19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 520/32896/24
адміністративне провадження № К/990/11716/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська зернова компанія» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанська зернова компанія» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2024 року №0445980705 форми «В1» про завищення суми бюджетного відшкодування на 411743,00 грн та застосування штрафу в розмірі 102935,75 грн; № 00445920705 форми «В4», яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 442105,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00445980705 від 6 серпня 2024 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 411743,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 102935,75 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00445920705 від 06 серпня 2024 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у частині суми 429922,00 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто судовий збір.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року - без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська зернова компанія» відмовити у повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує, що станом на сьогодні відсутній правовий висновок щодо застосування норми права, а саме: абзацу «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, яким передбачено обов'язок покупця зменшити суму ПДВ, віднесену до податкового кредиту, саме на дату повернення попередньої оплати - незалежно від факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідного розрахунку коригування. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Наведені доводи фактично стосуються не застосування норм матеріального права, в розрізі яких скаржник просить сформувати правовий висновок, а встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі доводи за своїм змістом кореспондуються з передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою для касаційного оскарження судових рішень, яку, однак, скаржник не визначає.
Суд звертає увагу, що правовий аналіз частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що передбачені пунктами 1, 2, 3 цієї норми підстави для касаційного оскарження судових рішень стосуються тільки висновку щодо застосування норми матеріального права у спорі, що виник між сторонами, за відсутності заперечень особи, яка подає касаційну скаргу, щодо встановлених у справі обставин. Водночас якщо у касаційній скарзі ставиться питання про неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, коли певні обставини, які істотно впливають на умови застосування норми матеріального права, залишилися не встановленими, а докази на їх підтвердження не дослідженими, такі доводи мають ознаки порушення норм процесуального права. Таким доводам частина четверта статті 328 КАС України передбачає самостійну підставу для касаційного оскарження - пункт 4, однак, з певними особливостями. Зокрема, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При цьому суд наголошує, що за змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Крім того, касаційна скарга скаржником вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2026 року, повернуто як таку, що не містила належного обгрунтування підстав касаційного оскарження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська зернова компанія» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська