Справа №591/5044/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/558/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
19 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В., розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами за те, що 06 травня 2025 року о 22 год 45 хв в м. Суми вул. Сергія Табали, 33, ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Rapid, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, показник 1.29 проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Маховик Р. В., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки:
1) працівниками поліції порушено ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» у зв'язку з тим, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, а тому і наступні дії поліцейських не відповідають вимогам закону, а отримані внаслідок таких дій докази є неналежними та недопустимими;
2) ОСОБА_1 не розумів, що означають результати технічного приладу Драгер, незважаючи на погодження з таким результатом, оскільки працівниками поліції не роз'яснювалось право проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
3) на відеозаписі та у письмових матеріалах убачається, що Акт огляду складено інспектором Семишкур Д. М., в той час як у результатах роздруківки зазначено інспектора, який проводив тестування - ОСОБА_2 , вказані відомості та документи щодо проведення процедури огляду не узгоджуються між собою, через що є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки зазначені відомості в них є взаємовиключними.
Доповівши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В. на підтримку апеляційних доводів та вимог, перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 322488 від 06 травня 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи, та з якого вбачається, що протокол ОСОБА_1 підписаний, зауважень до його змісту останній не мав та пояснень, в тому числі і на спростування викладених у ньому обставин, ОСОБА_1 в протоколі не вказав;
- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння - 1,29 %, з результатами якого ОСОБА_1 погодився про що свідчить його підпис;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння - 1,29 % з результатами якого ОСОБА_1 був згодний, про що також свідчить його підпис;
- рапортом командира взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Богдана Толкачова від 07 травня 2025 року (а.с. 5) відповідно до якого останній доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння;
- долученим до протоколу відеозаписом з якого, між іншого, слідує підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факту встановлення в нього ознак алкогольного сп'яніння, факту проходження огляду на встановлення цього стану та факт встановлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння - 1,29 % з результатом якого він згодний.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводи апелянта про те, що зупинка автомобіля відбулася всупереч Закону України "Про Національну поліцію" тому, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій керував транспортним засобом із ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Стосовно доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не розумів, що означають результати технічного приладу Драгер, не роз'яснювалось право на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно норм викладених у ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. З вищевикладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров'я. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським. Отже, направлення на проходження огляду водія на стан сп'яніння в медичному закладі складається поліцейським у випадку, коли водій не погоджується з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та виявив бажання пройти саме медичний огляд у закладі охорони здоров'я або відмовився від огляду на місці та виявив бажання пройти медичний огляд. Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 погодився з результатами технічного приладу Драгер, після чого працівниками поліції було роз'яснено його права, що також було зрозуміло останньому, тому у поліцейського взагалі були відсутні підстави для складання такого направлення, зазначене підтверджується відеозаписом, який був досліджений апеляційним судом.
Також апелянт зазначає, що на відеозаписі та у письмових матеріалах убачається, що Акт огляду складено інспектором Семишкур Д. М., в той час як у результатах роздруківки зазначено інспектора, який проводив тестування - ОСОБА_2 , вказані відомості та документи щодо проведення процедури огляду не узгоджуються між собою, через що є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки зазначені відомості в них є взаємовиключними, такі доводи апеляційний суд вважає формалізмом, оскільки факт сп'яніння доведено технічно. Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається, всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без зміни, а апеляційну захисника Маховика Р.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.