Справа № 285/7225/25
Головуючий у 1-й інстанції: Помогаєв А.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
18 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Шепети Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6370795 від 18.12.2025 поліцейського Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капрала поліції Галицької Маргарити Юріївни про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржена постанова винесена поліцейським з порушенням вимог чинного законодавства та права позивача на захист.
Позивач стверджує, що на момент початку його руху така несправність була відсутня та виникла під час руху. Він не міг її виявити. За таких обставин у його діях відсутня вина у формі умислу або необережності.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, поліцейським Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Галицькою Маргаритою Юріївною винесено постанову серії ЕНА №6370795 від 18.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою 18.12.2025 року о 22 год. 00 хв. по вул. Соборності у с. Чижівка Звягельського району ОСОБА_1 керував транспортним засобом "TOYOTA AVENSIS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався в темну пору доби з непрацюючою підсвіткою державного номерного знаку, чим порушив п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху.
Факт керування транспортним засобом з технічно несправним освітленням номерного знаку визнається позивачем. Разом з тим, він наполягає на відсутності його вини, як необхідного елементу адміністративного правопорушення.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні виявленого адміністративного правопорушення доведена належними, допустимими та достатніми доказами, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення дотримані положення КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух», встановлюється ПДР.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. «в» п. 2.9. ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно п. 30.2 ПДР забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
В той же час, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Під безпосереднім об'єктом маються на увазі ті конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону закону, яким заподіюється шкода правопорушенням, що підпадає під ознаки конкретного складу проступку. Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є, зокрема, керування водієм транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком.
Предметом розгляду даної справи є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог п.п. «в» п.2.9 ПДР, а саме: керування транспортним засобом з неосвітленим (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) номерним знаком.
У даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту коли особа рухалась на транспортному засобі з неосвітленим номерним знаком.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено диск відеозапису з нагрудної камери поліцейського, колегія суддів зазначає, що зі змісту долученого відео встановлено зафіксовано події 18 грудня 2025 за участі водія транспортного засобу автомобіля марки "TOYOTA AVENSIS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з часу зупинки поліцейським до винесення оскаржуваної постанови.
Як встановлено з наявних матеріалів справи, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є диск, на якому міститься відео з портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції.
На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано суду першої інстанції відеозапис, яким зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Так, оглянувши відеозапис подій з нагрудної камери поліцейського щодо притягнення позивача до адміністратвиної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з останнього не можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Наданим відповідачем відеозаписом зафіксовано припаркований автомобіль "TOYOTA AVENSIS", реєстраційний номер НОМЕР_1 та спілкування працівника патрульної поліції з позивачем, який перебував біля транспортного засобу у якого були увімкненні аварійні вогні та який не здійснював руху.
Факт руху автомобіля, яким керував позивач із неосвітленим заднім державним номерним знаком, на відеозаписі відсутній.
Отже, наданим відеозаписом, на який посилається відповідач, зафіксовано відсутність освітлення номерного знаку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак факт керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком не зафіксовано, отже факт керування або експлуатація транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком відповідачем не доведено.
Визнання позивачем факту несправності лампи над номерним знаком не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі 537/2088/17.
Судова колегія зауважує, що саме по собі описування адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1КУпАП відповідач не надав.
Згідно зі статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
З огляду на приведене вище, колегія суддів констатує, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджувати наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, як про це зазначено в п.5 оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА №6370795 від 18.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, що при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн. згідно з платіжними інструкціями від 29.12.2025 (а.с.1) та від 07.01.2026 (а.с.26); за подання апеляційної скарги у справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,40 грн. згідно з платіжною інструкцією від 13.02.2026 р. (а.с.70).
Частиною 6 ст.139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивач поніс судові витрати, слід дійти висновку, що на користь апелянта - позивача у цій справі необхідно стягнути 1514,00 коп. (605,60 + 908,40) сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №6370795 від 18 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління національної поліції у Житомирській області (Код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1514, 00 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.