Справа №577/4704/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/847/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Іменем України
18 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференці в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеним розміром застави,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
установила:
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, з посиланням на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження останньому строку вказаного запобіжного заходу добігає кінця, закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження неможливо, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшились та залишаються актуальними.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.04.2026 до 24.00 год, з раніше визначеними умовами та розміром застави.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що через незадовільну якість інтернету під час судового засідання обвинувачений не мав можливості повноцінно чути аргументи прокурора та інших учасників провадження, більше того, технічні збої унеможливили отримання конфіденційної консультації з адвокатом під час засідання.
На думку захисника, не доводиться жодними доказами ризик переховування обвинуваченого від суду та не було наведено судом переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, доводи обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому існує ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду.
Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу суд першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про не доведення стороною обвинувачення існування вказаного ризику, колегія суддів зауважує про те, що в кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.
Відповідно, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Також продовжує існувати ризик незаконного впливу на іншого обвинуваченого, оскільки як зазначив обвинувачений в суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції не допитував обвинувачених.
Окрім того судом першої інстанції також було враховано, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, пов'язаних зі збутом особливо небезпечних психотропних речовин, що передбачає наявність корисливого мотиву в його діях, а тому дає підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення пов'язані з незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин.
Крім того, на думку колегії суддів, слід враховувати і те, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу систематично вживає наркотичні засоби, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії, де отримує метадон для самостійного прийому, проте замість проходження курсу лікування, збуває наркотичний засіб іншим особам.
Таким чином, характер інкримінованого обвинуваченому злочину, що має підвищену суспільну небезпечність, свідчить про відсутність у останнього будь-яких моральних цінностей та засад нормального співіснування, зважаючи також на те, що останній офіційно не працевлаштований, дохід отримував від розповсюдження заборонених речовин.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що через незадовільну якість інтернету під час судового засідання обвинувачений не мав можливості повноцінно чути аргументи учасників провадження, то колегія суддів вважає, що хоча такі обставини й могли існувати, однак враховуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також наведені підстави та умотивовані висновки для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в подальшому триманні обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 цього Кодексу щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому визначена судом застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого.
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Час оголошення повного тексту ухвали: 19.03.2026 о 08.45 год.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4