Справа № 144/200/26
Провадження № 2/144/349/26
"19" березня 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом,
19 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, а саме: 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали в будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погоріла Гайсинського району Вінницької області померла матір позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті яких залишилось спадкове майно. За життя батьки належним чином не оформили своє право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями. Спадкоємцем за законом на вказане майно є позивач, який вчасно прийняв спадщину. Виготовши технічний паспорт на вказаний будинок, у зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину, позивач звернувся до нотаріуса та подав документи на оформлення спадщини. Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів на спадкове майно, та в разі відсутності вказаних документів позивачу було рекомендовано звернутись до суду.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, подали до суду письмові заяви, у яких просять проводити судове засідання у їх відсутності. У поданій до суду заяві позивач вказав про підтримання позовних вимог, просив задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач - представник Теплицької селищної ради у заяві зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за її відсутності.
Згідно з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 15 червня 1973 року зазначено, що його батьком є ОСОБА_3 , а матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 квітня 2025 року (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19 серпня 2025 року (а.с. 11).
Після смерті батьків позивач вчасно прийняв спадщину: спадкова справа № 69/2025 після смерті батька ОСОБА_3 та спадкова справа № 70/2025 після смерті матері ОСОБА_2 .
Як вбачається з виписки, виданої виконавчим комітетом Теплицької селищної ради с. Погоріла Вінницької області за № 37 від 16.02.2026 року, згідно погосподарської книги № 318 житловий будинок по АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників, станом на 15.04.1991 року склад двору слідуючий: голова двору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).
Приписами ст.ст.120, 123 ЦК Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Із врахуванням викладеного батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 станом на 15 квітня 1991 року не втратили право на даний будинок.
Оформити право власності на частки матері та батька в житловому будинку позивач не має можливості, так як правовстановлюючі документи на будинок відсутні, шо підтверджується постановами нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 22-23).
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Саме з вказаних підстав позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».)
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України та п. 2 ч.1 ст. 3, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно з технічним паспортом № 271 від 09.01.2025 року відповідно до якого замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , спадкове майно, складається з будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 16-21).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно вимог ч. 1ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
У відповідності до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, після смерті батька ОСОБА_3 та після смерті матері ОСОБА_2 має законне право на визнання права власності на 2/3 частки житлового будинку в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , як спадкоємцем за законом, права власності на спадкове майно, а саме: 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 34 с-ще Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.
Повний текст рішення виготовлено 19.03.2026 року.
Суддя