Справа №: 486/171/26 Провадження № 3/486/149/2026
18 березня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Манзенко В.В.,
учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 та ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 724345 від 04 січня 2026 року, 04 січня 2026 року о 00:44 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , знаходячись у п'яному вигляді, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, в результаті чого було завдано шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609966 від 04 січня 2026 року, 04 січня 2026 року о 00:44 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , у п'яному вигляді, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою у присутності неповнолітнього сина ( ОСОБА_4 ) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілих.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох правопорушень, справи про які одночасно розглядаються суддею, суд вважає за необхідне справу про адміністративне правопорушення № 486/171/26, провадження № 3/486/149/2026 та справу №486/159/26 провадження № 3/486/144/2026 об'єднати в одне провадження та надати справі № 486/171/26, провадженню № 3/486/149/2026.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у вчиненні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Згідно копій рапортів щодо повідомлення зі служби 102, 04 січня 2026 року о 00:45 год. при відпрацюванні повідомлення ОСОБА_2 , прибувши за адресою АДРЕСА_1 , на місці події було встановлено що гр. ОСОБА_1 перебуваючи в п'яному вигляді вчинив домашне насильство психологічного характеру відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 в присутності неповнолітнього сина гр. ОСОБА_3 , 2008 року народження, а саме, висловлювався грубою нецензурно лайкою, погрожував фізичною розправою.
До протоколів про адміністративні правопорушення долучено протоколи про прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04 січня 2026 року та письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких остання зазначає, що її цивільний чоловік ОСОБА_1 висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.
Додані до протоколів про адміністративні правопорушення матеріали не містять доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , зокрема того, що діями ОСОБА_1 цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю потерпілих.
З'ясувати обставини справи в дійсності не виявилось можливим, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілі до суду не з'явились.
Необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 04 січня 2026 року домашнього насильства відносно цивільної дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 .
Вищевказане свідчить про відсутність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Справи про адміністративні правопорушення № 486/171/26, провадження №3/486/149/2026 та справу №486/159/26 провадження № 3/486/144/2026 відносно ОСОБА_1 за частинами 1 ст. 173-2 та 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення об'єднати в одне провадження та надати справі № 486/171/26, провадженню № 3/486/149/2026.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г. А. Далматова