Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2558/25 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія 36 Доповідач Талько О. Б.
19 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 285/2558/25 позовом Комунального підприємства Звягельської міської ради "Звягельтепло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В. Б.,-
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в цій квартирі. На ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначена квартира відключена від системи централізованого опалення, але в будинку, де розташована ця квартира відповідача, облік теплової енергії здійснюється засобами вимірювальної техніки (тепловим лічильником) СВТУ-11Т (RP), зав.№5133, відповідно до показників якого здійснюється нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії, зокрема обсяг теплової енергії на задоволення опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
На виконання умов договору КП “Звягельтепло» надало відповідачу послугу з постачання теплової енергії та здійснило нарахування плати за абонентське обслуговування на загальну суму 2461,35 грн. ОСОБА_1 не оплачував спожиту ним послугу з постачання теплоенергії, внаслідок чого у нього перед КП “Звягельтепло» виникла заборгованість. В добровільному порядку погасити заборгованість відповідач відмовляється.
Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 2461,35 грн, яка складається з 1968,25 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, використаної на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, за період з 01.11.2023 року по 29.03.2024 року та з 14.10.2024 року по 13.04.2025 року; та з 493,10 грн заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.11.2023 року по 30.04.2025 року.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Звягельської міської ради «Звягельтепло» заборгованість в сумі 2 461 грн 35 коп.
Компенсовано Комунальному підприємству Звягельської міської ради «Звягельтепло» за рахунок держави 3028 грн судового збору за подання позовної заяви.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що він користувався послугами з опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку та що такі послуги співвласникам будинку позивачем дійсно наддавались.
До відзиву на позовну заяву ним надавалась довідка ОСББ «Колорит» № 24 від 06.05.2025 року, згідно з якої централізоване опалення в місцях загального користування відсутнє, в підвалі труби ізольовані. Тобто позивач вимагає сплати за послуги, які фактично ним не надавались.
Що стосується абонентської плати, то позивач не обґрунтував належним чином правомірність її нарахування та розміру, виходячи з витрат на абонентське обслуговування, а суд безпідставно стягнув з нього абонентську плату.
Крім того, він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ї групи, а тому згідно з діючим законодавством України має право на 50-процентну знижку плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги).
Проте суд в оскаржуваному рішенні вказав, що його доводів про наявність права на 50 - відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами до уваги не приймає, оскільки наявність права па пільгу не звільняє особу від сплати за отримані комунальні послуги, а лише надає право на отримання пільги у встановленому законом порядку у грошовій формі. Але такий висновок суду зроблено шляхом власних припущень, без посилання на конкретні норми матеріального права, які суд мав би застосувати до спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира відключена від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, про що свідчить лист ОСББ “Колорит» №165 від 06.11.2023 року.
Протягом опалювального періоду з 01.11.2023 року по 29.03.2024 року та з 14.10.2024 року по 13.04.2025 року КП «Звягельтепло» забезпечувало постачання теплової енергії для опалення будинку по АДРЕСА_2 , в якому відключено від ЦО лише 8 квартир.
В період з 01.11.2023 року по 29.03.2024 року та з 14.10.2024 року по 13.04.2025 року оплату послуг з централізованого опалення місць загального користування багатоквартирного будинку відповідач ОСОБА_1 не проводив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 968, 25 грн, що також підтверджується випискою з особового рахунку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідачем іншого розрахунку заборгованості на спростування наданого позивачем розрахунку не надано, доказів, що він звертався до теплопостачальної організації із заявами про здійснення перерахунку заборгованості чи про неналежну якість наданих послуг, він не надав.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В силу частин 2 та 7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 5 статті 13 зазначеного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
В силу частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до наведених норм закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно з ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньо-будинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загально будинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, власники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення їх квартир від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач зобов'язаний нести витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.
А тому доводи апеляційної скарги про відсутність у сторін договірних відносин, а також про те, що квартира відповідача повністю відключена від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку із чим він не несе обов'язку по сплаті вказаних послуг, є безпідставними та не приймаються колегією суддів.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність опалювальних приладів у приміщеннях загального користування, оскільки таких доказів суду не надано, крім того, сама по собі відсутність приладів опалення в багатоквартирному будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку (постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №357/4664/15-ц).
Щодо доводів відповідача про наявність у нього права на 50-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами, то судом правомірно не прийнято їх до уваги, оскільки наявність права на пільгу не звільняє особу від обов'язку щодо сплати за отримані комунальні послуги, а лише надає йому право на отримання пільги у встановленому законом порядку у грошовій формі.
Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді