Номер провадження: 11-сс/813/589/26
Справа № 521/1905/26 1-кс/521/684/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.02.2026, якою в межах к/п № 72025161030000014 від 22.05.2025 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: Одеська обл., Кодимський р-н, проживає: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою строком до 09.04.2026, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. детектива ТУ БЕБ в Одеській обл. ОСОБА_10 та був змінений запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України із визначенням застави у розмірі 916 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 051 630, 93 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів, врахував збільшення обсягу підозри та констатував наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою, та такою, що не узгоджується із практикою ЄСПЛ з таких підстав:
- підозра ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України є необґрунтованою. Орган досудового розслідування зазначає, що розмір грошових коштів, який ОСОБА_9 отримав протиправним шляхом та легалізував становить 3 051 630,93 грн. До такого, однак це є нічим не підтвердженим припущенням детектива. Позаяк, слідством не надано жодних логічних та взаємопов'язаних доказів того, що надходження коштів на рахунки ОСОБА_9 відбулись за наслідком незаконної реалізації ним підакцизних товарів. Проте, сам лише факт руху коштів по банківському рахунку, надходження коштів, їх переведення або зняття не є достатньою самостійною підставою для підозри особи у вчиненні злочину за ч.1 ст. 209 КК України.
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, оскільки до підозрюваного попередньо був застосований запобіжний захід у виді застави, яка була ним внесена та ОСОБА_9 сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, співпрацював за слідством, прибував на всі виклики. Після повідомлення йому про нову підозру він також не вчиняв жодних заходів, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування. На протязі існування даного кримінального провадження, слідством було проведено ряд слідчих дій, як гласних так і негласних, тому посилання детектива на те, що ОСОБА_9 може приховати або знищити будь-які докази, які слідством ще не здобуто та не досліджено носять формальний характер, адже детективом в клопотанні не зазначено, які саме дії ще планується виконати, та докази яких фактів чи обставин відшукати. Ризик, передбачений п. 3) ч1 ст. 177 КПК України не тільки відсутній, але й вже був предметом дослідження під час розгляду попереднього клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу. Поряд із цим, склад правопорушення за новою підозрою прямо витікає зі складу правопорушення за первісною підозрою та фактично обґрунтовується одними й тими ж доказами. Наряду із цим, особливість складу злочину передбаченому ст. 209 КК України обґрунтовується тим, що доказами можуть виступати лише фінансові документи, з яких може встановлюватись неправомірність отримання грошових коштів та їх подальша легалізація. При цьому свідки в даному випадку не можуть нести жодної доказової бази;
- підозрюваний ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має батьків похилого віку, які потребують його допомоги;
- органом досудового розслідування не наведено жодного обґрунтування виключності випадку при визначенні ОСОБА_9 розміру застави та не доведено неможливість попередньо застосованого запобіжного заходу, який жодним чином не порушувався підозрюваним забезпечити його належну процесуальну поведінку. Фактично детектив БЕБ помилково визначив розмір застави, виходячи з розміру можливої шкоди, що суперечить її правовій природі.
За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17.02.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити детективу у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду,проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не у повному обсязі з огляду на таке.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту відносно необґрунтованості підозри ОСОБА_9 за ч.1 ст. 209 КК України, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з клопотання детектива БЕБ, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2024, мешканець м. Одеси ОСОБА_11 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, всупереч законодавства, яке регулює обіг підакцизних товарів, перебуваючи у межах Одеської області, з корисливих мотивів, вирішив здійснити незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів на території м. Одеси, Одеської області та інших регіонів України.
При цьому, розуміючи, що реалізувати злочинний умисел та виконати всі етапи злочинного плану самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим, ОСОБА_11 володіючи організаторськими здібностями, комунікабельністю, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, організував групу осіб з розподілом ролей та функцій кожного з її учасників, об'єднавши їх єдиною метою - отримання незаконного доходу від діяльності пов'язаної із незаконним обігом підакцизних товарів на території міста Одеси, Одеської області та в інших регіонах України.
Так, приблизно в січні 2024, ОСОБА_11 залучив до спільної протиправної діяльності довірених осіб із кола своїх знайомих, які володіють необхідними навичками та знаннями, з метою досягнення злочинного результату - ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 .
Таким чином, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб у період з початку січня 2024, але не пізніше 11.09.2025 (до моменту припинена кримінально-протиправної діяльності з боку правоохоронних органів) здійснив незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів на території м. Одеси, Одеської області та інших регіонів України.
Як вбачається зі змісту клопотання детектива, від збуту у вказаний період часу незаконно виготовлених підакцизних товарів - тютюну для кальяну різних найменувань ОСОБА_9 у період з січня 2024, але не пізніше 11.09.2025 отримано дохід у загальній сумі 3 051 630,93 грн, які він у подальшому легалізував, шляхом здійснення фінансових операцій із зарахування коштів на власні банківські рахунки, а також рахунки інших фізичних осіб, які були задіяні до протиправної діяльності, вчинення видаткових фінансових операцій з використанням вказаних рахунків, оплати товарів робіт та послуг.
Для реалізації свого злочинного плану, направленого на легалізацію коштів отриманих від злочинної діяльності ОСОБА_9 використовуючи власні банківські рахунки у АТ «Універсал Банк», а саме: № НОМЕР_1 , АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та АТ «ПУМБ» НОМЕР_3 систематично отримував на них грошові кошти від фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб, зарахування коштів через термінали самообслуговування та каси банку, розташованих в різних регіонах України.
Так, у період з початку 2024 по вересень 2025 ОСОБА_9 з метою маскування походження коштів отриманих від збуту незаконного виготовлених тютюнових виробів особисто здійснив поповнення власного рахунку, отримав зарахування з карткових рахунків інших фізичних та юридичних осіб, у тому числі від осіб, які були задіяні до протиправної діяльності у загальній сумі 3 051 630,93 грн, на наступні банківські рахунки, а саме:
- на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Універсал Банк» - 755 579,70 грн;
-на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий АТ КБ «ПриватБанк» - 2 127 708,23 грн;
-на рахунок НОМЕР_3 , відкритий АТ «ПУМБ» - 168 343 грн.
В подальшому, у період часу з початку 2024 по вересень 2025 з метою зміни форми (перетворення) такого майна, приховування, маскування походження такого майна та володіння ним ОСОБА_9 здійснив наступний переказ коштів:
- з рахунку № НОМЕР_1 на карткові рахунки інших фізичних осіб на загальну суму 691 658,2 грн, оплата товарів та послуг на загальну суму 78889,89 грн;
- з рахунку № НОМЕР_2 на карткові рахунки інших фізичних осіб на загальну суму 193015,2 грн, переказ на інші картки на загальну суму 741870,75 грн, оплата розваг (казино) на загальну суму 587 680 грн, оплата товарів та послуг на загальну суму 602 469,87 грн;
- з рахунку НОМЕР_3 здійснено видатків на загальну суму 144 462,6 грн.
У той же час, встановлено, що громадянин ОСОБА_9 припинив 30.07.2025 свою діяльність, як фізична особа - підприємець.
Податкові декларації про майновий стан і доходи громадянином ОСОБА_9 за звітний (податковий) період 2024 - 2025 до контролюючого органу в порядку та строки, визначені статтею 179 Податкового кодексу України, не подавались.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру, інформація щодо наявності нерухомого майна щодо ОСОБА_9 - відсутня.
Таким чином, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_9 , отримав грошові кошти на загальну суму 3 051 630,93 грн, достовірно знаючи, що вони одержані злочинним шляхом, здійснив їх набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснив фінансові операції, зміну форми (перетворення) такого майна, вчинення дій, спрямованих на приховування походження такого майна, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується проведеною контрольною закупкою тютюну для кальяну у ОСОБА_9 на загальну суму 1 935 грн.; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій проведених стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ; відомостями проведених обшуків, за результатами яких виявлено та вилучено чорнові записи, мобільні телефони, комп'ютерна техніка, грошові кошти та тютюнові вироби; оглядом мобільного телефону ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , за результатами якого встановлено робочі групи із назвами «Накладные, которые не пробиты», «Списание СС», учасниками яких є ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ; оглядом мобільного телефону ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , в ході якого виявлено групи під назвою «Перемещение» та «Оплаты склад»; оглядом комп'ютерної техніки та чорнових записів під час яких встановлено відомості щодо збуту тютюну; висновком комплексною судово-біологічної та судово-товарознавчої експертизи, протоколом огляду відомостей, отриманих від банківських установ відносно руху коштів зокрема ОСОБА_9 , відомостями, відображеними у аналітичному продукті.
Відтак, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненням злочину, передбаченого зокрема ч.1 ст. 209 КК України.
Додатково апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28.11.2017, заява № 2508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Що стосується ризиків у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя погодився із аргументами органу досудового розслідування з приводу існування ризиків, передбачених п.п. 1-5) ч. 1 ст. 177 України.
У судовому засіданні було встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У зв'язку зі збільшенням обсягу підозри ОСОБА_9 сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді із клопотанням про зміну йому запобіжного заходу із застави на тримання під вартою із визначенням застави, яке було задоволено оскаржуваною ухвалою.
Водночас, на підставу аналізу матеріалів справи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У контексті існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_9 протягом дії запобіжного заходу у виді застави не порушував покладені на нього обов'язки, не переховувався від органу досудового розслідування та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків або інших учасників процесу.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не зазначав про допущення підозрюваним ОСОБА_9 будь-яких порушень.
На підставі аналізу матеріалів справи, апеляційний суд не виключає існування ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України з огляду на специфіку інкримінованих злочинів, їх умисний та корисливий характер та ту обставину, що досудове розслідування триває, проводитися ряд необхідних слідчих дій з метою встановлення всіх обставин кримінального провадження.
При цьому, ризик, передбачений п. 4) ч. 1 ст. 177 КПК України носить формальний характер, з огляду на те, що кримінальне провадження розпочато у травні 2025, відтак посилання на те, що не всі підозрювані встановлені з урахуванням процесуальної поведінки підозрюваного не виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Разом з тим, ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від 26.05.1991 по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від 20.01.2011 по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від 14.10.2010 по справі «Хайредінов проти України», п.п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від 20.05.2010 по справі «Москаленко проти України».
Відтак, апеляційний суд на підставі аналізу наданих матеріалів не вбачає підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає, що запобіжний захід у виді застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 ..
Що стосується розміру застави визначеного підозрюваному ОСОБА_9 , колегія суддів виходить з наступних обставин.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_9 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 916 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 051 630, 93 грн.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ по справі «Хрістова проти Болгарії» суд зазначив, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
На підставі аналізу матеріалів, які надані апеляційному суду вбачається, що розмір альтернативного запобіжного заходу був визначений органом досудового розслідування та відповідно слідчим суддею виходячи виключно із імовірної суми доходів, отриманих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
В той же час, у рішенні ЄСПЛ «Істоміна проти України» було встановлено порушення п. 3 ст. 5 Конвенції у зв'язку із не наведенням національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави.
Окрім того, у зазначеному рішенні зазначено про те, що «сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та інше»
Таким чином, виходячи з аналізу обставин справи та процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 апеляційний суд констатує, що визначений оскаржуваною розмір застави є необґрунтованим.
Додатково апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу сторони обвинувачення та слідчого судді на наступні обставини.
Приписами ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на стадії досудового розслідування. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, а саме: забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Як вбачається із клопотання ст. детектива ОСОБА_13 , погодженого прокурором ОСОБА_6 , яке було задоволено оскаржуваною ухвалою слідчого судді розмір застави, визначений автором клопотання як необхідний складав 916 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При цьому, станом на 2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328 грн., відтак сума застави мала б складати 3 048 448 грн. Відтак, не є зрозумілим, яким чином органом досудового розслідування була запропонова, а слідчим суддею визначена сума 3 051 630, 93 грн.
Зазначені обставини залишилися поза увагою слідчого судді, що вочевидь є порушенням прав підозрюваної особи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Більш того, виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності підозрюваного/обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.
Обмеження права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися лише з легітимною метою, яка передбачена законом, є необхідною у демократичному суспільстві, та з урахуванням принципу пропорційності, який є однією із складових верховенства права. Як зазначає ЄСПЛ у своїх рішеннях («Soering v UK», п. 89, 1989), принцип пропорційності означає, що при тлумаченні конвенції та її положень до конкретної ситуації, необхідно досягати балансу між інтересами суспільства та правами людини.
Окрім того, у рішенні «Гурепка проти України» (2005 рік) ЄСПЛ зазначив, що встановлення непомірної застави без врахування майнового стану підозрюваного є порушенням ст. 5 Європейської конвенції з прав людини.
З огляду на викладені обставини, враховуючи збільшення обсягу підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 .
Водночас, апеляційним встановлено, що 18.12.2025 підозрюваним ОСОБА_9 була внесена застава у сумі 60 560 грн. на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2026, відтак зазначена сума підлягає зарахуванню як частина застави, яка визначена апеляційним судом.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню із постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання детектива БЕБ та збільшення підозрюваному ОСОБА_9 розміру застави.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 194, 370, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.02.2026, якою в межах к/п №72025161030000014 від 22.05.2025 відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою строком до 09.04.2026, із визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання детектива ТУ БЕБ ОСОБА_13 про зміну підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Змінити підозрюваному ОСОБА_9 розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2025 та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.
Зарахувати заставу у сумі 60 560 грн., внесену підозрюваним ОСОБА_9 18.12.2025, як частину застави, визначеної даною ухвалою апеляційного суду.
Підозрюваного ОСОБА_9 звільнити з-під варти.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 11.03.2026, заставна сума за ОСОБА_9 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_9 строком до 09.04.2026 наступні обов'язки:
- з'являтись за викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без дозволу прокурора та суду;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4