Єдиний унікальний номер справи: 650/2915/25
Номер провадження: 22-ц/819/431/26
18 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Бездрабко В.О.,
секретар Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 14 січня 2026 року, у складі головуючого судді Хомик І.І.,
У травні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Іщук Н.Р., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по виплаті орендної плати.
В обґрунтування вимог представник позивача посилалася на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.03 га., з кадастровим номером 6520686700:03:019:0025, яка розташована за межами села Степне, на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
21 червня 2006 року ОСОБА_1 , в групі осіб-орендодавців, уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ». Договір зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 4АА002128-040671500037. Договір укладено строком на 10 років.
20 січня 2015 року сторони уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, залучивши нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. Розмір орендної плати встановлено 3% нормативної грошової оцінки землі, що з урахуванням коефіцієнта 1.756 складає 6175.42 грн. на рік.
28 грудня 2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду № 1100182 до договору оренди, виклавши договір оренди у новій редакції. Відповідно до нової редакції договору оренди строк дії договору продовжено до 31 грудня 2027 року. Згідно п.4.1. додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5.91% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Нормативна грошова оцінка на момент укладення додаткової угоди складала 154 269.83 грн. Орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції і вноситься орендарем з 01 серпня по 31 грудня кожного року.
Незважаючи на умови договору, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснило сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що допущене відповідачем систематичне невиконання договірних обов'язків, а саме несплата орендної плати протягом кількох бюджетних періодів, ненарахування інфляційних втрат свідчить про істотне порушення умов договорів оренди.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договорів, що свідчать про істотне порушення умов оренди та є підставою для розірвання договору оренди, представник позивача просив суд розірвати договір оренди землі від 21 червня 2006 року, зареєстрований за №4АА002128-040671500037 зі змінами згідно додаткової угоди від 28 грудня 2017 року № 1100182, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11296341, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:019:0025, загальною площею 3.03 га та стягнути з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 27 352,04 грн, а також витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 1 937,92 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 21 червня 2006 року, зареєстрований за №4АА002128-040671500037 зі змінами згідно додаткової угоди від 28 грудня 2017 року № 1100182, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11296341, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:019:0025, загальною площею 3.03 га.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за 2023-2024 роки в сумі 16234.70 грн. та судові витрати на сплату судового збору в сумі 1937,90 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2022 рік.
Задовольняючи частково позовні вимоги суду першої інстанції керувався тим, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що несплата орендної плати за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Водночас суд визнав, що у 2022 році передані в оренду відповідачу земельні ділянки перебували на тимчасово окупованій території, через що орендар об'єктивно не міг ними користуватися, тому за цей період орендна плата не підлягає стягненню.
10 лютого 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору, але причиною такої несплати спочатку була неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв'язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами.
Зазначає, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, Новорайська ОТГ (раніше Степнянська сільська рада) Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, у період до 06 жовтня 2022 року була територією України, тимчасово окупованою російською федерацією. З 01 травня 2023 року і по сьогоднішній день Новорайська ОТГ (раніше Степнянська сільська рада) Бериславського району Херсонської області віднесена до територій, на якій можливим є ведення бойових дій. Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ», яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.
Внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання. Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, включаючи сільськогосподарське виробництво, для якого вона орендувалася. У відповідності до ст.11 Закону України «Про протимінну діяльність» після проходження процедури відповідальності щодо очищеної території від операторів притімінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, держава, шляхом видачі сертифікатів бере на себе повну відповідальність за відсутність на відповідній території ризиків, пов'язаних із вибухонебезпечними предметами. Повноваження щодо видачі сертифіката покладається на центр протимінної діяльності та центр гуманітарного розмінування. Проте в матеріалах справи відсутні докази проходження такої процедури передачі відповідальності, що свідчить про поважність причин не оброблення орендованої земельної ділянки.
Крім того, апелянт вважає, що слід врахувати особливості оподаткування плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) в період дії воєнного стану. Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Це законодавче положення підтверджує неможливість використання землі на таких територіях та, відповідно, відсутність підстав для нарахування орендної плати в цей період.
Також апелянт посилається на частину 283-1.2. статті 283-1 Податкового Кодексу України, відповідно до якої період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Таким чином апелянт вважає, що з 01 травня 2023 року територія, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, в період 2023-2024 років віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключає її безпечене використання Товариством.
Посилаючись на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) апелянт зазначив, що територія Новорайської ОТГ (раніше Степнянська сільська рада) Бериславського району Херсонської області, до якої входить належна позивачу земельна ділянка, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Товариство не відмовляється від своїх зобов'язань, але наголошує на неможливості їх виконання у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.
Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов'язку виплати орендної плати.
Крім того, апелянт вказав, що в ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення. Зазначає, що судом першої інстанції, при ухваленні судового рішення, надано більшу перевагу доказам сторони позивача, залишивши поза увагою пояснення відповідача.
Також звертає увагу, що право оренди земельної ділянки ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було відчужено ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі відповідного правочину і таким чином, новий орендар прийняв всі права та обов'язки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав. З огляду на це ТОВ «Перемога-Плюс» є єдиними та належним відповідачем за цим позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Іщук Н.Р., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував фактичну неможливість використання орендованої земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні акти обстеження, висновки компетентних органів або експертні документи, які б індивідуалізували такі обставини.
ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов'язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно правового зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.
Посилання відповідача на Інтерактивну мапу ДСНС і твердження що територія Новорайської селищної територіальної громади, до якої входить Степнянська сільська рада є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, не можна вважати доказом по справі
Інтерактивна мапа містить лише ймовірні припущення щодо наявності вибухонебезпечних предметів, а не підтверджені факти. Відсутність конкретного обстеження ділянки унеможливлює формування внутрішнього переконання суду щодо порушення умов договору.
Крім цього, у листі Головного управління ДСНС України в Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року повідомляється, що їх служба до робіт з розмінування на зазначених територіях не залучалась, роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами з розмінування. Головне управління ДСНС України в Херсонській області у листі не надає висновку щодо земельної ділянки позивача.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга не містить нових доказів і зводиться до переоцінки встановлених судом обставин, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання та стягнення орендної плати.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим № 6520686700:03:019:0025 загальною площею 3.03 га., яка розташована на території Степнянської сільської ради (території Новорайської ОТГ) Бериславського району Херсонської області. Дана обставина підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 04 лютого 2004 року серії ХС №061535., та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
21 червня 2006 року ОСОБА_1 , в групі осіб-орендодавців, уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ». Договір зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 4АА002128-040671500037. Договір укладено строком на 10 років.
20 січня 2015 року сторони уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, залучивши нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. Розмір орендної плати встановлено 3% нормативної грошової оцінки землі, що з урахуванням коефіцієнта 1.756 складає 6175.42 грн. на рік.
28 грудня 2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду № 1100182 до договору оренди, виклавши договір оренди у новій редакції. Відповідно до нової редакції договору оренди строк дії договору продовжено до 31 грудня 2027 року. Згідно п.4.1. додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5.91% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Нормативна грошова оцінка на момент укладення додаткової угоди складала 154 269.83 грн. Орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції і вноситься орендарем з 01 серпня по 31 грудня кожного року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023-2024 роки, а тому підстави для звільнення його від виплати орендної плати відсутні. Систематичне не виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. При цьому матеріали справи не містять доказів, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Водночас суд визнав, що у 2022 році передані в оренду відповідачу земельні ділянки перебували на тимчасово окупованій території, через що орендар об'єктивно не міг ними користуватися, а тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням та отримати дохід від господарської діяльності в 2022 році, та як наслідок здійснити виплату орендної плати за 2022рік.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті792 ЦК України відносини щодонайму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично протягом 2023-2024 років не виплачувало позивачці орендну плату у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті141 ЗК України.
Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Відповідач факт невиплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області, а в подальшому призвело до забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами..
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
У зв'язку із запровадження на території України УказомПрезидента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської сільської ради, що відноситься до Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району, Херсонської області, та у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Новорайської сільської ради в період з квітня 2022 року по листопад 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів в 2022 році.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки та неврахування даного періоду під час встановлення систематичності невиконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати товариством у цей період.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки.
Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської сільської ради, яка з листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна.
Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв'язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати.
Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній.
Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.
Посилання апелянта на те, що звільнення від сплати земельного податку чи орендної плати відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України звільняє орендаря від зобов'язань за договором оренди землі, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки звільнення від нарахування та сплати плати за землю у контексті Податкового кодексу не є тотожним звільненню від обов'язку сплачувати орендну плату орендодавцю, як сторони у цивільно-правовому договорі оренди земельної ділянки, який є чинним та не визнаний припиненим чи недійсним.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання скаржника на дані Інтерактивної карти ДСНС та віднесення території Новорайської селищної територіальної громади до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, оскільки потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Так, загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачам орендної плати за 2023 та 2024 роки.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, ніж запереченням відповідача, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази всебічно, повно, об'єктивно, при цьому дотримався принципів змагальності та рівності сторін.
Доводи апелянта про те, що право оренди земельної ділянки ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було відчужено ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору №1704/25-23 від 17 квітня 2025 року, а тому новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов'язань за договором та є єдиним відповідачем по справі, не є доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене.
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Апелянт не довів, що право оренди за укладеним між ТОВ "ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_1 договором оренди, яке зареєстровано за новим орендарем - ТОВ «Перемога Плюс», перейшло до нового орендаря з борговими зобов'язаннями ТОВ «ЮТС-Агропродукт» по сплаті оренди за 2023-2024 р. в установленому цивільним законодавством порядку.
Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договорів оренди, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, а саме за період з 2022 року по 2024 рік, орендарем за якими був саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а потім ТОВ «Перемога Плюс», на підставі договору від 17 квітня 2025 року №1704/25-23 та враховуючи, що коло відповідачів визначає позивач, а суд за його клопотанням змінює або залучає співвідповідача, довод апелянта щодо кола відповідачів не є прийнятним.
Фактично доводи апелянта в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, які судом зроблені відповідно до норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для переоцінки доказів колегія суддів не вбачає.
Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на неврахування правових висновків Верховного Суду у релевантних правовідносинах, оскільки правовідносини у цій справі та справах № 910/7495/16, № 911/255/23 не є подібними.
Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24, на яку послався апелянт у своїй апеляційній скарзі, про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди. Проте, колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою й інші доводи апеляційної скарги.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачці орендної плати за 2023 та 2024 роки.
Щодо стягнення заборгованості з орендної плати колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже,у відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Орендна плата відповідачем не сплачувалась за 2023 та 2024 роки.
Відповідно до частини першої статті13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно розраховано суму заборгованості у розмірі 16 234,70 грн ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» за період 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про наявність підстав для застосування положення частини шостої статті 762 ЦК України, як підстави для несплати орендної плати, звільнення від відповідальності спростовуються вищенаведеним.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 січня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв'язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Л. А. Приходько
Судді: Л. В. Базіль
В. О. Бездрабко