Номер провадження 22-ц/821/795/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/2562/25 Категорія: 305010000 Москаленко І.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
17 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.01.2026 (повний текст складено 14.01.2026, суддя в суді першої інстанції Москаленко І. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у жовтні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №22037000212103 від 04.11.2019, нараховані інфляційні втрати та 3% річних у сумі 64128,79 грн та судові витрати, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за кредитним договором за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.01.2026 позовні вимоги у справі відхилено з посиланням на те, що позивач не довів перехід до нього права вимоги до позивача, а саме не надав суду договір факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 та докази оплати ціни вказаного правочину, платіжну інструкцію №3251 від 15.12.2021, яка засвідчує оплату згідно договору факторингу від 15.12.2021.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 23.02.2026 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі та відшкодувати судові витрати за апеляційний перегляд справи у виді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Зазначає, що до позову було долучено у копіях Договір факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, Акт приймання-передачі реєстру Боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, платіжну інструкцію до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
Окрім цього, до позовної заяви помилково було надано витяг з реєстру Боржників за договором факторингу №28/03/24 від 28.03.2024, замість вірного витягу з реєстру Боржників за Договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
Судом у даній справі не було встановлено недоліків щодо встановлення факту переходу права вимоги за Договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 та на вимогу суду ТОВ «Цикл Фінанс» могло надати всі належні докази для підтвердження вказаного факту.
Відзиву на скаргу до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 64128,79 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 04.11.2019 між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було укладено кредитний договір № 22037000212103, відповідно до якого товариство надає позичальниці кредит у розмірі 56640,00 грн., строком на 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою на строкову заборгованість - 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 04.11.2019 по 03.06.2020 - 3 % від суми кредиту, з 04.06.2020 по 03.12.2020 2,5% від суми кредиту, 04.12.2020 по 03.06.2021 - 1,5% від суми кредиту, 04.06.2021 по 04.11.2021 - 0,925 % від суми кредиту, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с.59).
Крім того, 15.12.2021 між первісним кредитором ТОВ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та позивачем ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, у відповідності до умов якого ТОВ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.
Позивачем суду у даній справі надано зазначений Договір факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, витяг з реєстру боржників із вказівкою про набуття прав вимоги до відповідача у справі, платіжну інструкцію до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
Позичальник свої договірні зобов'язання не виконує та кредитну заборгованість у погоджені строки не сплачує. Згідно розрахунку заборгованості за договором від 04.11.2021 № 22037000212103 заборгованість ОСОБА_1 складає 62252,72 грн, з яких: 45514,94 грн за кредитом, 0,66 грн за відсотками, 16737,12 грн за комісіями.
Також за приписами ст. 625 ЦК України боржнику за порушення строків виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 інфляційні втрати у сумі 1610,46 грн та 3% річних у сумі 265,61 грн.
Аргументуючи про наявність у відповідача кредитної заборгованості, позивачем заявлено до суду вимоги про її стягнення у даній справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кредитні кошти за договором та не повернула їх у погоджені строки разом із нарахованими відсотками та передбаченими договором комісіями, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договорами факторингу, який є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Сума заборгованості, яка вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, складає 62252,72 грн, з яких: 45514,94 грн за кредитом, 0,66 грн за відсотками, 16737,12 грн за комісіями.
Доказів погашення вказаної суми боргу, хоча б частково, перед позивачем чи попереднім кредитором матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує доведеність позовних вимог у даній справі.
Також позивачем заявлено у справі до стягнення з відповідача нарахувань за ч.2 ст.625 ЦК України на суму кредитної заборгованості (тіло кредиту) за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 інфляційні втрати у сумі 1610,46 грн та 3% річних у сумі 265,61 грн.
Так частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З цих підстав відповідні позовні вимоги про відшкодування інфляційних втрат від прострочення виконання грошового зобов'язання та сплату 3% річних також підлягають до задоволення.
Так не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів перехід до нього права вимоги до позивача, адже до позовної заяви було долучено у копіях договір факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, витяг з реєстру боржників із вказівкою про набуття прав вимоги до відповідача у справі, платіжну інструкцію до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
Крім того, до позовної заяви помилково було надано витяг з реєстру Боржників за договором факторингу №28/03/24 від 28.03.2024, замість вірного витягу з реєстру Боржників за Договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, однак для усунення вказаних технічних недоліків суд першої інстанції позовну заяву без руху не залишав та увагу позивача на їх наявність не звернув.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.01.2026 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій у загальній сумі 6 056 грн слід компенсувати позивачу за рахунок відповідача.
Доказів наявності у відповідача пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку вимогам представника позивача адвоката Кеню Д. В. про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 3 000 грн та в апеляційному суді у сумі 6 000 грн, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також те, що правова позиція позивача сформована при розгляді справи судом першої інстанції та потреби у додатковому збиранні доказів та правовому аналізі обставин справи на стадії її апеляційного перегляду не має, якість наданих позивачу адвокатом послуг, зокрема щодо помилкового надання необхідних доказів переходу права вимоги до позивача, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в суді першої інстанції у сумі 500,00 грн та в апеляційному суді у сумі 500,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.01.2026 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22037000212103 від 04.11.2019 та нараховані інфляційні втрати та 3% річних у загальній сумі 64 128,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір у сумі 6 056 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1 000 грн за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 17.03.2026.
Суддя-доповідач
Судді