Постанова
Іменем України
18 березня 2026 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 465/9222/23
Номер провадження: 22-ц/819/324/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «А-Банк», подану представником Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сікори О.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У листопаді 2023 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Великоолександрівського районного суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 57223.68 грн. станом на 27.09.2023 року та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 жовтня 2016 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з метою укладання кредитного договору Б/Н та відкриття банківського рахунку і на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг йому надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, встановленому умовами договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 27.09.2023 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 57223.68 грн., яка складається з наступного: 41966.00 грн - заборгованість за кредитом; 15257,68 грн - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу смс-повідомлень і дзвінків з вимогою виконати зобов'язання за договором, проте останній продовжує ухилятися від виконання зобов'язань та заборгованість не погашає, що є порушенням прав АТ «А-БАНК».
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення відсотків. Щодо тіла кредиту, то сума заборгованості по ньому сформована із сум списання процентів, домовленості щодо встановлення яких між сторонами не було досягнуто.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Омельченко Є.В. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказав, що ОСОБА_1 07 жовтня 2016 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, та своїм підписом у заяві підтвердив факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначив, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом та погодився із всіма умовами та правилами. Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів. Звертає увагу на те, що судом помилково застосовано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, тим більше, що в тій справі судом було стягнуто з боржника тіло кредиту.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
07 жовтня 2016 року між АТ «Акцент-Банк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником виникли договірні правовідносини у зв'язку з поданням та підписанням останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі цієї анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, довідкою про встановлення кредитного ліміту, довідкою про відкриті картки клієнта, а також банківською випискою по рахунку.
На підтвердження суми заборгованості надано: розрахунок заборгованості, виписку за договором.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 27.09.2023 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 57223.68 грн., яка складається з 41966.00 грн. - заборгованість за кредитом; 15257,68 грн - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом.
Із наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач дійсно підписав зазначений документ, ініціював відкриття банківського рахунку та встановлення кредитного ліміту й отримав платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Разом з тим, зазначена анкета-заява не містить будь-яких конкретних умов щодо: розміру процентної ставки за користування кредитом; порядку та строків повернення кредиту; розміру та видів штрафних санкцій, пені, комісій; умов користування окремим продуктом «розстрочка миттєва» або будь-яких умов розстрочення платежів.
Позиція апеляційного суду
Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку АТ «Акцент Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті-заяві позичальника від 07 жовтня 2016 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ А-Банк, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток та Паспорт споживчого кредиту як невід'ємні частини кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в АТ А-Банк, Тарифи обслуговування кредитних карток, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, адже матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21, від 14 квітня 2025 року в справі № 202/8160/22.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, на думку колегії суддів відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача по тілу кредиту складає 41966.00 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку, означена банком сума заборгованості 41966.00 грн. як «заборгованість за тілом кредиту» фактично такою не є. З виписки по рахунку випливає, що банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків (розмір яких постійно змінювався) за використання кредитного ліміту та комісії за вказаний період, тобто фактично, без погодження з позичальником розміру процентної ставки та комісії, здійснював списання грошових коштів з рахунку відповідача, що призвело до виникнення штучної заборгованості за тілом кредиту.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що із поданої банком виписки по картковому рахунку, на яку посилається сторона відповідача, вбачається, що станом на 01 листопада 2021 року заборгованість відповідача перед банком була відсутня - у графі «залишок після операції» зазначено 0 грн. Починаючи з 11 листопада 2021 року, у виписці фіксується зростання заборгованості за рахунок операцій, які у графі «деталі операції» зазначені як «щомісячний платіж за кредитним договором “Розстрочка миттєва»», «погашення кредиту “Розстрочка миттєва»», а також за рахунок утримання банківських комісій. При цьому, як вбачається з тієї ж виписки, після 11 листопада 2021 року відповідач особистих витрат за карткою (операцій оплати товарів чи послуг) не здійснював, а проводив лише зарахування коштів на рахунок, зокрема 15 лютого 2022 року. Отже фактичне формування заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, відбулося не за рахунок нових витрат відповідача в межах початково встановленого кредитного ліміту за договором від 07 жовтня 2016 року, а за рахунок нарахування банком платежів у межах окремого продукту «розстрочка миттєва» та відповідних процентів і комісій, щодо яких позивач не надав жодного окремого договору або заяви відповідача про укладення договору розстрочки; відсутні будь-які письмові умови, підписані відповідачем, де були б визначені сума такого зобов'язання, його строк, графік платежів, розмір процентів, підстави та порядок нарахування комісій; в анкеті-заяві від 07 жовтня 2016 року не міститься жодної згадки про «розстрочку миттєву» як окремий продукт, а також не міститься умов, які б дозволяли банку у подальшому створювати заборгованість за рахунок нав'язаних позичальнику платежів цього виду без окремого погодження з ним істотних умов такого зобов'язання
З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 27.09.2023 року ОСОБА_1 фактично використав 496843,52 грн. кредитних коштів, а сплатив банку в рахунок погашення 522581,35 грн., при цьому з виписки по рахунку випливає, що банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків (розмір яких постійно змінювався) за використання кредитного ліміту та комісії за вказаний період, тобто фактично, без погодження з позичальником розміру процентної ставки та комісії, здійснював списання грошових коштів з рахунку відповідача, що призвело до виникнення штучної заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, сума відсотків, які були нараховані банком, необґрунтовано були включені до тіла кредиту, та на вказані відсотки у сукупності із сумами отримуваних відповідачем кредитних коштів були нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки з вказаного розрахунку судом встановлено, що відсотки за користування кредитом (ставка яких не була обумовлена сторонами договору) були нараховані банком як на фактичні витрати кредитних коштів, так і на суму нарахованих банком відсотків за попередній період. Сума зазначених відсотків щомісяця була включена банком у тіло кредиту, відтак у наступному періоді відсотки так само були нараховані на суму відсотків за попередній період.
Жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків до тіла кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідно до якого заборгованість по тілу кредиту становить 41966.00 грн. неможливо визнати законним та обґрунтованим, оскільки встановлено, що зазначена сума фактично складається з нарахованих відсотків, при цьому такий розрахунок не ґрунтується на відповідних умовах договору, які були б погоджені сторонами щодо: процентної ставки, за якою нараховуються відсотки, підстав для включення нарахованих відсотків до тіла кредиту, нарахування відсотків на відсотки, що нараховані за попередній період, та подальше їх щомісячне включення до тіла кредиту.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення тіла кредиту, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається Банк, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «А-Банк» залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.В. Радченко
Судді Л.В. Базіль
Л.А. Приходько