18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17797/24 пров. № А/857/48726/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в справі № 380/17797/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про визнання дій визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сидор Н.Т.,
час ухвалення рішення - 29 жовтня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43,63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43,63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Надалі, позивачем подано до суду заяву про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ця справа стосується перерахунку пенсійних виплат, а тому у цій справі необхідно керуватися правовою нормою абзацу другого частини першої статті 382 КАС України, яка передбачає обов'язок, а не право суду, встановлювати судовий контроль у справах, які стосуються, зокрема перерахунку пенсії.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незгода позивача із діями відповідача щодо визначення конкретних відсоткових розмірів додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці від 05.03.2025 №31/28/37-67 свідчить про виникнення нового спору, відмінного від того, який розглядався судом у цій справі.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 129,129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 382-1 КАС України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91) суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У рішенні у справі «Трихліб проти України» (рішення від 20 вересня 2005 року, заява № 58312/00) Європейський суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на Договірні Сторони обов'язок організувати правову систему таким чином, щоб їх повноваження відповідали її вимогам. Право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення, призупинення виконання судового рішення може бути виправдане, тільки якщо це є необхідністю для задоволення суспільних потреб або вирішення проблем громадського характеру.
Про важливість забезпечення гарантованого права особи на судовий захист в частині виконання судового рішення також зазначається у Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, а саме, що ефективне виконання обов'язкового судового рішення є фундаментальним елементом принципу верховенства права. При цьому наголошується, що незалежність судової влади і право на справедливий судовий розгляд є даремними, якщо рішення не виконується.
Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.
У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України", № 67534/01, від 27.07.2004; у справі "Дубенко проти України", № 74221/01, від 11.01.2005; та у справі "Козачек проти України", № 29508/04, від 07.12.2006).
ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, в цій справі, зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43,63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Отже, такий рішенням зобов'язано відповідача підготувати довідку про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії.
Так, на виконання вищезгаданого рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях видано довідку від 05.03.2025 №31/28/37-67 із зазначенням таких відомостей:
посадовий оклад - 8 800,00 грн
оклад за військовим (спеціальним) званням - 2 150,00 грн
надбавки за вислугу років - 4927,50 грн
надбавка за особливості проходження служби -
доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук -
доплата за почесне звання доцента (старшого наукового співробітника) чи професора -
надбавка за спортивне звання -
надбавка за почесні звання -
надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць -
надбавка за службу в умовах режимних обмежень -
надбавка за класну кваліфікацію або кваліфікаційну категорію -
премія -
Суд апеляційної інстанції підкреслює, що дійсно питання зазначення в довідці для перерахунку пенсії конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії може бути предметом окремого спору, та не підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Однак за доводами заяви позивача про встановлення судового контролю, останній і не просить вказати певні відсоткові значення чи конкретні суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а виражає незгоду із не зазначенням згаданих складових, як таких.
Зі змісту довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 05.03.2025 №31/28/37-67 вбачається, що відповідач не вказав відомості про певні складові, які підлягають включенню в спірну довідку, у зв'язку з тим, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не є розпорядником зазначеної інформації.
Тому, на переконання колегії суддів, в позивача міг виникнути обґрунтований сумнів саме у не неналежному виконанні судового рішення, і вищезазначені обставини підлягають перевірці судом в межах процедури судового контролю, враховуючи й те, що позивач не ставить вимог про зазначення конкретних (належних) розмірів додаткових видів грошового забезпечення та премії, а зазначає, з посилання на лист ГУ ДСНС від 25.04.2025 №13455/05-2025, про наявність у відповідача всієї вичерпної інформації, яка підлягає включенню в довідку.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024 року, внесено зміни до низки процесуальних кодексів України, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 4 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня введення в дію Закону України "Про лікарські засоби" від 28 липня 2022 року № 2469-IX.
Отже Закон № 4094-IX набрав чинності 19.12.2024.
Згідно з пояснювальною запискою до Проекту Закону № 4094-IX, запропоновано доповнити КАС України положеннями, зокрема якими визначити категорії адміністративних справ, у яких суд буде зобов'язаний застосовувати заходи судового контролю за зверненням стягувача, адже на даний час це віднесено до його повної дискреції.
Так, вищезазначені законодавчі зміни знайшли своє безпосереднє вираження в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, яким передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, в даному випадку колегія суддів, констатуючи волю законодавця з цього питання, а також проблему невиконання остаточних рішень, наголошує, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, встановлення судового контролю, шляхом подання звіту про виконання судового рішення за заявою заявника, є обов'язком суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З огляду на викладене, суд вживає заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту.
Також варто врахувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 380/14933/22, та сформував правовий висновок про те, що видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин, звертає увагу, що адміністративна справа № 380/17797/24 стосується перерахунку пенсійних виплат, тобто встановлення судового контролю в якій, у порядку ст.382 КАС України, є імперативом.
У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі " Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в справі № 380/17797/24 - скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення задовольнити.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях подати у Львівський окружний адміністративний суд звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в справі № 380/17797/24, протягом тридцяти днів з моменту отримання копії постанови суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 березня 2026 року.