Єдиний унікальний номер справи: 650/1290/24
Номер провадження: 11-кп/819/335/26
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023231090003694 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2026 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30 квітня 2026 року включно.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду від 03.03.2026 року. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання і змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 12 години до 10 години наступного дня у квартирі АДРЕСА_1 .
Вказує, що судове рішення не містить обґрунтованих підстав, які би свідчили що ризик переховування від суду продовжує існувати, а серйозність обвинувачення, відповідно до практики ЄСПЛ може слугувати для суду підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виключно, якщо небезпека буде явною, а запобіжний захід необхідний відповідно до обставин справи та відомостей про особу, що не було досліджено судом першої інстанції.
Вказує що ризик впливу на свідків також відсутній, адже усі крім одного свідки вже допитані, а у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде позбавлений можливості спілкування та впливу на свідків, які знаходяться невідомо де.
Посилається на відсутність обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення а також на те, що рішення суду першої інстанції шаблонні та судом не беруться до уваги обставини що за спливом значного терміну понад 2 роки ті самі ризики продовжують існувати.
Вказує, що суди повторювали одні й ті самі аргументи, зокрема посилання на серйозність обвинувачень і ризик втечі, без належного переосмислення обґрунтованості тримання під вартою з плином часу. Крім того, не розглядалися альтернативні запобіжні заходи
Власник квартири у м. Миколаєві ОСОБА_9 неодноразово надавав згоду на його проживання , перебуваючи у вказаному житлі під домашнім арештом він зможе брати участь в судовому розгляді дистанційно за допомогою ноутбука.
Для цілей Конвенції запобіжні заходи у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту є рівнозначними заходами за ступенем обмеження особистої свободи.
Оскільки зазначені в судовому рішенні ризики необґрунтовані , то просить скасувати ухвалу.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги .
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження (думку прокурора), вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Частиною 1ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Здійснюючи апеляційний розгляд в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.
Положеннями ст. 422-1 КПК України передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023231090003694 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання 03.03.2026 року судом відповідно до приписів ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 прокурор у клопотанні обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та продовженням існування ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме п. 1, 3, 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходив із того, що ризики, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою , передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати і, що для запобігання цим ризикам наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам.
Вбачається, що запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави застосований до ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22.12.2023 року для запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим п.1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Запобіжний захід застосовується ( продовжується) з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого особливо тяжкого злочину, обставини, передбачені ст.178 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, враховано стадію судового розгляду, те що докази у провадженні не досліджені у повному обсязі, що в сукупності стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.
Зважаючи на те, що судовий розгляд не закінчений є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбачено ст. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Помилкове зазначення в ухвалі суду про те , що допит свідків не розпочато, не вказує на те, що цей ризик знівельовано, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали допит свідків не завершено, що не спростовано в ході апеляційного розгляду, отже ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК продовжує існувати.
Не спростовують доводи апеляційної скарги і висновки суду про продовження існування ризику переховування від суду, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років , сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, які не можна визнати такими, які б переконливо свідчили про здатність впливати на процесуальну поведінку обвинуваченого. За положеннями ст. 178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується враховується у сукупності з іншими обставинами та відомостями, що передбачені ст. 178 КПК.
Разом із тим, як видно судом було враховано не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а і сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України та стадію судового провадження.
Не є переконливими і доводи апеляційної скарги про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на обставини, які були взяті до уваги при застосуванні запобіжного заходу та наведенні у клопотанні прокурора обставини.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики ще є достатньо суттєвими на даній стадії судового розгляду кримінального провадження, що дає підстави дійти висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти існуючим ризикам, що в свою чергу буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК
Відомості, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки були фактично враховані судом при продовженні строку тримання під вартою.
Сукупність цих відомостей, які існували на час застосування запобіжного заходу та не змінилися, не вказує на те, що на даній стадії кримінального провадження ризики, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу, передбачені п.1,3,5ч.1 ст.177 КПК нівельовані чи зменшилися.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апеляційною скарги про те, що суд першої інстанції не проаналізував та не обґрунтував підстави чому саме більш м'які запобіжні заходи не здатні нівелювати наявні ризики не узгоджуються з мотивами судового рішення суду першої інстанції.
Посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_9 , який є власником квартири у м. Миколаєві , надав згоду на його проживання у цій квартирі, не можна визнати достатньою обставиною , яка б давала підстави для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з підстав та доводів, зазначених в апеляційній скарзі ухвала суду скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність кримінального провадження та значне погіршення безпекової ситуації в м. Херсоні , разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Керуючись ст.404,405, 407,419,422-1, ч. 2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2026 року , якою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3