Справа № 991/2243/26
Провадження 2-з/991/7/26
13 березня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.,
за участю
секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,
прокурора Євтєєвої Ю.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Євтєєвої Юлії Едуардівни про забезпечення позову до подання позовної заяви,
установив:
10 березня 2026 року одночасно з позовом до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Євтєєвої Ю.Е. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій прокурор просить накласти арешт на:
квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1301690246112);
автомобіль марки та моделі Renault Duster, 2024 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування - депутата Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_1 встановлені відомості, що можуть свідчити про набуття необґрунтованих активів.
Так, ОСОБА_1 з 20 листопада 2020 року до 30 грудня 2024 року був депутатом Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, а тому згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», у цей період був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Прокурор зазначає, що з 1975 року ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 .
У заяві прокурор навела обставини, які, на її думку, свідчать про набуття активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо яких останній міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та зазначає таке.
07 березня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу (надалі - Договір) за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,6 кв.м. Відповідно до пункту 2.1 Договору квартира придбана за 4 433 250 грн, які покупець передав, а продавець отримав повністю до підписання Договору, про що свідчать підписи сторін Договору. Договір вчинено за згодою другого із подружжя покупця ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_1 .
Тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60-63 СК України, ОСОБА_1 як співвласник майна має можливість прямо або опосередковано вчиняти щодо квартири дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.
Також прокурор зазначила, що 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «М Моторс» договір купівлі-продажу № МРС 109, згідно з яким ОСОБА_1 придбав новий автомобіль Renault Duster, 2024 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 1 015 000,00 грн. На підставі заяви від 08 жовтня 2024 року № 2499121820 право власності на автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 .
Водночас, за результатом проведеного аналізу доходів і витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2023 року та за 2024 рік прокурор дійшла висновку, що співвідношення розміру законних доходів та розміру витрат цих осіб за вказані періоди не є співмірними, що ставить під сумнів наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фінансової спроможності на придбання квартири та автомобіля.
Тобто, на переконання прокурора, наявні підстави для висновку, що зазначені активи є необґрунтованими.
Прокурор у заяві про забезпечення позову зазначає, що вартість активів (квартири та автомобіля) на момент їх придбання (набуття у власність), з огляду на вимоги ч. 3 ст. 290 ЦПК України, становить 5 448 250,00 грн, тому ця сума і є ціною позову, про забезпечення якого вона просить.
На обґрунтування необхідності забезпечення позову прокурор посилається на те, що у випадку незабезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом позовної заяви, існує ризик того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбудуться (відчужать) спірну квартиру та автомобіль, які на час звернення із заявою перебувають у їх власності, іншим особам, що утруднить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви.
Також ОСОБА_1 обізнаний із національним законодавством у сфері запобігання корупції та обов'язком декларувати майно, яким володіє прямо чи опосередковано. Проте, незважаючи на ці обставини, ОСОБА_3 умисно порушив цей обов'язок і приховав факт набуття активів.
На переконання прокурора такий захід забезпечення позову буде найменш обтяжливим для відповідачів та дозволить забезпечити виконання позову у майбутньому. Накладення арешту суттєво не вплине на їх права, оскільки вони матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.
Також прокурор просила розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки їх повідомлення про розгляд вказаної заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу був особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, отже обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активів необґрунтованими. Також ОСОБА_1 достеменно знає, що Національне агентство з питань запобігання корупції проводило щодо нього перевірку (моніторинг способу життя).
Окрім цього колегія суддів враховує, що законодавством, яким врегулювано питання оформлення рухомого та нерухомого майна, передбачена можливість відчуження майна власниками у короткий строк. Зокрема, через застосунок «Дія» власник транспортного засобу може відчужити його протягом лічених хвилин без відвідування сервісного центру МВС України та навіть не зустрічаючись фізично із покупцем. Тому, у разі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд заяви про забезпечення позову останні можуть вжити заходів щодо відчуження таких активів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У судовому засіданні прокурор Євтєєва Ю.Е. вимоги заяви про забезпечення позову підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.
Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Отже, заява про забезпечення позову надійшла одночасно з пред'явленням позову від належного суб'єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №760/34352/21).
За змістом ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, зокрема:
- до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України);
- до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Прокурор у заяві зазначила таких осіб, які мають статус відповідачів:
- ОСОБА_1 , який з 20 листопада 2020 року до 30 грудня 2024 року обіймав посаду депутата Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та, який набув у власність актив, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість;
- ОСОБА_2 - дружину ОСОБА_1 , яка набула у власність актив, щодо якого ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а також щодо якого порушується питання про його необґрунтованість.
Суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, що може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність цих осіб до суб'єктів, щодо яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
За змістом заяви про забезпечення позову та наданих до неї матеріалів вартість необґрунтованих активів на дату їх набуття у власність складала: квартири АДРЕСА_1 - 4 433 250 грн (т. 2 а.с. 44-47), а автомобіля марки та моделі Renault Duster, 2024 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 - 1 015 000 грн (т. 2 а.с. 49-53). Тобто, всього на загальну суму 5 448 250 грн.
Відповідно до матеріалів, наданих до заяви про забезпечення позову, встановлено, що 23 серпня 1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб (т. 2 а.с. 29-31).
Зміст заяви про забезпечення позову у сукупності з поясненнями прокурора та дослідженими матеріалами, доданими до заяви, зокрема, копіями: листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 жовтня 2025 року № 281-03/84940-25 щодо виявлення в ході моніторингу способу життя ОСОБА_1 необґрунтованих активів; поданих ОСОБА_1 : щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023-2024 роки; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо квартири АДРЕСА_1 станом на 27 лютого 2026 року; договору купівлі-продажу від 07 березня 2024 року квартири АДРЕСА_1 ; договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2024 року № МРС 109 автомобіля марки та моделі Renault Duster, 2024 року випуску; кредитових повідомлень від 07, 08, 09 жовтня 2024 року; реєстраційної картки транспортного засобу Renault Duster, 2024 року випуску, дають колегії суддів підстави для висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову активи на загальну суму 5 448 250 грн можуть бути предметом позову про визнання активів необґрунтованими і стягнуті в дохід держави у майбутньому, тому існують правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться за результатами розгляду справи згідно зі ст. 291 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був депутатом Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області VIII скликання, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний про положення антикорупційного законодавства та має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими, розуміти процедуру виконання судового рішення і звернення стягнення на майно.
У судовому засіданні встановлено, що право власності на активи, питання про арешт яких вирішується, на час розгляду заяви про забезпечення позову зареєстровано безпосередньо за ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 .
Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом сільської ради, неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отже ознайомлений із національним законодавством у сфері запобігання корупції. У той же час, зокрема в декларації за 2024 рік ОСОБА_1 не зазначив, зокрема квартиру, яка на праві власності зареєстрована за його дружиною та була придбана нею 07 березня 2024 року. Зазначене може свідчити про умисне приховання ОСОБА_1 нерухомого майна, яким він безпосередньо чи опосередковано володіє.
Також колегія суддів враховує, що станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 добровільно склав депутатські повноваження. Окрім цього, ОСОБА_1 та його дружина необмежені у праві відчужити наявне у них майно, враховуючи подання прокурором позову, задля унеможливлення стягнення як предмета позову, так і будь-яких інших активів, які б в грошовому еквіваленті могли б співвідноситись з оспорюваними активами.
Отже, на переконання колегії суддів невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаного нерухомого та рухомого майна.
Суд враховує, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
За ч. 3 ст. 292 ЦПК України у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
З огляду на встановлення існування ризику невиконання судового рішення; враховуючи предмет позовних вимог; визначений Цивільним процесуальним кодексом України безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд дійшов висновку, що арешт активів, які прокурор у позові просить визнати необґрунтованими, є найбільш доцільним та відповідає предмету позовної вимоги. Тобто, забезпечується співмірність між застосовуваними заходами забезпечення позову та розміром позовних вимог.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення позову до вирішення спору судом.
Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, оскільки заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.
Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Однак, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власники не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності можливих збитків, пов'язаних із забезпеченням позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 290, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Євтєєвої Юлії Едуардівни про забезпечення позову.
Накласти арешт на:
автомобіль марки та моделі Renault Duster, 2024 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1301690246112), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Євтєєвій Ю.Е. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також відповідним державним органам для виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Роз'яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді Т. В. Литвинко
К. О. Сікора