19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4243/25 пров. № А/857/55642/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, головуючий суддя - Гомельчук С.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не реагування на заяву про зловживання посадовими обов'язками та призначення службового розслідування; зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області у відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року №3893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» вчинити дії на підставі поданої позивачем заяви про зловживання посадовими обов'язками та призначення службового розслідування та видати наказ про призначення службового розслідування відносно наступних посадових осіб: заступника начальника відділу головної інспекції ГУНП Харіна С.В. та начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Тимківа А., заступника начальника відділу майора поліції Васкула В.А., начальника сектору кадрового забезпечення майора поліції Гдичинського І.Я.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про зловживання посадовими обов'язками та призначення службового розслідування. Проте, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповіді на вказану заяву не надало. В подальшому, у зв'язку із не отриманням відповіді позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, однак відповідач повторно не надав відповіді на заяву, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про призначення службового розслідування щодо бездіяльності заступника начальника відділу головної інспекції ГУНП Харіна С.В. та начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській обасті Тимківа А., а також заступника начальника відділу майора поліції Васкула В.А., начальника сектору кадрового забезпечення майора поліції Гдичинського І.Я. (фабрикували матеріали дисциплінарної справи), про що видати наказ та притягнути до відповідальності.
21.03.2025 року позивач повторно звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації про стан розгляду заяви від 17.01.2025 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про зловживання посадовими обов'язками та призначення службового розслідування протиправно, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача від 17.01.2025 року та від 25.03.2025 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи, відповідно вимог ст. 16 Закону №393/96-ВР, подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВРрегламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Водночас оцінка дій відповідачів надається судом апеляційної інстанції з врахуванням діючих на час спірних правовідносин норм Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 року № 930 (далі Порядок № 930) саме з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, відповідно до приписів Закону № 393/96-ВР
Згідно пункту 13 Порядку №930, усі звернення громадян, що надходять до органів (підрозділів) поліції, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими ст. 3 Закону 817/1490/18 видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги:
пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;
заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;
скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно п.1 розд. IV Порядку №930, керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.
Згідно п. 5 розд. IV Порядку №930, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Вимогами п. 13 розд. IV Порядку №930 передбачено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.
За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України (п. 2 розд. V Порядку).
Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга.
У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина (п. 4 розд. V Порядку №930).
У разі необхідності підпорядкованому органу (підрозділу) поліції може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до законодавства України (п. 4 розд. V Порядку №930).
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів (підрозділів) поліції, має право ознайомитися з матеріалами перевірки. Ознайомлення з матеріалами перевірки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» (п. 5 розд. VI Порядку №930).
Як слідує з матеріалів справи, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом №36977-2025 від 03.03.2025 року (202584) надало відповідь на заяву від 17.01.2025 року та зазначено, що вказані у зверненні обставини відповідно до Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» не можуть бути підставою для проведення службової розслідування, оскільки не містять конкретних дій окремих посадових осіб які б свідчили про порушення службової дисципліни під час проведення службового розслідування.
Також, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом №63663-2025 від 23.04.2025 року (240819) надало відповідь позивачу на заяву від 25.03.2025 року, в якому вказано, що відповідь була надіслана на адресу позивача засобами поштового зв'язку.
Колегія суддів звертає увагу, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом МВС від 07.11.2018 року №893 передбачає вичерпний перелік підстав для призначення службового розслідування.
Натомість, предметом спірних правовідносин в даній справі є бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 17.01.2025 року, а не відмова відповідача призначити службове розслідування.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що ГУНП в Івано-Франківській області не допущено протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяв позивача від 17.01.2025 року та від 25.03.2025 року, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №300/4243/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич