Справа № 495/11206/24
Номер провадження 2/495/2104/2026
03 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Гелла С.В., при секретарі - Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 . в якому просить скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі на земельну ділянка площею - 0,2392 га, кадастровий номер 5110300000:01:001:0412, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування закладів освіти, місце розташування - АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речового права на вказану земельну ділянку за Білгород-Дністровською міською радою Одеської області, код ЄДРПОУ - 26275763 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 318487451208, номер відомостей про речове право 5046985.
Короткий зміст та обгрунтування позову
Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 119,7 кв.м., житловою площею - 59,1 кв.м., що підтверджується ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, справа № 495/8784/23 та витягом з Державного реєстру прав №365165207 від 09 лютого 2024 року.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9958842682024 від 12 грудня 2024 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року позивачу стало відомо про те, що житловий будинок, який належить їй на праві приватної власності знаходить на земельній ділянці площею - 0,2392 га, кадастровий номер 5110300000:01:001:0412. категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування закладів освіти, місце розташування - АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки - 27.09.2013 року.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року вбачається, що 15 березня 2014 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за органом державної влади - Білгород-Дністровською міською радою.
В той же час, на вказаній земельній ділянці, на якій знаходиться житловий будинок, який належить позивачу також знаходиться житловий будинок загальною площею - 119,8 кв.м., житловою площею - 106,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2024 року, справа №495/3271/24 належить третій особі ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року.
Позивач зазначає, що факт державної реєстрації земельної ділянки, межі якої наклалися на житлові будинки, які належить на праві власності позивачу та третій особі та реєстрація права власності за Білгород-Дністровською міською радою, порушує права позивача для набуття у встановленому порядку права власність на земельну ділянку.
На думку позивача, звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації на земельну ділянку площею - 0,2392 га, кадастровий номер 5110300000:01:001:0412, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування закладів освіти, місце розташування - АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речового права на вказану земельну ділянку за Білгород-Дністровською міською радою Одеської області, код ЄДРПОУ - 26275763 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 318487451208, номер відомостей про речове право 5046985 є єдиним дієвим та адекватним змісту порушеного права способом її захисту.
Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2024 позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2025 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2025 підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, надала письмові пояснення відповідно до яких вимоги позивача підтримує, просить задовольнити та справу розглянути у її відсутність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відзив, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 119,7 кв.м., житловою площею - 59,1 кв.м., що підтверджується ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, справа № 495/8784/23 та витягом з Державного реєстру прав №365165207 від 09 лютого 2024 року.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9958842682024 від 12 грудня 2024 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року позивачу стало відомо про те, що житловий будинок, який належить їй на праві приватної власності знаходить на земельній ділянці площею - 0,2392 га, кадастровий номер 5110300000:01:001:0412. категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування закладів освіти, місце розташування - АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки - 27.09.2013 року.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року вбачається, що 15 березня 2014 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за органом державної влади - Білгород-Дністровською міською радою.
В той же час, на вказаній земельній ділянці, на якій знаходиться житловий будинок, який належить позивачу також знаходиться житловий будинок загальною площею - 119,8 кв.м., житловою площею - 106,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2024 року, справа №495/3271/24 належить третій особі ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407777151 від 12 грудня 2024 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №407772589 від 12 грудня 2024 року.
Позивач зазначає, що факт державної реєстрації земельної ділянки, межі якої наклалися на житлові будинки, які належить на праві власності позивачу та третій особі та реєстрація права власності за Білгород-Дністровською міською радою, порушує права позивача для набуття у встановленому порядку права власність на земельну ділянку.
Позивач позбавлена можливості розробити відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також звернутись до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області із клопотанням про передачу їй земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок, з подальшим набуттям права приватної власності на земельну ділянку.
На думку позивача, звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації на земельну ділянку площею - 0,2392 га, кадастровий номер 5110300000:01:001:0412, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування закладів освіти, місце розташування - АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речового права на вказану земельну ділянку за Білгород-Дністровською міською радою Одеської області, код ЄДРПОУ - 26275763 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 318487451208, номер відомостей про речове право 5046985 є єдиним дієвим та адекватним змісту порушеного права способом її захисту.
Суд вважає вказані доводи позивача такими що не грунтуються на вимогах законодавства з наступних підстав.
За приписами пунктів «а», «б» частини першої статі 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.
Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно частин 2, 5 статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з частинами 6, 7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Згідно ч.8 ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16 зроблено висновок про те, що зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).
За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилається на те, що у неї виникло право користування на спірну земельну ділянку у зв'язку з набуттям у власність об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 119,7 кв.м., житловою площею - 59,1 кв.м., що підтверджується ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, справа № 495/8784/23 та Витягу з Державного реєстру прав №365165207 від 09 лютого 2024 року і відповідно до неї перейшло право користування ділянкою, де вказане нерухоме майно розташоване.
Надані стороною позивача докази, жодної інформації про площу та розмір земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що свідчить про перехід права користування земельною ділянкою не містять.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не набувала ані права користування, а ні права власності на спірну земельну ділянку та з урахуванням того, що у неї було відсутнє право на цю ділянку, суд доходить висновку про те, що позивач не є належним власником земельної ділянки чи її користувачем на час розгляду справи
Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття заходів направлених на позасудове врегулювання виниклого спору, тобто доказів звернення позивача ОСОБА_1 з клопотаннями до Білгород-Дністровської міської ради за дозволом на розроблення проекту землеустрою в порядку статтей 123-124 Земельного Кодексу України, згоди на встановлення меж земельної ділянки, передачу земельної ділянки в порядку статтей 25, 50 Закону України «Про землеустрій» про безоплатну приватизацію земельної ділянки передбачену пунктом «а» частини третьої статті 116, частинами першою та другою статті 118, статтями 121, 125, 126, підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України з зміною цільового призначення земельної ділянки в порядку статті 20 Земельного Кодексу, так і вмотивованих рішень Білгород-Дністровської міської ради про відмову у задоволенні таких клопотань.
Отже, позивач у позасудовому порядку мала можливість скористатися способом відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до відповідного органу з відповідним клопотанням, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, то позивач може звернутися до суду за захистом порушених прав.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦПК України).
Тлумачення як статті 3 ЦПК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦПК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ст.4 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 статті 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, на що вказав Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та не забезпечить виконання завдань цивільного судочинства, а тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гелла С.В.