Єдиний унікальний номер справи: 761/26522/23
Номер провадження: 11-кп/819/18/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників: адвоката ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні №22022000000000593 від 31.10.2022 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Томської області рф, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України,
встановив:
В провадженні Херсонського апеляційного суду перебувають апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2025 року стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.
Вказааним вироком запобіжний захід у виді «тримання під вартою», застосований відносно ОСОБА_9 , залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду із клопотанням в якому просить змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у м.Херсоні, із забороною залишати житло з 22:00 до 06:00 год.
В обґрунтування клопотання обвинувачений зазначив про відсутність ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Зазначає, що не мав намірів переховуватися, від органів досудового розслідування. Планував з'явитися до слідчого на обумовлену дату. Їхав до м.Кишинів лише з метою відновити маршрут.
Вказує, що тривалий час утримується під вартою, при цьому є особою похилого віку та має ряд захворювань, є інвалідом 3 групи. Також має постійне місце проживання в м.Херсон, що нівелює потребу в його доставці до апеляційного суду з міста Миколаїв.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, дійшла до наступних висновків.
У відповідності з ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.111-2 КК України та призначено покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення, а також займатися підприємницькою діяльністю у сфері надання послуг щодо пасажирських перевезень наземним транспортом міжміського, приміського сполучення, визначеної відповідно за класифікацією видів економічної діяльності за кодом 49.31 «Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення» на строк 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбування основного покарання ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_9 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06.12.2022 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді «тримання під вартою», застосований відносно ОСОБА_9 , залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Вказаний вирок суду не набрав законної сили, на даний час здійснюється апеляційний розгляд справи за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 .
В апеляційних скаргах захисники просять вказаний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 січня 2025 року.
Суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики , що стали підставою для обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу і що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти наявним ризикам
Відповідно до положень ст. 374 КПК України вирок суду має містити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема щодо запобіжного заходу.
Вбачається, що вироком від 13 січня 2025 року, який оскаржується в апеляційному порядку захисниками, запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 продовжено до набрання вироком законної сили, отже на час ухвалення вироку встановлені раніше ризики не зменшилися.
Виходячи з наведеної правової конструкції статті 374 КПК України у вироку суду щодо ОСОБА_9 вказаний конкретний, обумовлений часовими рамками строк тримання його під вартою, а саме: до набрання вироком законної сили, що узгоджується з принципом правової визначеності, який є загальною ідеєю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та верховенством права і з огляду на ст. 115 ч. 1 КПК України, якою передбачено обчислення строків, встановлених цим Кодексом не тільки годинами, днями і місяцями, але й вказівкою на подію (в даному випадку дату набрання вироком законної сили) не суперечить принципу законності.
Європейський суд з прав людини в рішенні «Руслан Яковенко проти України» від 04 червня 2015 року (пункт 46), зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. Особа засуджена судом першої інстанції, яка перебуває під вартою до закінчення строку оскарження вироку, не може вважатися такою, що перебуває під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення за підпунктом «с» пункту 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
При цьому, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
Наведене свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоч і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.
З матеріалів провадження вбачається, що при продовженні дії запобіжного заходу судом були враховані відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його сімейний стан та процесуальну поведінку.
Доказів того, що на теперішній час сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках обвинуваченого чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися чи знівельовані, чи виникли інші обставини, які б впливали на питання законності тримання під вартою ОСОБА_9 на стадії апеляційного розгляду, захисником не надано.
Натомість наявними у матеріалах справи відомостями підтверджується існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, обвинувачений є особою похилого віку, має постійне місце проживання, сім'ю та місце роботи. Водночас ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, пов'язаного із взаємодією з державою-агресором, що в умовах воєнного стану має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому обвинуваченого було затримано при спробі перетину державного кордону України.
Посилання обвинуваченого на те, що він не мав намірів переховуватися, а лише намагався відновити автобусний маршрут до Молдови, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними доказами.
Крім того, слід врахувати, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років є доволі суворим, що збільшує імовірність того, що обвинувачений може вдатися до спроби переховування від суду з метою уникнення покарання.
Сукупність наведених обставин указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, який не змінився та продовжує існувати.
Крім того, наявний також ризик незаконного впливу на свідків.
Так, станом на момент ухвалення оскаржуваного вироку судом першої інстанції було допитано всіх заявлених свідків та надано оцінку їх показанням. В той же час, стороною захисту під час апеляційного провадження заявлено клопотання про повторний допит свідків. При цьому частина свідків знайома з обвинуваченим ОСОБА_9 , оскільки тривалий час працювали на підприємстві під його керівництвом. За наведеного ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному провадженні продовжує існувати.
Тривалість тримання особи під вартою не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України та існуванням реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та необхідність забезпечення дієвості кримінального провадження з метою завершення розгляду кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого на наявність у нього хвороб не можуть слугувати достатньою підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про те, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає застосуванню стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини та доводи , які зазначені у клопотанні захисника не є достатніми для висновку про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено вироком суду до набрання ним законної сили , належить змінити на більш м'який. Тому клопотання захисника належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 419, ч.2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4