Номер провадження: 11-кп/813/518/26
Справа № 521/13206/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023231020000435 від 01.04.2023 року апеляційну скаргу зі змінами прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2023 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, освіта середня, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, змінений на особисте зобов'язання.
Вироком суду вирішено долю речових доказів, заходів забезпечення та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.
01.04.2023 року, приблизно о 15 год, ОСОБА_8 перебуваючи в приміщенні літньої кухні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, з метою противоправного спричинення тілесних ушкоджень іншій людині, під час раптового конфлікту, що виник між ним і потерпілим ОСОБА_9 , умисно наніс останньому два удари ножем в область спини, в результаті чого заподіяв потерпілому ОСОБА_9 відповідно до висновку № 109 від 23.05.2023, виданого КУ «Бюро судово - медичної експертизи» ХОР, тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини, розташованої між остистими відростками 1 та 2 грудних хребців зліва, проникаючої в мозковий канал хребта з пошкодженням спинного мозку на рівні 2 грудного хребця, яка виникла від дії колючо-ріжучого предмету 01.04.2023 року, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини зліва, не проникаючої в порожнину тіла, яка виникла від дії колючо-ріжучого предмету 01.04.2023, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_10 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації її дій, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання зарахувати період попереднього ув'язнення з 01.04.2023 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення - один день позбавлення волі.
В інший частині вирок залишити без змін.
Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_11 змінив апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , просив вирок місцевого суду змінити та на підставі ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в період часу з 01.04.2023 року по 14.09.2023 року (включно), із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор посилається на істотне порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема прокурор посилається на положення ст.374 КПК України та роз'яснення Пленуму ВСУ, які містяться в п.13 Постанови №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», про те, що резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині, зокрема рішень щодо початку строку відбування покарання та заліку строку попереднього ув'язнення.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Оскільки в зміненій апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, враховуючи приписи ч.4 ст.405 КПК України, судовий розгляд проведено без участі потерпілого, обвинуваченого та його захисника, які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого вироку, судом були створені всі умови для реалізації права учасників судового провадження на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що учасники кримінального провадження, будучи повідомленими про дату та час апеляційного розгляду до суду не з'явилися, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала змінену апеляційну скаргу; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Положеннями абз.2 ч.4 ст.36 КПК України (далі - КПК), передбачено, що Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.
Враховуючи приписи абз.2 ч.4 ст.36, ч. 1 ст. 404 КПК, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах зміненої апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_8 не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає вирок суду лише в межах зміненої апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Надаючи оцінку доводам прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції в частині не зарахування ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
01.04.2023 року ОСОБА_8 затриманий в рамках кримінального провадження №12023231020000435 в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва 04.04.2023 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказаний запобіжний захід ОСОБА_8 було продовжено та він утримувався під вартою до дня постановлення оскаржуваного вироку - 14.09.2023 року.
Приписами ч.5 ст.72 КК України, передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Таким чином, період перебування ОСОБА_8 під вартою, починаючи з 01.04.2023 року по 14.09.2023 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Водночас суд першої інстанції не дотримався наведених вимог кримінального закону, оскільки призначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, не зарахував у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, що тягне за собою зміну вироку.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його, в тому числі і шляхом зміни резолютивної частини вироку.
Пункт 4 ч. 1 ст. 408 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з положеннями п.4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням наведеного, змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає зміні в частині зарахування ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в порядку ч.5 ст.72 КПК.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Змінену апеляційну скаргу прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2023 року у кримінальному провадженні №12023231020000435 від 01.04.2023 року, яким ОСОБА_8 засуджений за ч.1 ст. 121 КК України - змінити.
Доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про зарахування ОСОБА_8 на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в період часу з 01.04.2023 року по 14.09.2023 року (включно), із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4