про відмову у відкритті касаційного провадження
19 березня 2026 року
м. Київ
справа №280/11755/24
адміністративне провадження № К/990/5435/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 280/11755/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі третя особа) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства Оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якому просив:
визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.11.2021 № 178 щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В'єтнам;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В'єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1- ї групи, а саме на 11.07.2017;
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01.08.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити рішення яким справу направити на новий розгляд.
Верховний Суд ухвалою від 23.02.2026 касаційну скаргу позивача, залишив без руху та надав скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів поважності підстав пропуску такого строку; конкретизувати підстави оскарження постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з їх належним обґрунтуванням.
06.03.2026 до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 отримав згідно тренінг відстеження Укрпошти 02.01.2026.
Також, як на підставу пропуску строку, скаржник посилається, зокрема, на те, що згідно розпорядження Запорізької обласної військово-цивільної адміністрації про визначення районів міста, які підлягають евакуації, район, в якому проживає позивач, віднесено до району який підлягає евакуації, у зв'язку з цим у будинку запроваджені тривалі графіки відключення світла. Також скаржник, зазначає, що він немає доступу до інтернет-зв'язку, оскільки таке використання є медичним протипоказанням до користування високочастотними електроприладами, оскільки в серці позивача встановлено кардіостимулятор, на підтвердження надає фотокопію картки до кардіостимулятора «Sorin Biomedica», копію індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома від 27.12.2024 та копії договорів про надання соціальних послуг із Запорізьким міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) зокрема, не можна встановлювати в домі роутер та інше обладнання для підключення до інтернету та через це відсутній доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР)
Скаржник також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 у справі №500/1912/22, де суд сформулював правову позицію, згідно якої, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відтак, розглянувши вищезазначену заяву, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Обґрунтовуючи наявність виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Вважає, що судами попередніх інстанцій помилково віднесено справу до категорії справ незначної складності, покликається на пункт 4 частини четвертої статті 257 КАС України, оскільки предметом позову є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак Верховний Суд вважає необґрунтованим вказані доводи скаржника з огляду на таке.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 12 КАС України здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1)щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Втім, в касаційній скарзі скаржником не наведено мотиву, який би свідчив, що предмет та обсяг доказування, категорія та складність справи потребує розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що б вказувало на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані судом не правильно або які норми процесуального права було порушено судом, а лише зазначає про незгоду із прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції у цій справі.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 №21-135а15 та постановах Верховного Суду від 02.02.2019 у справі №127/12061/17, від 14.03.2019 №127/12394/17, від 14.04.2019 від 820/3706/18, від 20.02.2020 №564/806/17, від 21.05.2020 №802/1137/17-а, від 30.07.2020 від №802/1005/17-а, від 11.11.2020 №161/18555/17, 21.12.2020 №№200/14036/18-а, від 03.08.2021 у справі №480/4365/20.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини викладені у наведених скаржником постановах не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин.
У постановах Верховного Суду від 02.02.2019 у справі №127/12061/17, від 14.03.2019 №127/12394/17, від 14.04.2019 від 820/3706/18, від 20.02.2020 №564/806/17, від 21.05.2020 №802/1137/17-а, від 30.07.2020 від №802/1005/17-а, від 11.11.2020 №161/18555/17, 21.12.2020 №№200/14036/18-а суди відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог, на підставі того, що періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано у законодавстві, що регулює ці правовідносини; право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
У постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/4365/20, суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України щодо правомірної відмови позивачці у не призначенні та не виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка під час виконання ним обов'язків військової служби, оскільки позивачка пропустила строк звернення для виплати їй одноразової грошової допомоги.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, скаржник у касаційній скарзі не визначає підстави касаційного оскарження, визначені підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 280/11755/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №280/11755/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб