ЄУНС № 766/10995/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/104/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.7 ст.111-1 КК України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №22023230000000499 від 13.11.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , за відсутності останньої (in absentia), на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Херсон, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна.
Початком строку відбування ОСОБА_8 покарання постановлено рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення обіймати будь-які посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги постановлено рахувати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.10.2023 залишено без змін до її затримання та приведення вироку до виконання.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва № 490/4132/23 від 24.08.2023 року, на майно, а саме: - присягу громадянина російської федерації (документ пошкоджений); - присягу громадянина російської федерації ОСОБА_8 ; - методичні рекомендації про заповнення і переліку документів, що надаються із заявою набуття громадянства у порядку указу президента російської федерації від 21.04.2019р. № 183.
Вирішено питання речових доказів.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, у червні 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) невстановленими особами з числа представників військової окупаційної адміністрації російської федерації на території тимчасово окупованої Херсонської області, створено самопроголошений, незаконний та підконтрольний окупаційній адміністрації рф та УВД рф правоохоронний орган - «ГУ МВД по Херсонской области», всупереч приписам Конституції України та Законів України, до складу якого входило у тому числі т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», яке знаходилось за адресами: м. Херсон, вул. Стрітенська, 7А та пр-т Ушакова, 53, до повноважень якого входили питання щодо здійснення реєстрації громадян України, громадян рф та осіб без громадянства на території Херсонської області у відповідності до законодавства рф, видача паспортів рф та інше.
Окрім цього, невстановлені на даний час представники окупаційної адміністрації рф у Херсонській області у червні 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) запропонували ОСОБА_8 зайняти посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВД Херсонської області», на що остання надала свою добровільну згоду.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з 24.06.2022 по теперішні час (більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим) ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, знаходячись на території м. Херсон у період його окупації збройними силами російської федерації, та з 11.11.2022 на тимчасово окупованій на даний час території Херсонської області, діючи зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням і окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: м. Херсон, та пр-т Ушакова, 53, знаходиться незаконний новостворений правоохоронний орган - «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», погодилась на пропозицію військових російської федерації та вирішила добровільно зайняти посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби».
Наказом № 12 л/с від 24.06.2022 незаконного правоохоронного органу - т.зв. «Головного управління МВД Херсонської області», з 24.06.2022 на посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВД Херсонської області» призначена громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На вказаній посаді на ОСОБА_8 були покладені наступні обов'язки, а саме: - організація та видача т.зв. «адресних довідок» мешканцям Херсонської області для подальшого отримання паспорту рф; - здійснення перекладу паспортів громадян України та інших документів українського зразка російською мовою з метою подальшого видачі паспортів рф; - проведення процедури ідентифікації осіб, що втратили паспортні документи, для подальшого складання адресних довідок.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.7 ст.111-1 КК України, як - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Не погодившись з вищевказаним вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що допитані судом свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не вказали про те, що їм безпосередньо відомо від ОСОБА_8 про зайняття нею посади т.зв. «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВД Херсонської області» добровільно. Суд у своєму вироку також не навів доводів цьому.
Крім того, апелянт вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження експертизи, яка б ідентифікувала та підтверджувала особу ОСОБА_8 .
Також, на переконання апелянта судом першої інстанції не взято до належної уваги той факт, що ОСОБА_8 раніше не судима.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегія суддів апеляційного суду встановлено, що судом першої інстанції всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», виконані та дотримані у повному обсязі.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, при зазначених у вироку суду першої інстанції обставинах, та кваліфікація її дій за ч.7 ст.111-1 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених та оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об'єктивності, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_10 , даними в суді першої інстанціі про те, що повідомила, що знає ОСОБА_8 , оскільки в період з 2008 року по 2012 рік вони працювала разом у ВГІРФО. Під час окупації м. Херсона вона зустріла обвинувачену в приміщенні ДП «Документ» по пр-ту Ушакова, 53, де розташовувався паспортний стіл окупаційної влади. В приміщенні на 2 поверсі було багато працівників, в тому числі ОСОБА_8 . Остання, як зазначила свідок, була спокійною, веселою, поводила себе звичайно, під час розмови запропонувала і їй працевлаштуватись;
- показаннями свідка ОСОБА_11 даними в суді першої інстанції про те, що на момент окупації м. Херсона працювала в паспортно-візовій службі окупаційної влади, де познайомилась із ОСОБА_8 , яка працювала в цьому ж органі. Свідок зазначила, що до обов'язків обвинуваченої на час роботи, в тому числі, входило прийняття присяги у людей, які з'являлись для отримання паспортів рф.
Показання вищевказаних свідків, отримані в спосіб, передбачений КПК України, підстав визнавати їх неналежними, чи недопустимими доказами у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає.
Зазначені показання свідків узгоджуються як між собою, так і з нижчезазначеними письмовими матеріалами провадження, які стали доказами винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а саме:
- повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення від 30.01.2023 року, згідно якого в умовах повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну та оголошення воєнного стану на всій території України, фактичної окупації м. Херсона та частини Херсонської області у м. Херсон створено незаконний правоохоронний орган окупаційної влади - «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области»;
- протоколом обшуку та огляду від 18.08.2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_8 , у ході якого виявлені та вилучені пошкоджений документ із присягою громадянина рф ОСОБА_8 та методичні рекомендації по заповненню і переліку документів, що надаються разом із заявою про набуття громадянства;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023 року зі свідком ОСОБА_11 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в паспортно-візовій службі, приймала присягу у громадян рф;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.08.2023 року зі свідком ОСОБА_12 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в паспортному столі на окупаційну владу;
- протоколом огляду від 07.08.2023 року, яким було оглянуто мобільний телефон свідка ОСОБА_12 та встановлено наявність скріну листування між сусідкою на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , за змістом якого остання повідомляла про свою роботу в паспортній службі;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2023 року зі свідком ОСОБА_14 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в паспортно-візовій службі рф;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року зі свідком ОСОБА_15 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в паспортному столі на окупаційну владу;
- протоколом огляду від 10.07.2023 року компакт-диску DVD-R, згідно якого ОСОБА_8 є працівником незаконного правоохоронного органу окупаційної влади - «Управления Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», яка призначена на посаду посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби» наказом № 12-л/с від 24.06.2022 начальника ГУ МВД Херсонской области ОСОБА_16 з 24.06.2022;
- копією наказу від 24.06.2022 року по незаконному правоохоронному органу окупаційної влади - т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», згідно якого ОСОБА_8 на підставі її заяви з 24.06.2022 призначена на посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби»;
- протоколами оглядів інформації, розміщеної в мережі Інтернет щодо діяльності «Федеральной миграционной службы ГУ МВД рф» та функціональних обов'язків співробітників установи.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Також, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Вищевказані показання свідків та письмові докази у кримінальному провадженні в їх взаємозв'язку та сукупністю, на переконання колегії суддів апеляційного суду, повністю доводять вину обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. Суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. Ці докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано та мотивовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку.
Безпідставними є і посилання апелянта про те, що в діях обвинуваченої ОСОБА_17 відсутня добровільність зайняття громадянкою України ОСОБА_17 посади у незаконних правоохоронних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Так, кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_8 щодо добровільного зайняття посади, в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, повністю підтверджується безпосередніми показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які знали і вказали на ОСОБА_8 , як працівника т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», яка була спокійною, поводила себе звичайно, свідку ОСОБА_10 пропонувала працевлаштуватися, а зі свідком ОСОБА_11 працювали разом. При цьому, жоден із зазначених свідків не зазначав про те, що будь-яка поведінка чи дії обвинуваченої вказували на здійснення до неї заходів примусу. Не повідомляла про таке їм і безпосередньої сама обвинувачена.
Зібрані докази, про які йдеться мова в апеляційній скарзі захисника в сукупності з вищевказаним, на переконання колегії суддів, в повній мірі доводять вину обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні неї кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Крім того, аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_8 ознака добровільності, колегія суддів враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Зміст досліджених судом доказів, в тому числі, показань свідків на яких посилається в апеляційній скарзі захисник, допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачена ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасово окупованій території України за місцем свого проживання у м. Херсоні зайняла посаду у незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної влади російської федерації - добровільно, що обумовлено її позитивним ставленням до окупаційної влади, при цьому ОСОБА_8 мала вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.
Тобто, зазначене повністю підтверджує добровільність зайняття громадянкою України ОСОБА_8 посади в незаконному правоохоронному органу окупаційної влади - т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области» про що також слушно йдеться в осааржуваному втроку суду першої інстанції. Будь-яких належних доказів належних, як на судовому розслідування, так під час розгляду справи в суді стороною захисту не надано.
Неспроможними є і посилання апелянта про обов'язкову наявність в матеріалах кримінального провадження певної, неконкретизованої апелянтом, експертизи, яка б ідентифікувала та підтверджувала особу ОСОБА_8 .
Так, Ідентифікація особи підозрюваного під час досудового розслідування - це процесуальна діяльність, спрямована на встановлення тотожності фізичної особи, яка вчинила злочин, з метою запобігання помилкам та забезпечення доказової бази. Вона включає пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України), портретну експертизу, дослідження документів (паспорт, Демографічний реєстр) та використання криміналістичних методів.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.10.2023 року (справа 490/4132/23, н/п № 1-кс/490/7267/2023), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
В рамках та відповідних процесуальних умовах під час досудового розслідування було здійснено та долучено да матеріалів кримінального провадження ряд документів щодо особи обвинуваченої ОСОБА_8 , проведено пред'явлення її особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які за сукупністю ознак зовнішності, зазначених з цих протоколах, впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в паспортному столі на окупаційну владу. Будь-які сумніви щодо неналежного встановлення особи обвинуваченої відсутні. На наведено конкретних доказів цьому, які б ставили під сумнів зазначене, стороною обвинувачення не зазначено і поданій апеляційній скарзі.
Дані про особу обвинуваченої, в тому числі і те, що вона раніше не судима були відомі суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, ухваленні оскаржуваного вироку суду, що знайшло своє відображення в його змісті.
Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, дії обвинуваченої ОСОБА_8 судом першої інстанції правильно кваліфіковані ч.7 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано призначив обвинуваченій ОСОБА_8 , як основне, так і додаткове покарання, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
Зважаючи на викладене, оскаржуваний вирок є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, зважаючи на що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року, стосовно ОСОБА_8 за ч.7 ст.111-1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20