18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7516/25 пров. № А/857/46168/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 140/7516/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Смокович В.І.,
час ухвалення рішення 21 жовтня 2025 року,
місце ухвалення рішення м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення 21 жовтня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано протокол, оформлений довідкою військово-лікарської комісії від 16 травня 2025 року №2025-0516-1504-3519-0. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 16 травня 2025 року №234-од в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , 1989 року народження, який призваний і направлений в складі команди № НОМЕР_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове про повне задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наказ про мобілізацію Позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає та порушує законне право позивача, зокрема і реалізоване право бути виключеним з віи?ськового обліку та звільненим від проходження віи?ськовоі? служби за станом и?ого здоров'я. З огляду на очевидну незаконність оскаржуваного Позивачем, та скасованого судом першоі? інстанціі? наказу про мобілізацію та рішення ВЛК про придатність до служби, подальше проходження ним віи?ськовоі? служби є порушенням ст.3 Конституціі? Украі?ни, відповідно до якоі? людина, і?і? життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Украі?ні наи?вищою соціальною цінністю.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцийну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав, а саме.
Постановляючи оскаржуване рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції визодив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та зобов'язання в прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та зобов'язання в прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судом у межах розгляду даної справи і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Проте, колегія суддів не погоджується з ьакими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 15 військового квитка серії НОМЕР_2 , 13.04.2020 призовною (медичною) комісією Полтавського ОМВ ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку за групою І статті 2а розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402) та 25.08.2010 наявний відтиск ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.08.2010 у зазначенням «невійськовозобов'язаний» (арк. спр. 16-17).
Листом від 19.06.2025 №6/10645 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що позивач дійсно виключений з військового обліку на підставі статті 2 А, графи І наказу МО України від 1994 року (протокол від 13.04.2010 №9) пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (арк. спр. 19).
Згідно із протоколом, оформлений довідкою військово-лікарської комісії від 16.05.2025 №2025-0516-1504-3519-0 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі графи ІІ розладу хвороб (арк. спр. 21).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 16.05.2025 №234-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», солдат ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в склад команди № НОМЕР_1 (арк. спр. 41).
Уважаючи такі дії відповідача 1, щодо повторного включення до військового обліку, дії щодо проведення військово-лікарської комісії та накази, щодо мобілізації та зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною тринадцятою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Згідно з частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як встановлено судом вище, до пункту 15 військового квитка серії НОМЕР_2 , 13.04.2020 призовною (медичною) комісією Полтавського ОМВ ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку за групою І статті 2а розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402) та 25.08.2010 наявний відтиск ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.08.2010 у зазначенням «невійськовозобов'язаний» (арк. спр. 16-17).
Листом від 19.06.2025 №6/10645 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що позивач дійсно виключений з військового обліку на підставі статті 2 А, графи І наказу МО України від 1994 року (протокол від 13.04.2010 №9) пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (арк. спр. 19).
Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.2. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 402), це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно пунктами 2.1 та 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Згідно з абзацом першим пункту 22.1 глави 22 розділу II Положення №402 (у редакції, чинній на дату виключення позивача з військового обліку 25.08.2010) дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до абзацу першого пункту 22.2 глави 22 розділу II Положення №402 (у редакції, чинній на дату виключення позивача з військового обліку 25.08.2010) книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.
Так, відповідно до книги протоколів засідання призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 навесні 2010 року (том 1) та витягу з книги протоколів №9 від 13.04.2010 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за статтею 2а гр. І Наказ МО №2-94, наказ МО №207-99 (зворот арк. спр. 114-116).
Поряд із тим суд зауважує, що наказ Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2 втратив чинність у зв'язку прийняттям наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та який був чинним на момент прийняття протоколу №9 від 13.04.2010.
Відповідно до статті 2а графи І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служб, який є Додатком 1 до даного Порядку, особи, у яких встановлено активний туберкульоз легень з виділенням мікобактерій та (або) за наявності розпаду легеневої тканини; активний, прогресуючий туберкульоз інших органів позалегеневої локалізації визнаються непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, що відповідає інформації, наявній у військовому квитку серії НОМЕР_2 (арк. спр. 16-17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У силу приписів пункту 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Так, відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 25.08.2010 було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 та 27.10.2023 було виключено з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку).
В подальшому, 16.05.2025, було взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк. спр. 88).
Відповідно до пункту 2 частини першої та згідно із частиною сьомою статті 37 Закону №2232-XII, взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Взяття на військовий облік військовозобов'язаних Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про Службу безпеки України" і "Про Службу зовнішньої розвідки України".
Інших підстав для взяття на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах Закон №2232-XII не визначає та, в свою чергу, не передбачає можливості взяття на облік осіб, які раніше були виключені з військового обліку.
Разом із тим, відповідно до пунктів 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.\
Відтак, оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, ОСОБА_1 втратив статус військовозобов'язаного, а тому дії відповідача 1 у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності, а повторне взяття на військовий облік порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Порядок вручення повісток визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).
Відповідно до пункту 35 Порядку №560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.
Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки
Приписами пункту 54 Порядку №560 визначено, що у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 487 (Офіційний вісник України, 2023 р., №5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов'язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.
Отже, безпосередньо зі змісту наведених положень законодавства України очевидно вбачається, що призову (направленню) особи на військову службу передує належна реалізація уповноваженим органом повноважень щодо оповіщення громадян, вручення таким особам повістки для явки в ТЦК та СП, направлення для проходження медичного огляду ВЛК, вручення мобілізаційного розпорядження, тощо.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не вручалася повістка про виклик до ТЦК та СП та повістка (направлення) на проходження військової лікарської комісії. Жодних документів з цього приводу позивач не підписував. Також у матеріалах справи відсутні докази щодо вручення позивачу мобілізаційного розпорядження.
Як наслідок представник позивача стверджував, що відповідач 1 здійснив дії щодо призову позивача на військову службу без складання при цьому належних документів.
Приписами частини другої статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, обов'язок доведення факту правомірності дій покладений у першу чергу саме на суб'єкта владних повноважень і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.
Поряд з тим, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 18.09.2025 №1529/1/10915, в діях службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 під час здійснення мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_1 вбачається порушення вимог Статутів збройних Сил України та інших нормативно-правових актів, а саме відповідно до статті 262 КУпАП військовослужбовці ТЦК та СП не є правомочними на затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (арк. спр. 100-101).
Із фактичних обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, які містяться в матеріалах справи убачається, що ОСОБА_1 16.05.2025 був доставлений та перебував у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З огляду на положення коментованого вище пункту 54 Порядку №560 підставами для доставки військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних є встановлення факту порушення громадянином правил військового обліку або виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних.
Разом з тим, відповідачем 1 не надано суду доказів порушення прозивачем правил військового обліку або виявлення розбіжностей військово-облікового документа позивача з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних.
Не надано суду також доказів складання та вручення позивачу повістки щодо необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 або актів відмови від отримання позивачем такої повістки.
На переконання суду, вказане в своїй сукупності свідчить про порушення відповідачем 1 законодавства в частині взяття позивача на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак такі дії слід визнати протиправними.
У позовній заяві представник позивача просить також визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 про проведення медичного огляду ОСОБА_1 , оформленого довідкою ВЛК №2025-0516-1504-3519-0 від 16.05.2025.
Представник позивача звертає увагу на порушення процедури медичного огляду позивача військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 , а тому, досліджуючи дані доводи позову, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно із підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов'язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров'я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
У відповідності до підпункту 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
В силу пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Абзацом 3 пункту 2.9 розділу ІІ Положення 490 визначено, що інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення).
У відповідності до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально (пункт 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402).
Згідно із пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Згідно з пунктами 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»;
«Обмежено придатний до військової служби».
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
За змістом пункту 3.11 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров'я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров'я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
З наведених вище положень випливає, що при медичному огляді військовозобов'язаного військово-лікарська комісія повинна діяти за чітко визначеним та послідовним алгоритмом.
При цьому, суд уважає важливим акцентувати увагу на тому, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного діагнозу та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі виконувати повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби.
Судом встановлено, що постановою, оформленою довідкою військово-лікарської комісії №2025-0516-1504-3519-0 від 16.05.2025 ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби (арк. спр. 21).
Із наданої до суду картки обстеження та медичного огляду від 16.05.2025 (арк. спр. 22) позивач оглянутий наступними терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, психіатр, однак медична карта підтверджує непроходження позивачем медичного огляду дерматологом та стоматологом, що є порушенням пункту 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402.
Разом із тим, відповідно до абзацу 11 пункту 3.8. глави 3 Розділу ІІ Положення №402, паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров'я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров'я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров'я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.
Однак в порушення наведеної норми Положення №402, в матеріалах справи наявна паперова копія документа, у якій відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з постановою ВЛК (арк. спр. 21 зворот).
Обставини недотримання порядку проходження позивачем медичного огляду не були спростовані відповідачами в ході розгляду справи належними та достатніми доказами.
Дані обставини свідчать про неповне медичне обстеження ОСОБА_1 при визначенні придатності до військової служби, відповідно такий висновок ВЛК є передчасним.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення в спірних правовідносинах процедури прийняття військово-лікарською комісією постанови, оформленої довідкою №2025-0516-1504-3519-0 від 16.05.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби.
На переконання суду, встановлені порушення є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети проведення медичного огляду (визначення придатності позивача до військової служби).
При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб'єктом владних повноважень при прийнятті вказаного висновку від 16.05.2025, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
У даній справі суд констатує, що висновок суб'єкта владних повноважень за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 міг бути іншим, за умови дотримання суб'єктом владних повноважень процедури, визначеної Положенням №402.
Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача про порушення відповідачем процедури медичного огляду позивача.
Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом було встановлено допущені з боку ВЛК порушення саме процедури проведення медичного огляду позивача, проведення медичного огляду не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що постанову, оформлену довідкою №2025-0516-1504-3519-0 від 16.05.2025 прийнято без дотримання вимог Порядку №402, про що зазначено вище.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 16.05.2025 №234-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», солдат ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в склад в/ч НОМЕР_1 (арк. спр. 41).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов'язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.
Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби.
В ході розгляду справи судом встановлено порушення процедури проведення медичного огляду позивача.
Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправним.
Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основаної діяльності) від 16.05.2025 №234-од в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , 1989 року народження, який призваний і направлений в складі команди № НОМЕР_1 підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Колегія суддів зазначає, що з існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов'язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.
Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби.
Таким чином, в зв'язку з наведеним вище, призов позивача на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.
Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб'єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Колегія суддів зазначає, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів. Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.
Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання військової частини звільнити позивача з військової служби.
Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб'єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, стосовно якої допущено порушення процедури.
Щодо доводів суду першої інстанції, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційного адміністративного суду у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21, то такі не можуть братися до уваги при вирішенні цього спору.
Так, зазначені справи не є тотожними до спірних правовідносин, а їх висновки стосуються конкретних відмінних випадків.
Жодна з зазначених справ не стосувалась проходження військової служби та мобілізації особи, яка знята з військового обліку.
В даному випадку, головною умовою є те, що позивач виключений з військового обліку та був визнаний непридатним до військової служби, що Відповідачами не оспорюється, а тому застосування до даного випадку рішення Верховного Суду у справі №160/2592/23 є нерелевантним, оскільки особа у вказаному спорі не була виключена з військового обліку за станом здоров'я, як у ситуації позивача.
Інший підхід протирічить завданням адміністративного судочинства.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у позові з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у цій частині.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 140/7516/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби - скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 140/7516/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 березня 2026 року.