18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/13572/25 пров. № А/857/51474/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 380/13572/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції Грень Н.М.,
час ухвалення рішення 31.10.2025 року
місце ухвалення рішення м.Львів,
дата складання повного тексту рішення 31.10.2025 року,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666734/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 23.12.2024 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ»;
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 23.12.2024 року № 6 датою фактичного подання 23.12.2024.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666736/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 03.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 03.01.2025 року № 1 датою фактичного подання 03.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666731/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 10.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 10.01.2025 року № 3 датою фактичного подання 10.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666732/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 14.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 14.01.2025 року № 4 датою фактичного подання 14.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666738/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 17.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 17.01.2025 року № 6 датою фактичного подання 17.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666739/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 21.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 21.01.2025 року № 8 датою фактичного подання 21.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666735/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 24.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 24.01.2025 року № 10 датою фактичного подання 24.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666737/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 28.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 28.01.2025 року № 12 датою фактичного подання 28.01.2025.
Визнано протиправними та скасувати рішення комісії регіональної ДПС (ГУ ДПС у Львівській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.03.2025 року № 12666733/39308369 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 31.01.2025 року поданої ТзОВ «СТОЛУЧ».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТзОВ «СТОЛУЧ» та подану податкову накладну від 31.01.2025 року № 13 датою фактичного подання 31.01.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» (ЄДРПОУ 39308369) судовий збір у сумі 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» (ЄДРПОУ 39308369) судовий збір у сумі 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень.
21.10.2025 представник позивача через систему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення про стягнення, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, 8550 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 380/13572/25 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» (ЄДРПОУ 39308369) 3000 грн. (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в заяви про стягнення судових витрат, оскільки такі є необгрунтованими та завищеними.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 01.03.2024 №07/ЮО/2024, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , копію ордеру ВС №1362841, копію акту про виконання робіт №2 від 14.07.2025, корпію опису робіт та платіжну інструкцію №1347 від 16.07.2025.
Пунктом 1 Договору визначено, що Адвокат надає Клієнту усіма законними методами та способами адвокатські послуги щодо здійснення захисту, представництва або інших видів правової допомоги, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатові гонорар (грошову винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Перелік правової допомоги та її вартість визначені предметом Договору про надання правничої (правової) допомоги №07/ЮО/2024 від 01.03.2024 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .
Відповідно 12 розділу договору №07/ЮО/2024 від 01.03.2024 сума гонорару становить 950 грн за 1 годину роботи.
На виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги №07/ЮО/2024 від 01.03.2024 року адвокатом Дячук В.В., який діяв на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1362841, було надано Клієнту професійну правничу (правову) допомогу, а саме:
- збір матеріалів та підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень комісії регіональної ДПС про відмову у реєстрації податкових накладних - 9 годин/950грн.=8550 грн.
Львівським окружним адміністративним судом 16.10..2025 року в порядку письмового провадження розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛУЧ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Викладене узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2023 по справі № 640/2756/19.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши опис наданих послуг до договору згідно акту про надані адвокатські послуги, оцінивши усі аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, враховує предмет спору, те, що справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без викликом сторін як справа незначної складності, задоволення позовних вимог, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд висновує, що виходячи з вищевикладеного, розумним, справедливим та співмірним предмету позову стягнути на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу пропоційно розміру задоволених позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 380/13572/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 березня 2026 року.