19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/525/25 пров. № А/857/55652/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, головуючий суддя - Панікар І.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління ДСНС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 21.11.2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року; за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року; за період з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року; визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 21 листопада 2024 року у належному розмірі; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 2498,15 грн.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 21 листопада 2024 року включно в розмірі 148 718,07 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн, а до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористану відпустку - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн, з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Позивач вказував, що відповідно до наданого на адвокатський запит листа-відповіді відповідача № 54-203/54 12 від 10.01.2025 року, нарахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням під час проходження служби позивачу у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, а саме - 1762,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт. Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідач інформації не надав. Додатково вказав, що за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року індексацію було нараховано та виплачено в розмірі 22 423,48 грн. та 481,74 грн. відповідно, а всього - 22905,22 грн. Також відповідач повідомив, що у 2024 році позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023, яка, як встановлено стороною позивача, не була врахована при обчисленні розміру компенсації невикористаної відпустки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, що виразилась у не застосуванні чинної у період з 29.01.2020 року до 19.05.2023 року включно редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року до 19.05.2023 року, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у редакції чинній у зазначений період, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року включно, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року за період з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року включно, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року за період з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року включно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати в неповному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року; зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у розмірі 2498,25 грн. щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення; зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 в обрахунку грошової компенсації за 144 дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023 року; зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 144 дні невикористаної щорічної основної відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023 року; в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління ДСНС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що грошове забезпечення позивача визначалось обґрунтовано та правомірно, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 року. Також, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі особа служби цивільного захисту. Відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2005 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось осіб служби цивільного захисту. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту. Зазначає, що Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Вказує, що відповідач виконав умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку №1078, як базовий місяць (місяць підвищення) врахувала січень 2016 року. Зазначає, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013. Вказано, що оскільки Додатки 1 і 14 до постанови № 704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 року на підставі постанови № 103, пріоритетними є положення саме пункту 4 Постанови № 704. Примітки не є нормою права. Внаслідок чого, просить суд відмовити в задоволенні позову.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
За змістом позовної заяви сторона позивача вказує про нарахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням під час проходження служби позивачу у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, а саме - 1762,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт, не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 21 листопада 2024 року у належному розмірі, не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн., а до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористану відпустку - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2498,15 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року, внаслідок чого, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 19.05.2023 року включно грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року є протиправними. Відповідачем індексація належним чином не виплачена позивачу, внаслідок чого, він у межах наданих повноважень має виконати свій обов'язок по нарахуванню та виплаті індексації грошового забезпечення за спірний період. Також відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження проведеної компенсації за невикористану щорічну відпустку з урахуванням при її обчисленні розміру сум додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» пункт 4 цієї постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 цієї постанови містили примітки, у яких відображено тарифні коефіцієнти та у якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Вказані додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто, вказані додатки до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року дублювали положення п. 4 цієї постанови в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.
Однак, неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 від 30.08.2017 року у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 не змінювався.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.
Відповідно до редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, яка діяла до внесення змін, та вимог п. 1 приміток додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року щодо обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
При цьому колегія суддів зазначає, що п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України № 294-IX від 14.11.2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України №1082-IX від 15.12.2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України №1928-IX від 02.12.2021 року «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року на 2021-2022 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Водночас, з урахуванням положень п. 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року та п. 4 постанови № 704 від 30.08.2017 року, починаючи з 29.01.2020 року, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновується наступним чином:
з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача - посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підкреслює, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Враховуючи те, що з 29.01.2020 року відповідачем, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року як розрахункову величину, то основні та додаткові види грошового забезпечення відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.
Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Звідси виходить те, що при виплаті грошового забезпечення та інших виплат, відповідач діяв протиправно.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України ,,Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року - 101%).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону №1282-XII).
Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).
Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції до 01.12.2015 року, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції до 01.12.2015 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
09.12.2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1013 ,,Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), яка набрала чинності 15.12.2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:
,,5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру».
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.п. 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
При цьому, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий “базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого “порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 року (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016 року);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015 року, “базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається “базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки “базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Проте позивач вважав, що базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.
Таким чином, спірним у цій справі є правильність визначення відповідачем “базового» місяця для здійснення нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи обґрунтування суду першої інстанції про те, що визначення “базового» місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року відповідно до Постанови №1294, тому цей місяць є “базовим» для проведення індексації грошового забезпечення позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, “базовим» місяцем вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення).
З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року, початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов'язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Відтак, у період, за який позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення, Порядок № 1078 діяв у різних редакціях та встановлював відмінні підстави для нарахування індексації та встановлення базового місяця.
З 01.12.2015 року для проведення індексації необхідно встановити місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не складових заробітної плати, в даному випадку грошового забезпечення.
Оскільки з моменту набрання чинності пунктом 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01.03.2018 року, коли набрала чинності постанова КМУ ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, березень місяць 2018 року є місяцем підвищення доходу, а тому враховується як “базовий».
Крім цього, п. 10-2 Порядку №1078 встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Пунктом 10-1 Порядку №1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Враховуючи наведене, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача повинен бути січень 2008 року, тільки в разі якщо складові грошового забезпечення не змінювались.
В контексті наведених правових норм та встановлених обставин справи, висновок суду першої інстанції про встановлення до вказаного періоду базового місяця січня 2008 року вказує на застосування судом першої інстанції норм права до спірних відносин, що виникли раніше, тобто суд порушив принцип незворотності дії правової норми в часі.
Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача з встановленням базового місяця січень 2008 року у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2015 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а висновок суду попередньої інстанції в цій частині є помилковим.
При цьому, у період з 01.01.2016 року підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 року.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то апеляційний суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі № 260/6386/21 у подібних правовідносинах.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі № 260/6386/21.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з січня 2020 року по 23.05.2023 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Таким чином, з січня 2020 року відбулась зміна посадового окладу позивача у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутній обов'язок нарахування позивачу індексації-різниці у спірний період, оскільки з січня 2020 року відбулось підвищення посадового окладу позивача та неможливо встановити чи перевищує розмір підвищення доходу 4463,15 грн, через що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Також, Прикінцевими Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату індексації грошового забезпечення (поточної) з 01 січня 2024 року (включно). При цьому, оскільки, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року, тому підстави для виплати індексації-різниці у період з 01 січня 2024 року відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги частково є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення в частині підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №300/525/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, що виразилась у не застосуванні чинної у період з 29.01.2020 року до 19.05.2023 року включно редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року до 19.05.2023 року, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у редакції чинній у зазначений період, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року включно, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року за період з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року включно, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року за період з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року включно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати в неповному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у розмірі 2498,25 грн. щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 21.11.2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 в обрахунку грошової компенсації за 144 дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023 року.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 144 дні невикористаної щорічної основної відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич