про закриття кримінального провадження
Справа № 495/13955/23
Номер провадження 1-кп/495/160/2026
10 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Білгород-Дністровський кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2023 року за №12023162240001247,
встановив:
22.12.2023 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 185 КК України.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.12.2023 року визначено головуючого для його розгляду - суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6
21.06.2024 року проведено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи згідно із розпорядженням керівника апарату суду №507 від 21.06.2024 року (у зв'язку із задоволенням заяви про відвід судді ОСОБА_6 ) вказана справа передана для розгляду головуючому судді ОСОБА_7
20.03.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи згідно із розпорядженням керівника апарату суду №528 від 20.03.2025 року (у зв'язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_7 ) вказана справа передана для розгляду головуючому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.03.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.
Чергове судове засідання призначено на 10.03.2026.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив усне клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння ч.4 ст. 185 КК України, вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого адвоката та просила його задовольнити.
У судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до обвинувального акту, 21 жовтня 2023 року в післяобідню годину, ОСОБА_4 знаходилась поруч із домоволодінням АДРЕСА_1 , де на той час проживала спільно із своїм співмешканцем ОСОБА_8 , який також перебував у цей час разом із ОСОБА_4 . Знаходячись на прилеглій території до вказаного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зустріти потерпілого ОСОБА_9 котрий проходив по вулиці, та почали разом спілкуватись. Під час розмови потерпілий запропонував розпити горілку, пляшка якої у нього була з собою, на що вони погодившись випили алкогольний напій перебуваючи поруч із домоволодінням №110. В подальшому потерпілий ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спілкуючись направились по вулиці Кутузова, в по направленню села Вигін, Білгород-Дністровського району, тобто в сторону збільшення нумерації домоволодінь. Далі дійшовши до останніх будівель вулиці вони зупинились та присіли на узбіччі дороги, й потерпілий ОСОБА_9 запропонував ще випити горілки, на що ОСОБА_4 сказала, що не буде пити якщо не має чим заїсти алкоголь, й потерпілий ОСОБА_9 сказав що б вона дістала з його сумки, котру він поклав поруч де вони присіли, їжу, що була у нього з собою, після чого ОСОБА_4 стала дивитись їжу у сумці потерпілого, при цьому звернувши увагу, що там знаходиться його мобільний телефон. В цей час у ОСОБА_4 виник корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону. Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний задум, розуміючи його протиправність, так як є особою котра раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення майнового злочину, маючи вільний доступ до майна, користуючись тим, що її протиправні дії не будуть помічені, таємно, рукою викрала мобільний телефон потерпілого а саме SAMSUNGSM-G532F, вартістю 1315 гривень, в складному чохлі книжкою, вартістю 110 гривень. Після того як ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розпили алкогольний виріб вони розійшлись, тим самим ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, обернувши викрадене у свою користь.
Своїми умисними діями, котрі виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 спричинила майнову шкоду потерпілому ОСОБА_9 , на загальну суму 1425 гривень.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Крім того, згідно правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 278/1566/21 зробила висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Так, Закон України від 18 липня 2024 року № 3886/ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" у якому внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальними правопорушеннями, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886ІХ, мають зворотню дію в часі. В ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділ 1 розділ ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділ ІV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-ІХ вирішується судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинності закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, інкримінований обвинуваченій ОСОБА_4 епізод кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вчинений 21.10.2023 та вартість майна на момент вчинення правопорушення становить 1425 грн.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України, становила 3 028,00 грн. (1514 х 2 = 3028), а вартість таємно викраденого обвинуваченою майна, була меншою за вказаний розмір, а саме: 1425 грн.
Пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачена, під час судового розгляду, проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України не заперечувала.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 100, 124, 126, 129, 284, 369-372, 392-395, 479-2 КПК України, ст. 58 Конституції України, ст.ст. 4, 5 КК України, суд
постановив:
клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння задовольнити.
Закрити кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2023 року за №12023162240001247, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2023 року за №12023162240001247надіслати до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для вирішення питання про притягнення до адміністративній відповідальності.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 16:55 год. 10.03.2026 року.
Суддя ОСОБА_1