Єдиний унікальний номер справи: 766/11009/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/107/26 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч. 2 ст.286 КК України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12025230000000681 від 09.05.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді заступника директора з технічних питань КНП «Херсонський обласний госпіталь ветеранів війни ХМР» , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_8 , звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасувано арешт на автомобіль Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2025 року.
Скасувано арешт на велосипед Ferider, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2025 року.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль Hyundai IX35, реєстраційний номер НОМЕР_1 вважати повернутим ОСОБА_8 ..
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме велосипед Ferider вважати повернутим ОСОБА_10 .
Постновлено стягнуту з ОСОБА_8 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 16963,2 грн.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , 09.05.2025 року близько 07 години 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем Hyundai IX35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по Миколаївському шосе в м. Херсон (другорядній дорозі) зі сторони проспекту 200-річчя Херсону в напрямку площі Перемоги в м. Херсон, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 16.3, 16.11 Правил дорожньго руху України, при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг з організацією кругового руху, а саме площі Перемоги в м. Херсон, всупереч вимог дорожнього знаку 2.1 - «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху України, не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу у русі велосипеду Ferider, під керуванням ОСОБА_10 , який рухався по площі Перемоги, (головній дорозі) зі сторони вулиці Залізнична в напрямку вулиці Нафтовиків, м. Херсон, внаслідок чого, відбулося зіткнення з останнім.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди:
- велосипедисту ОСОБА_10 , спричинено: закритий перелом кісток склепіння та основи черепу: перелом правої орбіти з переходом на клиноподібну (основу) кістки - кістки основи черепа, перелом лівої орбіти з переходом на ліву скроневу кістку - кістки склепіння черепу, забій головного мозку легкого ступеня, крововилив в м'які тканини лобу справа, ділянок очей відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.
Вказані наслідки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням водієм автомобіля Hyundai IX35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.3 б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 16.3, згідно з яким у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 , світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів
п. 16.11, згідно з яким, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;
- дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор подала на нього апеляційну скаргу в якій не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вирок в частині призначеного йому покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку. Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_8 , наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Апеляційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок яким
Зокрема, апелянт вважає, висновок суду першої інстанції щодо не призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами є неправильним, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, принципах законності, справедливості та обґрунтованості покарання.
Крім того, апелянт зазначає про ігнорування судом першої інстанції обставин та наслідків вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а саме вчинення його через самовпевненість та заподіяння потерпілому тяжких тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Також, апелянт зазначає про те що відшкодування шкоди потерпілому не є безумовною підставою для того щоб не призначати додаткового покарання за вказане кримінальне правопорушення, а однією з тих обставин, що беруться до уваги щодо визначення виду та розміру покарання.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах, кваліфікація її дій за ч.2 ст.286 КК України, ніким не оскаржується а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції не переглядає вирок суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до вимог ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є особою офіційно працевлаштованою, має зареєстроване місце проживання.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції віднесено визнання вини, добровільне відшкодування потерпілому матеріальних збитків, обставин, які обтяжує її покарання -не встановлено, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, додаткові покарання (наприклад, позбавлення права керувати авто чи обіймати посади) застосовуються для посилення виховного впливу основного покарання. Зважаючи на особу обвинуваченого та обставин кримінального правопорушення колегія суддів вважає призначене судом першої інстанціє покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню нового кримінального правопорушенню.
Крім того, суд першої інстанції цілком слушно зазначив про те, обвинувачений працює в закладі охорони здоров'я який знаходиться в зоні активних бойових дій, який відповідно до своїх посадових обов'язків, потребує постійного переміщення по місту.
З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 було призначене покарання основне покарання у розмірі наближеному до мінімального розміру, передбаченого частиною санкції статті у виді 4 років позбавлення волі. Крім того, з рахуванням, що обвинувачений ОСОБА_8 є особою похилого віку, медичним працівником лікувального закладу, який на даний час перебуває в зоні активних бойових дій та надає відповідну медичну допомогу, при цьому переміщуючись по місту, в тому числі на власному транспорті, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку про не призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавленням керування транспортними засобами, з чим погоджується і колегія суддів.
Призначене судом ОСОБА_8 , покарання, на переконання колегії суддів, є справедливим, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зважаючи на вимоги зазначеної статі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд першої інстанціі цілком обґрунтовано прийшов і до висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без реального відбування ним основного покарання звільнивши його від відбування з випробування з іспитовим строком, що не заперечується прокурором у апеляційній скарзі.
Інших обставин чи матеріалів, ніж ті з урахуванням яких суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, до апеляційного суду не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
Зважаючи на викладене апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а підстави для зміни чи скасування оскаржуваного вироку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13