Номер провадження: 11-сс/813/609/26
Справа № 947/45673/25 1-кс/947/1759/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 10.02.2026 про відмову в накладенні арешту на майно в межах к/п №72025001600000112 від 14.11.2025 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 201-3; ч.ч. 1, 3 ст. 212; ч. 3 ст. 209 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №72025001600000112 від 14.11.2025 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 201-3; ч.ч. 1, 3 ст. 212; ч. 3 ст. 209 КК України було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилучене 26.12.2025 під час проведення обшуку нежитлових приміщень, житлових приміщень, складських приміщень та приміщень іншого призначення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що використовуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме на:
- готівкові грошові кошти в іноземній валюті в загальній сумі 100 000 доларів США, номіналом 100 доларів США у кількості 1000 купюр;
- готівкові грошові кошти в іноземній валюті в загальній сумі 1 008 350 доларів США, наступним номіналом: 100 доларів США у кількості 10 036 купюр; 50 доларів США у кількості 44 купюри; 20 доларів США у кількості 65 купюр; 10 доларів США у кількості 88 купюр; 5 доларів США у кількості 74 купюри;
- готівкові грошові кошти в іноземній валюті в загальній сумі 14 050 Євро, наступним номіналом: 100 Євро у кількості 104 купюри; 50 Євро в кількості 73 купюри;
- готівкові грошові кошти в національній валюті в загальній сумі 426 600 гривень, наступним номіналом: 500 грн. в кількості 700 купюр; 200 грн. в кількості 383 купюри.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що твердження органу досудового розслідування стосовно того, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань, натомість, в клопотанні про арешт майна не обґрунтовано необхідності накладення арешту на майно, яке належить третій особі - ОСОБА_9 , не доведено факту того, що вилучені грошові кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не доведено відношення вилученого майна до даного кримінального провадження, а саме клопотання прокурора не містить додаткового обґрунтування необхідності накладення арешту після його скасування ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 02.02.2026 (справа №947/45673/25, провадження №1-кс/947/1438/26); представником власника майна були надані докази легальності походження вилучених грошових коштів.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що вилучене під час обшуку майно у вигляді грошових коштів в іноземній валюті в загальній сумі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн. повністю відповідають ознакам речового доказу як грошові кошти, набуті кримінально протиправним шляхом (предмет кримінального правопорушення за ст. 209 КК України);
- слідчим суддею не було враховано того, що під час досудового розслідування не знайшла свого підтвердження версія власника майна ОСОБА_9 про те, що дані грошові кошти є законно набутим майном, натомість, зазначені останньою в деклараціях платника податків за 2022-2024 роки суми є лише задекларованою частиною доходу ОСОБА_9 як фізичної особи-підприємця, фактично не є прибутком, який остання могла отримати у повному задекларованому обсязі, тобто задекларовані останньою суми отриманих доходів не відповідають сумам фактично отриманого прибутку; заявлена сума отриманого ОСОБА_9 доходу від господарської діяльності була в національній валюті України (гривні), в той час як готівкові грошові кошти було виявлено в основній сумі в іноземній валюті (долар США та Євро), проте жодних документів на підтвердження здійснення валютних операцій по обміну готівки нею не було надано; аналогічно вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу, продаж квартири ОСОБА_9 було здійснено в національній валюті України, без жодних підтверджень здійснення валютних операцій по обміну грошових коштів; власником майна не надано жодних розписок позичальника або інших документів, які свідчать про передання позикодавцями грошових коштів в розмірі 759 000 доларів США, окрім того, отримані позикодавцями доходи не є співрозмірними із розміром коштів, наданих у позику ОСОБА_9 , що ставить під обґрунтований сумнів реальність укладених договорів позики;
- слідчим суддею було залишено поза увагою те, що всупереч твердженням власника майна ОСОБА_9 про те, що вони отримала позику на загальну суму 759 000 доларів США з метою придбання офісно-торговельного комплексу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 206, загальною вартістю 1 200 000 доларів США, відповідно до відповіді ТОВ ТВК «ЗЕЛЕНИЙ КОНТИНЕНТ», яке є власником вищевказаного офісно-торговельного комплексу, зазначене товариство жодних переговорів щодо відчуження зазначеного об'єкта нерухомості із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проводило, жодних договорів не укладалось та жодних коштів від зазначених осіб не отримувало;
- звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна (грошових коштів) як речових доказів було зумовлено новими даними, отриманими під час досудового розслідування, які деталізують механізм відмивання грошових коштів, зокрема, протоколи допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколи огляду належних ОСОБА_8 мобільного телефону від 31.12.2025 та флеш-накопичувача від 06.02.2026, відповіддю ТОВ ТВК «ЗЕЛЕНИЙ КОНТИНЕНТ», які свідчать про високу ймовірність отримання вказаних грошових коштів незаконним шляхом.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна задовольнити та накласти арешт на майно, зазначене у клопотанні - грошові кошти, вилучені за результатами проведення обшуку за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Роксоляни, буд. 73/6.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку представника власника майна ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».
Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті (задля забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №72025001600000112 вбачається, що прокурор ОСОБА_6 просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, на грошові кошти в загальному розмірі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн., з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу та забезпечення конфіскації майна як виду покарання (т. 1, а.с. 1-9).
Окрім того, відповідно до клопотання прокурора про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п (т. 1, а.с. 10-13) та інших матеріалів провадження, детективами Головного підрозділу детективів БЕБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 201-3; ч.ч. 1, 3 ст. 212; ч. 3 ст. 209 КК України за фактом ухилення ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб в період з 2023 по 2024 рік від сплати податків та зборів на загальну суму 87 046 266 грн.; здійснення ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб в період часу з 2023 по 2024 рік контрабанди шляхом організації схемного та систематичного переміщення через митний кордон України поза митним контролем на з приховуванням від митного контролю товарів (побутової техніки відомих світових брендів) подрібненими партіями на загальну суму понад 200 000 000 грн.; вчинення ОСОБА_8 за попередньою змовою групою в період з 2023 по 2025 рік легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великих розмірах (понад 48 000 000 грн.) від здійснення діяльності із використанням інтернет-магазинів.
В ході здійснення досудового розслідування детективами БЕБ встановлено коло причетних до злочину осіб, між якими розподілені ролі та функції організації, вчинення та забезпечення виконання протиправної діяльності, серед яких: ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та інші, виступаючи фізичними особами-підприємцями, які за структурою протиправної діяльності за попередньою змовою групою осіб розробили та запровадили протиправний механізм, виражений у здійсненні контрабанди товарів шляхом організації схемного та систематичного переміщення через митний кордон України поза митним контролем та з приховуванням від митного контролю товарів у великому розмірі подрібненими партіями, які в подальшому, як особисто реалізують на митній території України за готівковий розрахунок поза будь-яким бухгалтерським та податковим обліком, так і реалізуються, зокрема через мережу інтернет - магазинів (інтернет-платформ) «pulsepad.com.ua», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «toiler.com.ua» та інших, що здійснюють роздрібний продаж товарів кінцевим споживачам із використанням реквізитів підконтрольних та пов'язаних фізичних осіб-підприємців, а також легалізацію (відмивання) доходів, одержаних від вказаної протиправної діяльності, у особливо великих розмірах.
В подальшому 26.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук нежитлових приміщень, житлових приміщень, складських приміщень та приміщень іншого призначення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що використовуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході якого було вилучено предмети, речі та документи, на вилучення яких не було надано прямого дозволу, зокрема, мобільний телефон, ноутбук, флеш-накопичувач, чорнові записи, жорсткі диски, картки, блокноти, журнал, електронний носій, а також грошові кошти в загальному розмірі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн. (т. 1, а.с. 132-141).
Ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 23.01.2026 було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане вище майно (справа №947/45673/25, провадження №1-кс/947/199/26).
Згодом, ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 02.02.2026 (справа №947/45673/25, провадження №1-кс/947/1438/26) було частково задоволено клопотання представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 та скасовано арешт, накладений вищезгаданою ухвалою слідчого судді від 23.01.2026, а саме на готівкові кошти в загальній сумі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн. (т. 2, а.с. 33-42).
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Диспозиції ч.ч. 1, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 201-3, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування за ознаками яких здійснюється в межах к/п №72025001600000112, передбачає кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, вчинене а попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих та особливо великих розмірах; контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, у великому розмірі; легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, вчинену в особливо великому розмірі.
Разом із тим, ні в наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалах судового провадження, ні в апеляційній скарзі прокурора не міститься доказів того, що вищезазначене майно, зокрема, грошові кошти в загальному розмірі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн., має будь-яке відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, на чому наполягає прокурор ОСОБА_6 в поданому клопотанні та в своїй апеляційній скарзі.
Так, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування не було доведено того, що вищезазначені грошові кошти мають доказове значення в даному кримінальному провадженні за фактом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, а також умисного ухилення від сплати податків, тобто відповідають критеріям речових доказів в даному кримінальному провадженні, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, того, що такі грошові кошти отримані незаконним шляхом, від протиправної діяльності.
Натомість, аналіз матеріалів судового провадження свідчить про те, що такі грошові кошти належать на праві приватної власності ОСОБА_9 , яка є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, здійснює господарську діяльність, її діяльність не є припиненою або зупиненою.
Законність набуття у власність ОСОБА_9 грошових коштів підтверджується відповідними договорами позики від 06.08.2025, 15.09.2025, 18.09.2025 та 14.11.2025, відповідно до яких ОСОБА_9 позичила у ОСОБА_14 грошові кошти в розмірі 73 000 доларів США, у ОСОБА_11 - грошові кошти в розмірі 118 000 доларів США, у ОСОБА_15 - грошові кошти в розмірі 218 000 доларів США та у ОСОБА_16 - грошові кошти в розмірі 350 000 доларів США відповідно (т. 2, а.с. 63-72); копією договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2025, відповідно до якого ОСОБА_9 продала ОСОБА_17 квартиру за 5 345 500 грн. (т. 2, а.с. 60-62); податковою звітністю ОСОБА_9 як ФОП, відповідно до якої остання отримала та задекларувала дохід за період часу з 2022 року по 2025 рік в загальному розмірі 17 430 297, 03 грн. (т. 2, а.с. 44-59).
В даному контексті суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання прокурора на те, що задекларовані ОСОБА_9 суми отриманих доходів не відповідають сумам фактично отриманого прибутку, оскільки такі твердження є передчасними та не підтверджуються жодними документальними доказами.
Апеляційний суд також критично оцінює доводи апелянта з приводу сумнівів у реальності укладених ОСОБА_9 договорів позики, оскільки є суто суб'єктивними припущеннями прокурора твердження про те, що отримані позикодавцями доходи не є співрозмірними із розміром грошових коштів, наданих ОСОБА_9 у позику.
Водночас, заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що заявлена ОСОБА_9 сума отриманого доходу від господарської діяльності була в національній валюті України, так само як і продаж квартири було здійснено в національній валюті України - гривні, в той час як за місцем проживання ОСОБА_9 було вилучено грошові кошти в основній сумі в іноземній валюті (долар США та Євро), проте факт того, що власником майна або його представником не було надано документів на підтвердження здійснення валютних операцій по обміну готівки не може безсумнівно свідчити про незаконність походження вилученої у ОСОБА_9 валюти, з урахуванням наявності в матеріалах судового провадження доказів протилежного.
Є також слушними твердження прокурора про те, що всупереч твердженням власника майна та його представника, відповідно до відповіді ТОВ ТВК «ЗЕЛЕНИЙ КОНТИНЕНТ», яке є власником офісно-торговельного комплексу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 206, який мала намір придбати ОСОБА_9 за вищезгадані позичені грошові кошти, товариство жодних переговорів щодо відчуження зазначеного об'єкта нерухомості із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проводило, жодних договорів не укладалось та жодних коштів від зазначених осіб не отримувало (т. 2, а.с. 20).
Разом із тим, зазначена обставина не спростовує того факту, що ОСОБА_9 були фактично отримано у позику грошові кошти в іноземній валюті (долар США), що не заперечується й самими свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , яких було допитано в межах даного кримінального провадження (т. 2, а.с. 12-19), що безумовно свідчить про реальність укладених договорів позики та законність походження вилучених у ОСОБА_9 грошових коштів.
Окремої уваги вартий той факт, що ОСОБА_9 в межах даного к/п №72025001600000112 не має процесуального статусу підозрюваної особи, будь-яких доказів причетності останньої до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 201-3; ч.ч. 1, 3 ст. 212; ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування за ознаками яких здійснюється в межах зазначеного кримінального провадження, матеріали, долучені до клопотання прокурора про арешт майна, не містять.
Зазначені обставини не були спростовані прокурором ні під час подання клопотання про арешт майна, ні під час апеляційного оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді, внаслідок чого апеляційний суд доходить висновку про презумпцію законності походження вилучених за місцем проживання ОСОБА_9 грошових коштів та недоведеність їх отримання кримінально-протиправним шляхом.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що органом досудового розслідування не було доведено того, що вилучене майно, на яке просить накласти арешт прокурор, а саме грошові кошти в загальному розмірі 100 000 доларів США, 1 008 350 доларів США, 14 050 Євро та 426 600 грн., вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідають встановленим законом критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні, зокрема, набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
Сам по собі факт наявності в матеріалах к/п №72025001600000112 постанови детектива БЕБ від 27.12.2025 про визнання вилученого майна речовим доказом (т. 1, а.с. 142-148) не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.
Окрім того в клопотанні про арешт майна прокурор в якості однієї з підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти зауважує на необхідності забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Разом із тим, приписами ч. 5 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (тобто задля забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
В даному контексті колегія суддів зауважує на тому, що ОСОБА_9 , яка є власником вилучених грошових коштів, не було повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження, внаслідок чого накладення арешту на належне їй на праві власності майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не є можливим в силу імперативних приписів кримінального процесуального закону.
Більш того, є лише припущеннями та не підтверджуються доказами твердження прокурора стосовно того, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вилучені під час обшуку грошові кошти не є власністю ОСОБА_9 , а є коштами, отриманими внаслідок протиправної діяльності групи пов'язаних осіб - ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та інших, а саме ввезення на територію України поза митним контролем та з приховуванням від митного контролю товарів та подальшого їх збуту поза податковим та бухгалтерським обліком за готівку, натомість, легальність походження вилученої готівки та її належність на праві власності саме ОСОБА_9 , яка не має процесуального статусу в межах к/п №72025001600000112, була встановлена як слідчим суддею, так і апеляційним судом.
Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду представником власника майна було надано копію ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 24.02.2026, якою було задоволено скаргу представника ОСОБА_7 та зобов'язано детективів БЕБ України, які здійснюють досудове розслідування к/п №72025001600000112 або у яких перебуває майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , негайно повернути таке майно ОСОБА_9 або її представнику (справа №947/6995/26, провадження №1-кс/947/2256/26).
Станом на теперішній час вищевказана ухвала слідчого судді залишається невиконаною, що призводить до суттєвого обмеження права ОСОБА_9 володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке належить їй на праві приватної власності, натомість, ініціювання органом досудового розслідування повторного питання про арешт майна, який було попередньо скасовано ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 02.02.2026 (справа №947/45673/25, справа №1-кс/947/1438/26), свідчить про зловживання правоохоронними органами наданими їм повноваженнями, а також не узгоджується із вимогами ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод та основними засадами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, відповідно до яких потреби досудового розслідування повинні виправдовувати ступінь втручання у права і свободи власника майна.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2026, якою відмовлено в накладенні арешту на грошові кошти, відповідно до переліку в резолютивній частині ухвали, вилучені 26.12.2025 під час проведення обшуку нежитлових приміщень, житлових приміщень, складських приміщень та приміщень іншого призначення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що використовуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4