16 , свідомо припускаючи настання його смерті, став на охорону вхідних дверей всередині камери, створюючи безпечні умови для інших співучасників злочину від ув?язнених осіб, тобто усунув перешкоди для вчинення злочину, та вів спостереження за катуванням та вбивством ОСОБА_18 під час його вчинення в камері з метою забезпечити реалізацію спільного умислу, а також недопущення фізичного супротиву потерпілих та можливої їх втечі.
У цей час дві особи, обвинувальний акт стосовно яких направлено до суду, та троє невстановлених досудовим розслідуванням військовослужбовців рф, переслідуючи єдиний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, здійснили катування потерпілого ОСОБА_16 та умисне протиправне заподіяння смерті останньому (вбивство), шляхом нанесення йому численних ударів руками та ногами по всьому тілу, обличчю, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої травми органів грудної порожнини, а саме множинних двобічних прямих переломів ребр, що знаходиться в прямому причинному зв?язку з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких він помер у камері №7 ITT №1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3.
Отже, військовослужбовець внг рф ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, надавав допомогу (пособництво) військовослужбовцям рф у жорстокому поводженні з нелегально ув?язненими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , яка виразилась у конвоюванні потерпілих для катування та спостереженні за ними перед катуванням та під час їх вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу, а також у пособництві в умисному вбивстві ОСОБА_16 , котрий перебував під захистом, чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та 7. 2 ст. 75 Протоколу І.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України, як пособництво у жорсткому поводженні з цивільним населенням, поєднаним з умисним вбивством, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 змінити, призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 KK України у виді 8 років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 438 КК України у виді 10 років позбавлення волі.
Ha підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за відсутності обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом у вироку до ОСОБА_8 застосовано максимальні покарання, передбачені санкцією ч.1ст. 438 КК України та ч.2 ст. 438 КК України.
Інформацію, яка характеризує особу ОСОБА_8 стороною обвинувачення отримано у обмеженому об'ємі стороною обвинувачення. Сторона захисту зібрати інформацію щодо особи підсудного не мала можливості, оскільки ОСОБА_20 є громадянином країни агресора.
Приймаючи до уваги ці обставини захисник просив суд призначити ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 438 КК України, мінімальні покарання, та призначити остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Вказує, що приймаючи до уваги викладені обставини оскаржуваний вирок через свою суворість є не справедливим, та таким, що підлягає зміні.
Позиція учасників.
Адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Обвинуваченого ОСОБА_8 було повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги з дотриманням правил, передбачених ч.8 ст.135 та ст.323 КПК України, шляхом публікацій повідомлення про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення повістки про виклик до суду на вебсайті Херсонського апеляційного суду та направлення захиснику процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому.
Обвинувачений до суду не з'явився, заяв про відкладення апеляційного розгляду від нього не надходило, у зв'язку з чим апеляційний розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов'язковою участю захисника.
Заслухавши доповідь судді , пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Наявність підстав та дотримання судом положень щодо спеціального судового провадження відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України в апеляційній скарзі захисником не оспорюються.
В апеляційній скарзі захисником не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених і викладених у вироку обставин, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України , тому вирок в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України.
Вирок суду щодо ОСОБА_8 переглядається в апеляційному порядку в частині призначеного покарання в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Як слідує із вироку, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченими злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в максимальних межах санкцій ч. 1, 2 ст. 438 КК України, враховуючи правила ст. 29 КК України та характер вчинюваних дій обвинуваченим.
Захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що не було встановлено повні дані, що характеризують особу обвинуваченого, внаслідок чого йому призначене надмірно суворе покарання.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через надмірну суворість колегія суддів вважає необгрунтованими.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, виходячи з принципу співмірності, покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу винного, крім того, повинні братися до уваги обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.
Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Законодавець надав дискреційні повноваження суду у призначенні покарання.
Довічне позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність призначення такого покарання обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
Довічне позбавлення волі є найсуворішим видом покарання, яке застосовується за особливо тяжкі воєнні злочини, зокрема ті, що поєднані з умисним вбивством.
Суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні ОСОБА_8 покарання, як видно, фактично прийняв до уваги всі надані сторонами кримінального провадження дані, що характеризують особу обвинуваченого, врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності , що передбачено ст. 65 КК України та рівень суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та його наслідки, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання .
З урахуванням встановлених судом обставин вчинення кримінальних правопорушень, в умовах воєнного стану під час збройної агресії ворога , які свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_8 найважливішими соціальними цінностями, якими є життя та здоров'я людини, кількості епізодів злочинної діяльності і наданих суду даних про особу обвинуваченого , які в своїй сукупності свідчать про його високу суспільну небезпеку та про винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що призначення покарання за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438 КК України у виді 12 років позбавлення волі ; за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 438 КК України у виді довічного позбавлення волі та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточного покарання у виді виняткової міри покарання довічного позбавлення волі ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК, оскільки виправлення обвинуваченого навіть під час застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк в максимальній межі неможливе та не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, не слугуватиме цілям його застосування і не відповідатиме вимогам справедливості щодо застосування покарання, встановленим ст. 2 КПК України.
Колегія суддів вважає, що призначене судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, та відповідає основній меті покарання - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності, наслідкам у виді смерті людини та наданим суду відомостям про особу обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги не переконують у тому, що є наявними підстави для пом'якшення призначеного покарання.
Посилання апеляційної скарги на те, що сторона захисту не мала можливості зібрати відомостей про особу обвинуваченого, який є громадянином країни агресора, як на підставу для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи положення ст. 22, ч. 2 ст. 92 КПК України.
Зазначаючи про те , що судом не у повній мірі враховані відомості про особу обвинуваченого, захисник не зазначає, які саме обставини не були враховані судом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можна визнати достатніми та обґрунтованими для зміни вироку в частині призначеного покарання на його пом'якшення як на тому наполягає захисник.
В апеляційній скарзі відсутнє достатнє обґрунтування, яке б вказувало на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом покаранням та вчиненими кримінальними правопорушеннями.
За наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що з підстав та доводів, зазначених в апеляційній скарзі вирок суду в частині призначеного покарання зміні не підлягає, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Істотних порушень КПК України, які б стали підставою для зміни або скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 376 ч. 2 КПК України , апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Залишити без змін вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення із цього часу протягом 3-х місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4