про відмову у відкритті провадження
18 березня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_1 , вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на ухвали Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року та 12 лютого 2026 року, про привід обвинуваченої ОСОБА_2 в судове засідання,
ухвалами Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року та 12 лютого 2026 року, під час розгляду кримінального провадження № 22022150000000967 постановлені рішення про привід обвинуваченої ОСОБА_2 в судове засідання.
16.03.2026 р. на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 на зазначені ухвали суду, в якій остання висуває вимогу про скасування ухвал Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року та 12 лютого 2026 року, як такі що постановлені з порушенням вимог КПК України, визнати застосування приводів безпідставним, зобов'язати Південноукраїнський міський суд здійснювати подальші виклики до суду за її фактичною адресою проживання.
Вивчивши апеляційну скаргу вважаю, що підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, відповідно правових висновків, викладених в Постановах Верховного Суду від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011, роз'яснено положення ч. 2 ст. 55 Конституції України, згідно яким реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
У абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України чітко визначено, що підлягають апеляційному оскарженню, в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, лише ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Ухвала суду, про привід обвинуваченого - не входить до зазначеного переліку.
З огляду на викладене, у даному випадку, до застосування підлягає абзац 1 ч. 2 ст. 392 КПК України, відповідно до якого, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
За таких обставин, аналізуючи зміст поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, зокрема предмет оскарження та заявлені апелянтом вимоги в контексті наведених положень кримінального процесуального законодавства, приходжу до висновку, що оскаржувані рішення суду не є такими, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 392 КПК України, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, слід відмовити обвинуваченій ОСОБА_2 у відкритті провадження за апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 399 КПК України, -
відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року та 12 лютого 2026 року, про привід обвинуваченої ОСОБА_2 в судове засідання.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду ОСОБА_3