19 березня 2026 року
м. Київ
справа №826/5693/18
адміністративне провадження №К/990/1650/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18, за позовом ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради прокурорів України від 16 лютого 2018 року №12;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 20 лютого 2018 року №26к;
- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18 повернуто особі, яка її подала, на підставі пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
12 січня 2026 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18; касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання до суду касаційної інстанції: касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03 лютого 2026 року про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано до суду касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), а також заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що постанову Шостого апеляційного адміністративного суду було прийнято в порядку письмового позовного провадження 02 жовтня 2025 року. Згідно з відомостями з веб-порталу Судова влада України її повний текст було оприлюднено 06 жовтня 2026 року. Скаржник указує на те, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції йому було надіслано 29 жовтня 2025 року та отримано 06 листопада 2025 року (на підтвердження вказаного надає копію поштового конверта зі штриховим ідентифікатором №R67027123446). Позивач зазначає, що оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ним було отримано лише 06 листопада 2025 року, то кінцевою датою на її оскарження є 06 грудня 2025 року. Просить Суд урахувати, що вперше касаційну скаргу було направлено до Суду засобами поштового зв'язку 05 грудня 2025 року, водночас ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Повторну касаційну скаргу було надіслано позивачкм до Суду 07 січня 2026 року, тобто без суттєвих затримок та зайвих зволікань.
З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржник повторно звертався до касаційного суду без зайвих зволікань, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували статтю 13 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у взаємозв'язку зі статтями 11, 41, 71 цього ж Закону №1697 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №808/1350/17 та частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року у справі №821/1025/17, від 14 лютого 2018 року у справі №803/2340/15, від 16 травня 2018 року у справі №813/113/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, від 01 серпня 2018 року у справі №826/16311/16, від 11 червня 2020 року у справі №804/4143/16, від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14.
Такі доводи скаржника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій на предмет застосування до спірних правовідносин статті 13 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у взаємозв'язку зі статтями 11, 41, 71 цього ж Закону №1697 з урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №808/1350/17 та частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України з урахуванням висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року у справі №821/1025/17, від 14 лютого 2018 року у справі №803/2340/15, від 16 травня 2018 року у справі №813/113/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, від 01 серпня 2018 року у справі №826/16311/16, від 11 червня 2020 року у справі №804/4143/16, від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, а саме пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18.
3. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №826/5693/18.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович