Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4595/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.
Номер провадження №33/4805/140/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Радзивіла В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Радзивіла Віталія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 14 серпня 2025 року близько 18-29 год по вул. Коростенський в м. Звягелі керував транспортним засобом «Sparta» у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest № 6820», що підтверджується тестом № 1036 від 14 серпня 2025 року, за результатом огляду виявлено вміст алкоголю 1,34 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Радзивіл В.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема зазначив, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, один із фрагментів відео здійснено поліцейськими на невідомий пристрій після складення протоколу, останньому наказали їхати до місця проживання у їх супроводі. Крім того, зазначив, що ознаки сп'яніння ОСОБА_1 не оголошувались, причини перевірки документів не повідомляли.
На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Разом із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови від 30 вересня 2025 року посилався на те, що апеляційну скаргу подано вперше 08 жовтня 2025 року, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року повернуто. Вдруге 21 листопада 2025 року апеляційну скаргу подав 18 листопада 2025 року. Вважає строк на оскарження постанови суду першої інстанції таким, що пропущений з поважних причин.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його захисник Радзивіл В.О. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №423161 від 14 серпня 2025 року (а.с. 2); актом огляду та чеком тесту №1036 приладу «Alcotest 6820», складеними щодо ОСОБА_1 .В за встановленими ознаками сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, результат огляду позитивний 1,34 проміле (2,8); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 4); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом (а.с. 5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с. 7); направленням ОСОБА_1 до медичного закладу Звягельської багатопрофільної лікарні від 14 серпня 2025 року (а.с. 6); відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .В у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що працівники поліції встановили особу водія електровелосипеда ОСОБА_1 , перевірили документи. Разом з тим, поліцейський зауважив на наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння. На запитання чи вживав той алкоголь, водій не заперечував. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер 6820 ОСОБА_1 погодився. Поліцейські роз'яснили порядок користування газоаналізатором, у присутності працівників поліції водій пройшов огляд із позитивним результатом - 1,34 проміле, з яким погодився. Далі водію роз'яснили права та обов'язки, передбачені Конституцією України та КУпАП, склали щодо ОСОБА_1 у його присутності протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та інші матеріали, відсторонили водія від подальшого руху за кермом транспортного засобу.
Складені адміністративні матеріали ОСОБА_1 підписав без зауважень та заперечень, у протоколі зазначив, що вжив пиво.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. На долученому відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу сидів на транспортному засобі, на вимогу працівників поліції надав затребувані водійські документи, у розмові з поліцейськими підтвердив факт керування електровелосипедом, пояснив, що їхав з села додому, зупинився поговорити по телефону.
Разом з тим, на відеофайлі, який фіксує рух ОСОБА_1 за кермом електровелосипеда, видно, що останній перетинає частину дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.45 з написом «Звягель» на білому фоні, що свідчить про початок населеного пункту. Вказане узгоджується із змістом фабули протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме про здійснення ним керування у м. Звягелі по вул. Коростенська, 34. А доводи захисника про те, що працівники поліції останньому наказали їхати до місця проживання у їх супроводі та запис здійснений після складення адміністративних матеріалів не підтверджується будь-якими доказами.
Апеляційний суд вважає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14 серпня 2025 року о 18-29 год у м. Звягелі по вул. Коростенська, 34, що узгоджується із відеозаписами з портативних нагрудних камер поліцейських, а обрана ОСОБА_1 тактика захисту у вигляді заперечення факту керування транспортним засобом розцінюється судом як спосіб уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначений вище відеозапис, хоча й наданий частинами, проте за змістом та вони є цілком послідовними, тому відеозапис відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, за наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 1,34 проміле, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що після проходження огляду, ознайомлення з його результатами та роз'яснення про можливість проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у разі незгоди з результатами у найближчому медичному закладі, ОСОБА_1 підписав чек приладу алкотестера Драгер, погодивши його зміст.
Варто додати, що у спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив вживання пляшки пива та після цього сів за кермо електровелосипеда не усвідомлюючи, що це заборонено законом.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 .
Аргументи захисника, що ОСОБА_1 не оголошувались ознаки алкогольного сп'яніння суд вважає надуманими, оскільки за змістом п. 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Водію повідомлено про наявність ознак алкогольного сп'яніння, які відображені у акті огляду (запах алкоголю з ротової порожнини) та не заперечувались ним, а результат проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер підтвердив позитивний результат.
За встановлених обставин дії ОСОБА_1 регламентуються п. 2.9.а ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки транспортного засобу.
Посилання захисника в апеляційному суді на судову практику не має правового значення, оскільки наведені постанови не мають відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Радзивіла Віталія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь