Справа № 991/5952/25
Провадження 1-кп/991/83/25
12 березня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, та клопотання про зміну запобіжного заходу адвоката ОСОБА_9 , -
На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Під час судового розгляду прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме:
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватись від спілкування із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
-не відлучатися з України без дозволу суду.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні наявні докази існування обставин, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Також прокурор вказав на те, що ризики, які стали підставою для покладення на обвинуваченого обов'язків, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов'язків не змінились. Так, згідно з клопотанням на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У свою чергу захисник ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , в якому просить зменшити розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 грн та скасувати процесуальний обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Подане клопотання захисник обґрунтовує зразковою процесуальною поведінкою обвинуваченого як в цьому кримінальному провадженні, так і в інших, де ОСОБА_16 перебуває у статусі обвинуваченого та підозрюваного; неухильним дотриманням покладених на нього обов'язків під час судового провадження; втратою актуальності обставинами, які раніше враховані під час застосування запобіжного заходу; відсутністю більшості стверджуваних прокурором ризиків і додаткової аргументації необхідності продовження строку дії обов'язків.
Крім того, адвокат зазначає, що подальше застосування процесуального обов'язку повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи не пов'язане із запобіганням будь-яким ризикам і буде лише надмірним втручанням в особисте життя ОСОБА_16 без жодної легітимної мети.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Також прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, послався на необґрунтованість необхідності зменшення розміру застави до зазначеного захисником розміру та його достатності для запобігання наявним ризикам. Зауважив на нову обставину, що виникла після застосування запобіжного заходу та визначення розміру застави, а саме повідомлення про підозру ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні.
Адвокат ОСОБА_9 своє клопотання підтримав, просив його задовольнити, щодо клопотання прокурора просив не продовжувати обвинуваченому обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, щодо продовження інших обов'язків покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.
Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 07.03.2025 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07.03.2025 скасовано та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, та визначено строком до 18.05.2025 додаткові обов'язки.
Строк дії обов'язків неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою суду від 15.01.2026 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме: 1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 3) утримуватись від спілкування із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження; 4) не відлучатися з України без дозволу суду.
Разом з цим, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
З сукупного аналізу приписів кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
За наведених обставин, зважаючи, що розгляд клопотань прокурора та захисника вимагає з'ясування одних і тих же обставин, суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18.12.2024, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у справі № 991/1876/25, якою щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено додаткові обов'язки, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 у справі № 991/3514/25, якою продовжено строк дії обов'язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. Доведення ж стороною обвинувачення вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» відбувається у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Крім того, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 скерований до суду та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями, в тому числі рішенням колегії суддів від 15.01.2026, продовжено строк дії процесуальних обов'язків, покладених на ОСОБА_8 , у зв'язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним іншого злочину, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів зазначені ризики не втратили своєї актуальності.
Так, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість та характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю застосування «пільгових» інститутів кримінального права (ст. 69, 75 КК України) у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих діянь.
Крім того, відносно обвинуваченого здійснюються ще два кримінальні провадження за фактом вчинення особливо тяжких злочинів. Сукупність кримінального переслідування одночасно у трьох провадженнях суттєво збільшує потенційне покарання та, відповідно, стимул до переховування.
При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово виїжджав за межі України, в тому числі, під час дії правового режиму воєнного стану. Ця обставина свідчить про наявність у нього фактичних та фінансових можливостей для залишення країни.
Також колегія суддів вважає цілком вірогідним ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого злочину з огляду на висунення йому підозри та обвинувачення у причетності до вчинення особливо тяжких злочинів поза межами цього кримінального провадження.
Крім того необхідно зазначити, що наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення), допит свідків у справі ще не розпочато, а тому до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків ризик впливу на них зберігається як актуальний. Поряд із цим попередня професійна діяльність обвинуваченого може надавати йому додаткові можливості для встановлення позапроцесуальних контактів зі свідками. Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування, впливу на свідків чи будь-якого перешкоджання кримінальному провадженню.
Як уже було зазначено вище, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на нього обов'язків, за умови застосування запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику та не свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу. Для такого висновку потрібні нові або змінені обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотань не встановлено.
Суд звертає увагу на принципово важливе питання: дотримання обвинуваченим покладених обов'язків є нормою, а не винятком, і свідчить саме про ефективність діючого запобіжного заходу, а не про потребу в його пом'якшенні.
Розмір застави у 908 400 грн встановлено Апеляційною палатою ВАКС пропорційно до тяжкості обвинувачення, наявних ризиків та майнового стану обвинуваченого. З часу визначення цього розміру жодна з обставин, що зумовлювали його встановлення, не змінилася на користь обвинуваченого. Навпаки, виникла нова несприятлива обставина - повідомлення ОСОБА_8 про підозру в іншому кримінальному провадженні, що збільшує загальний обсяг кримінального переслідування та підвищує ризик переховування.
Зменшення застави майже вдвічі - до 499 200 грн, як пропонує захист, - послабило б стримуючу дію цього запобіжного заходу. Сума застави має бути достатньою, щоб її втрата слугувала реальним фінансовим стримувачем від процесуальних порушень. Жодного обґрунтування того, що менша сума досягатиме цього ефекту, захисник не навів.
Крім того кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, а ймовірність неналежної процесуальної поведінки, як правило, підвищується з наближенням судового розгляду до фінальної стадії.
Таким чином запобіжний захід в існуючому наразі розмірі є необхідною гарантією для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності і, зрештою, вказує на його дієвість у регулюванні меж поведінки останнього.
Зважаючи на викладене, доводи захисника про необхідність зменшити розмір застави майже вдвічі з огляду на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого є непереконливими.
Суд також не погоджується з позицією захисника, що обов'язок повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи не пов'язаний із запобіганням будь-яким ризикам і є надмірним втручанням в особисте життя обвинуваченого .
Зазначений обов'язок безпосередньо пов'язаний із ризиком переховування від суду - одним із трьох встановлених ризиків. Поінформованість суду про фактичне місцезнаходження та роботи обвинуваченого є необхідною передумовою для забезпечення його явки на судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов'язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинуваченого, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним.
Щодо аргументу про втручання в особисте життя: зазначений обов'язок передбачає лише повідомлення суду у разі зміни місця проживання або роботи - тобто йдеться не про заборону здійснювати такі зміни, а про обов'язок інформування. Цей обов'язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.
Непродовження цього обов'язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй: суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого і ефективно здійснювати провадження у разі його зміни місця перебування без відома суду.
Крім того, згідно положень ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинуваченого є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинуваченого.
Доводи захисника щодо затягування прокурором строків судового розгляду є нерелевантними суті клопотань, що розглядаються, та не впливають на наявність чи відсутність підстав для продовження строку дії процесуальних обов'язків, покладених на обвинуваченого, й зменшення розміру застави.
Позиція захисту фактично ґрунтується на презумпції автоматичного зменшення ризиків із плином часу та просуванням провадження. Однак ні практика Європейського суду з прав людини, ні норми КПК України не підтримують такого підходу.
Усталена прецедентна практика ЄСПЛ щодо оцінки ризиків при застосуванні заходів, пов'язаних з обмеженням свободи, - зокрема рішення у справах «Нойместер проти Австрії», «Летельє проти Франції», «W. проти Швейцарії» - вироблена у контексті найсуворішого запобіжного заходу: тримання під вартою. Саме стосовно тримання під вартою ЄСПЛ сформулював позицію, що тривале позбавлення свободи само по собі потребує наростаючого обґрунтування. Натомість жодне з цих рішень - і жодне інше рішення ЄСПЛ - не встановлює принципу, за яким ризики, що є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, автоматично зменшуються з перебігом часу або внаслідок сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Навпаки, у справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ наголосив: небезпека переховування від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й з урахуванням сукупності обставин, які можуть або підтвердити наявність цієї небезпеки, або свідчити про те, що вона є незначною. Тобто оцінка ризиків є змістовною і фактологічною, а не темпоральною: визначальним є характер і динаміка ризикоутворюючих обставин, а не просто тривалість провадження.
Оскільки у цьому провадженні обставини, що породжують ризики переховування, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого злочину, не лише збереглися, але й посилилися у зв'язку з новим кримінальним переслідуванням обвинуваченого, аргумент захисту про автоматичне зменшення ризиків є безпідставними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 - відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме до 12 травня 2026 року, строк дії покладених на нього обов'язків, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з України без дозволу суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3