19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 160/10381/25
адміністративне провадження № К/990/11443/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крикуна Павла Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №160/10381/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову (у формі довідки) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою 07 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано придатним до військової служби за гр. II розкладу хвороб (наказу Міноборони від 14 серпня 2008 року № 402);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 березня 2025 року, в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними та скасувати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову 08 березня 2025 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Військової частини НОМЕР_2 від 08 березня 2025 року, в частині зарахування ОСОБА_1 15 жовтня 1993 року до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
17 червня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги викладені в наступній редакції:
- визнати протиправною та скасувати постанову (у формі довідки) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою 07 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 визнано придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб (наказу Міноборони від 14 серпня 2008 року № 402);
- визнати протиправним та скасувати наказ №263 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 березня 2025 року, в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними та скасувати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову 08 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08 травня 2025 року № 132, в частині зарахування з 08 травня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення, а на грошове забезпечення з 09 травня 2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
27 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги викладені в наступній редакції:
- визнати протиправною та скасувати постанову (у формі довідки № 12/1786) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою 07 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 визнано здоровим та придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб (наказу Міноборони від 14.08.2008 № 402);
- визнати протиправним та скасувати наказ №263 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 березня 2025 року, в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними та скасувати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову 08 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2025 № 132, в частині зарахування з 08 травня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення, а на грошове забезпечення з 09 травня 2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 з військової служби під час мобілізації, з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову (у формі довідки № 12/1786) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою 07 березня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 визнано здоровим та придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб (наказу Міноборони від 14 серпня 2008 року № 402).
Зобов'язано військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_3 щодо встановлення його придатності до військової служби, згідно наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Крикуна Павла Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №160/10381/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд звертає увагу скаржника, що Верховний Суд не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на скаржника, як на особу, яка зацікавлена у відкритті касаційного провадження. Підстави касаційного оскарження мають обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Оскільки, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, скаржнику необхідно чітко вказати підставу касаційного оскарження, яка обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Чітке посилання унеможливить неоднозначного розуміння судом підстав відкриття касаційного провадження та дозволить забезпечити належний касаційний перегляд справи у межах заявлених доводів.
Проаналізувавши касаційну скаргу скаржника, Судом встановлено, що позивач підставами касаційного оскарження вказує пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, зі змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник також просить відступити від висновків Верховного Суду.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому, підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не вказано конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, у взаємозв'язку з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду.
Цитування окремих уривків з постанови Верховного Суду не може вважатися належним обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
В скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник посилається на необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду.
Перевіривши такі доводи скаржника, Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
В той же час, Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
Всупереч наведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, у взаємозв'язку з посиланням на постанови Верховного Суду щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку.
При цьому, вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу та висновку, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню вказаних норм скаржником не наведено.
У даній скарзі скаржник не навів аргументів щодо того, у чому полягає помилковість або непридатність правового підходу Верховного Суду у його справі, а також не зазначив способу, яким норми права мають застосовуватися інакше.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що посилання на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду не може бути формальним та повинно супроводжуватися чітким обґрунтуванням того, у чому саме полягає помилковість відповідного правового підходу, його непридатність або неможливість застосування до спірних правовідносин. Таких доводів касаційна скарга не містить.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
На стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
За таких обставин наведені скаржником доводи не свідчать про наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи скаржника у цій частині зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крикуна Павла Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №160/10381/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін