Справа № 543/1064/25 Номер провадження 22-ц/814/1797/26Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіна О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Глушко Зої Вікторівни на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В жовтні 2025 року до суду звернулося АТ «Універсал Банк»» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказували, «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року відбувається в тому числі дистанційно шляхом: верифікації працівником банку дистанційно, ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта, спрощена процедура через бюро кредитних історій, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Позивач зазначає, що керуючись положеннями статті 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, АТ «Універсал банк» пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank. Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Своїм підписом на Анкеті заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом Умов і правил, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов'язки, в т.ч. право відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Позивач у позовній заяві вказує, що 10.05.2022, ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.05.2022. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 98000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. AT «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Позивач у позовній заяві вказує, що у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення пп. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом своїх зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Позивач 29.06.2025 направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». У позовній заяві вказано, що станом на 03.07.2025 заборгованість відповідача перед банком становить 245004,09 грн., в тому числі 245004,09 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 0,00 грн. заборгованість за пенею, 0,00 грн. заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.05.2022 у розмірі 245004,09 грн. станом на 03.07.2025, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 245004,09 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн. та стягнути судові витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2025 року позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.05.2022 у розмірі 245004 (двісті сорок п'ять тисяч чотири) гривні 09 копійок станом на 03.07.2025, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 245004,09 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3675 (три тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 06 копійок.
З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_1 - адвокат Глушко З.В. та подала апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.05.2022 року, що виникла станом на 03.07.2025 року, у розмірі 30 825,49 грн, яка є заборгованістю за кредитом («тілом кредиту»).
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №619/1384/21 від 22.11.2023, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Зокрема вказує, суд першої інстанції ухвалюючи рішення порушив принцип змагальності сторін, яким визначено, що саме на позивача покладено обов'язок надати до суду належні письмові докази в обґрунтування позову, відповідач не зобов'язаний захищатися від необґрунтованого звинувачення, а суд не вправі з власної ініціативи збирати докази.
Акцентує увагу, що розмір встановленого відповідачу кредитного ліміту на поточний рахунок у сумі 98 000,00 грн. іншими документами, крім тверджень у позовній заяві, позивачем не підтверджено.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.05.2022 між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка (а.с. 21-37).
У своїй анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 10.05.2022 відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (а.с. 23).
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.05.2022, який наданий позивачем, вбачається, що позивач нарахував відповідачу (станом на 03.07.2025) заборгованість у розмірі 245004,09 грн., яка, на думку позивача, складається з наступного: 245004,09 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 0,00 грн. загальний залишок заборгованості за відсотками, 0,00 грн. заборгованість за пенею, 0,00 грн. судовий збір, 0,00 грн. заборгованість за порушення грошового зобов'язання (а.с. 6-13).
Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 10.05.2022 по 03.07.2025 заборгованість складає 245004,09 грн., з яких 98000 грн. - кредитний ліміт, 147004,09 грн. сума овердрафту (а.с. 14-20).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено доведеність позовних вимог позивача стосовно існування між сторонами кредитних прав та зобов'язань та підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а саме встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі, крім того відповідач не виконував умов кредитного договору внаслідок чого утворилась заборгованість.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст. 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.05.2022 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» для отримання банківських послуг.
Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У своїй анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 10.05.2022 відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (а.с. 23).
Згідно статей 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджено доведеність позовних вимог позивача стосовно існування між сторонами кредитних прав та зобов'язань та підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а саме встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі, крім того відповідач не виконував умов кредитного договору внаслідок чого утворилась заборгованість.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глушко Зої Вікторівни - залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна