Справа № 136/2398/25
Провадження № 33/801/207/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І.
Доповідач: Бурденюк С. І.
17 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Бурденюк С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи невідомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності.
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №136/2398/25).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд першої інстанції визнав встановленим, що 07.12.2025 о 16 год. 25 хв. в с. Лукашівка, по вул. Центральна, Вінницького р-ну, Вінницької обл., водій ОСОБА_1 керував електроскутером марки «Crosser», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою технічного приладу газоаналізатору Алкотест Драгер 6820, результат 1,40‰, чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати постанову Липовецького районного суду від 07.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі.
Вказує, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновку суду дійсним обставинам справи та недоведеності елементів складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в протоколі ЕРП1 №534195 від 07.12.2025 невірно встановлено на підставі паспорта громадянина України, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення по АДРЕСА_1 та зареєстрований АДРЕСА_1 (я ж зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), а в АДРЕСА_1 немає взагалі. Дана суттєва обставина щодо місця скоєння правопорушення не виправлена ні інспектором поліції в протоколі, ні судом в постанові від 07.01.2026.
Зазначає, що ПДР України розмежовують поняття "механічний транспортний засіб" і "транспортний засіб" й різниця полягає у наявності двигуна внутрішнього згоряння, а також потужності електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, якщо потужність двигуна більше 3 кВт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.03.2018 у справі № 278/3362/15-к. З системного аналізу положень пунктів 1.10 та 2.13 ПДР України пристрій з електромотором до 3 кВт не є механічним засобом і на нього не поширюється вимоги п. 2.3.г. ПДР стосовно управління тільки при наявності мотошолома безпеки. Аналогічна практика викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 923/2831/22, від 09.02.2023 у справі № 199/3648/22, від 22.03.2023 у справі № 177/844/21 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року у справі № 639/3287/23.
Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Оскільки електроскутер марки «Crosser CR3» малопотужний і фактично є електровелосипедом, який не відноситься до категорії механічних транспортних засобів, а відповідно не потребує державної реєстрації, водійського посвідчення, номерних знаків та обов'язкового використання мотошолома безпеки це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, суд саме в подібному з моїм випадку (Суддя Кропивницького апеляційного суду В.М. Гончар справа № 385/642/23) дійшов до висновку про те, що вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача. Однак при винесенні постанови 07.01.2026 Липовецький районний суд мотивуючи своє рішення послався на інші рішення судів, проте без будь якого мотивування і навіть згадки відмовився застосувати вищевказаного висновку судді Гончара В.М., що вказує на упередженість і небезсторонність суду, так як він однобоко віднісся до застосування усталеної судової практики у справах про адміністративні правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП на шкоду мені і виправдання неправомірних дій інспектора поліції.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, не з'явився, при цьому, 10.03.2026 ним подано заяву про проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідно до статті 294 КУпАП України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026, апеляційний суд зазначає наступне.
Оскаржувану постанову Липовецького районного суду Вінницької області проголошено 07.01.2026, під час проголошення вказаного рішення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 був відсутній. Копію постанови ОСОБА_1 отримав тільки 31.01.2026, що підтверджується копією рекомендованого листа та трекінгом поштового відправлення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 10.02.2026 до Липовецького районного суду Вінницької області, тобто в межах 10 днів на оскарження. Таким чином апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на постанову судді Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026 подана в межах строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Апеляційний суд вважає, що зазначена постанова судді є необґрунтованою, не ґрунтується на доказах, з передчасними висновками.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За змістом ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність серед іншого, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, за змістом диспозиції вказаної статті, суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно пункту 1.5 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Суд першої інстанції прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534195 від 07.12.2025, відповідно до якого зазначено суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено вище; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено працівником поліції ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 07.12.2025; роздруківки тесту з приладу Драгер 6820 від 07.12.2025, тест № 728, результат тесту 1,40%0; відеозапису на CD диску, з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого зафіксовано факт зупинки ОСОБА_1 , в останнього явно прослідковуються ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому ОСОБА_1 підтвердив, що минулого дня вживав алкоголь.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що електровелосипед «Crosser CR3», яким що 07.12.2025 за твердженням працівників поліції керував ОСОБА_1 , не являється механічним транспортним засобом, а є електровелосипедом, потужність електродвигуна якого складає 600 Вт, тобто не є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд визнає такі доводи обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов'язок водія транспортного засобу не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт. 1.1).
Відповідно до п. 1.10, розділу 1 Правил дорожнього руху транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні. До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Слід зауважити, що постановою КМ України від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» державній реєстрації підлягають мопеди. Таким чином, мопеди, моторолери та інші транспортні засоби з електродвигуном до 4 кВт, згідно з терміном «мопед», належать до механічних транспортних засобів.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Основною відмінною характеристикою мотоцикла є наявність двох або трьох коліс, а також його відносно невеликі габаритні розміри та незначна для механічного транспортного засобу маса.
Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Оскільки мопед прирівняно до механічних транспортних засобів, то на його водія поширюються вимоги Правил зі встановлення обладнання, користування засобами безпеки, порядок допуску до керування тощо. Порядок розташування мопедів на проїзній частині викладено в розділі 11 Правил Дорожнього Руху.
Велосипед - транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Встановлений на велосипеді механічний або електричний двигун (останнім часом вони все більш широко застосовуються) не переводить його в категорію механічних транспортних засобів.
Відтак не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами, а поняття транспортний засіб є значно ширшим, і включає, для прикладу, велосипеди - транспортні засоби, крім крісел колісних, що приводяться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а особа, яка керує велосипедом, є не водієм, а велосипедистом.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху України.
Транспортний засіб «Crosser CR3», яким 07.12.2025 керував ОСОБА_1 , не являється механічним транспортним засобом та не являється мопедом, а є електровелосипедом, що підтверджується відеозаписом з місця події та поданими до суду першої інстанції поясненнях-запереченнях з додатками, а саме фотографіями електровелосипеда та талоном з характеристиками технічного засобу, в якому зокрема зазначено, що потужність двигуна електровелосипеда складає 600 Вт, що дорівнює 0,6 кВт.
Пункт 1.10. Правил дорожнього руху України дає визначення, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху, лише водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
При цьому, слід врахувати, що електровелосипед потужністю до 3 кВт не є механічним транспортом, водій такого електровелосипеду не повинен мати документи визначені у п. 2.1 ПДР.
Чинним законодавством не передбачено обов'язок водія велосипеду з електродвигуном потужністю до 3 кВт згідно ПДР отримувати посвідчення водія, а отже така особа не може вважатись водієм в розумінні ст. 130 КУпАП.
Вимоги до велосипедистів взагалі передбачені окремим розділом ПДР України - «6. Вимоги до велосипедистів». Відповідно до пункту 6.7 Правил велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил дорожнього руху (пункт. 1.1).
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що в Правилах дорожнього руху окремо визначаються такі терміни як «транспортні засоби» та «механічні транспортні засоби», а розділ 2 Правил передбачає обов'язки і права водіїв саме механічних транспортних засобів.
Крім того, Правила дорожнього руху взагалі не містять такого визначення як «електровелосипед» чи «електромопед» та не відносять такий транспортний засіб до механічних, а також не прирівнюють його до мопеда в розумінні положень Правил дорожнього руху.
Відповідно такі обставини беззаперечно виключають порушення ОСОБА_1 п. 2.9 Правил дорожнього руху та свідчить про те, що він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність в діях водія електровелосипеду «Crosser CR3» - ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є передчасним та помилковим, оскільки він не ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному дослідженні всіх обставин справи та закону.
Окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на неузгодженості, некоректність відомостей, щодо місця вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534195 від 07.12.2025, водій ОСОБА_1 07.12.2025 о 16 год. 25 хв. в с. Лукашівка, по вул. Центральна, Вінницького р-ну, Вінницької обл., керував електроскутером марки «Crosser», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Однак, як вбачається з відеозапису нагрудної камери поліцейського, поясненні-запереченні на протокол, яке було подано ОСОБА_1 до суду першої інстанції, копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534195 від 07.12.2025 було складено за адресою вул. Шкільна, с. Лукашівка, Вінницького р-ну, Вінницької обл. біля домогосподарства ОСОБА_1 , де він зареєстрований та проживає. Окрім того в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував електроскутером марки «Crosser», в той час як в дійсності він керував електровелосипедом марки «Crosser CR3».
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Вказані обставини і порушення, допущені працівником патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, жодним чином не усунув їх.
Наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» про що неодноразово наголошує Європейський Суд, зокрема у рішенні по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.The United Kingdom, заява № 5310/71) і застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому й наголошує ЄСПЛ у рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України», заява № 39598/03.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року у справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип, відповідно до якого при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки за вказаних обставин ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, статтями 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 07.01.2026 - скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сергій Бурденюк