Номер провадження: 22-ц/813/1252/26
Справа № 523/9893/25
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Комлева О. С.
19.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Малиновського О.М., у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26.05.2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 22.05.2024 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір щодо надання кредиту у розмірі 50000,0 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 55 % щорічно та комісії в розмірі 0 грн. Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 23.05.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 80462,95 грн.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором від 22.05.2024 року у розмірі 80 462,95грн, яка в свою чергу складається з суми боргу за тілом кредиту в розмірі 50 000,00грн, суми заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 27 409,47грн, заборгованість по пені 3053,48грн.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 09.09.2025 року задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму боргу за тілом кредиту в розмірі 50000,0 грн, суми заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 27409,47 грн, судовий збір в розмірі 2330,47 грн; в частині стягнення пені відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представником АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в даній частині нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 року, оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24.01.2024 року заборона вже відсутня. При цьому, скаржником зауважено, що ЦК України в даному випадку є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню, адже спеціальною нормою є ЗУ «Про споживче кредитування», що передбачено ст. 1054 ЦК України ч. 3 - особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Апеляційна скарга також мотивована тим, що договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, згоду на використання якого відповідач надала у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та 22.05.2024 року відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
Згідно заяви про погодження використання удосконаленого електронного підпису від 16.05.2024 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення моїх дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг. Просить вважати наведений зразок мого цифрового підпису або його аналог обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яким передбачені істотні умови кредитного договору, зокрема суму ліміта кредиту, строк кредитування, процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, процентна ставка у разі невиконання зобов'язань.
ОСОБА_1 також підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101716403249331 від 22.05.2024 року, яка містить відомості щодо розміру кредиту - 50000,0 грн, строк кредиту - 60 місяців з 22.05.2024 року по 21.05.2029 року включно, процентну ставку - 55 % на рік та порядок сплати процентів за користування кредитом у складі щомісячного платежу, розмір щомісячного платежу - 2489.81 грн тощо.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 23.05.2025 року заборгованість відповідача становить: 50 000,0 грн, суми заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 27 409,47 грн та заборгованість по пені 3053,48 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3053,48 грн не підлягають задоволенню з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач уклав договір кредиту 22.05.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 3053,48 грн не підлягає стягненню з відповідача, а підлягає списанню позивачем.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне заначити наступне.
а змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно положень ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
При цьому, згідно правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 «на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, з огляду на викладене, законодавцем на рівні акту цивільного законодавстві, а саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню) безпосередньо в період в періоді існування особливих правових наслідків, в даному випадку наявність введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року воєнного стану.
При цьому, слід зауважити щодо висновків Верховного Суду викладених в постанові від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, в якій зазначено, що основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони.
Положеннями Закону України «Про споживче кредитування», на який міститься посилання скаржника в апеляційній скарзі, а саме п. 6 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Тобто, наведені положення на які посилається скаржник регулюють правовідносини щодо звільнення від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, пов'язаними в свою чергу із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Натомість, правове регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі визначено положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційними судом.
Будь-яких інших доводів спрямованих на спростування висновків суду першої інстанції викладених в оскаржуваному рішенні апеляційна скарга не містить.
Посилання скаржника на факт підписання боржником кредитного договору за допомогою електронного підпису, згоду на використання якого відповідач надала у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, не спливають на викладені в рішенні суду першої інстанції висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки вказаний факт не заперечується відповідачем та не спростовано в судовому порядку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено всі фактичні обставини справи та правильно визначено з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню в даному випадку та з огляду на встановлені обставини справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19 березня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді Р.Д. Громік
С.М. Сегеда