Справа № 161/24976/25 Провадження №11-кп/802/254/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року стосовно нього,
Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
У відповідності до оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції встановлено, що оскільки суду на час розгляду даного клопотання відомі відомості, що відносно ОСОБА_7 06.05.2025 скеровано до суду обвинувальний акт в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580000857 від 02.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, прийняття рішення про звільнення його від покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку є неможливим, оскільки таке рішення буде передчасними без вирішення відповідним судом питання про вину або невинуватість особи.
У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити подане ним клопотання про звільнення його від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку. Посилається на презумпцію невинуватості.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали і доводи апеляційної скарги, засудженого, який підтримав скаргу з підстав викладених в ній, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого про звільнення останнього від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку згідно вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 19.09.2024.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 19.09.2024 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік.
Статтею 78 КК України регламентовані правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, які полягають у тому, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 цього Кодексу.
З огляду на положення ч.2 ст.165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку у зазначеному органі.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є комплекс умов, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст.75 КК України та можливість застосування до нього положень ч.1 ст.78 цього Кодексу.
Такими умовами є: закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч.4 ст.76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених цією статтею, а також обов'язку не вчиняти протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст.75 КК України та не дає підстав для застосування ст.78 цього Кодексу, навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді в.о. начальника відділу Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_8 від 25.11.2025 встановлено, 02.12.2024 ОСОБА_7 поставлений на облік у відділі Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області. 09.12.2024 його ознайомлено з порядком та умовами відбуття покарання. За час перебування на обліку належно виконував обов'язки, покладені на нього судом, до адміністративної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання. Однак 03.03.2025 до органу пробації надійшла інформація про скерування 06.05.2025 до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580000857 від 02.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Остаточне рішення у справі не ухвалено. Направлення до суду подання про звільнення від призначеного судом покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку за умови вчинення особою, якій повідомлено про підозру або направлено обвинувальний акт до суду, ухвалено обвинувальний вирок, нового кримінального правопорушення неприпустиме.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що встановлені судом першої інстанції обставини справи підтвердились під час апеляційного розгляду.
Таким чином, у разі доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, остаточне покарання повинно бути призначене за правилами ч.3 ст.78 КК України, яка передбачає, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
При цьому закон, зокрема ч.3 ст.78 КК України, не містить посилання на те, що факт вчинення нового кримінального правопорушення повинен бути встановлений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, про що вказує апелянт в апеляційній скарзі, оскільки самим законом передбачено, що в цьому випадку суд не направляє засудженого для відбування призначеного покарання, а лише у разі доведеності його вини у вчиненні нового злочину, призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст.71, 72 КК України.
Сплив іспитового строку є лише підставою для розгляду питання про звільнення засудженого від призначеного покарання, а не підставою для задоволення відповідного клопотання, як на тому наголошує апелянт. Прийняття такого рішення є правом, а не обов'язком суду.
Апеляційний суд наголошує, що вчинення засудженим протягом іспитового строку будь-якого ступеня тяжкості нового кримінального правопорушення визнається законом найсуттєвішим порушенням умов випробування.
Закон не пов'язує вказані правові наслідки з наявністю обвинувального вироку суду, тому відсутні порушення такої засади, як презумпція невинуватості.
Вказані положення законодавства не суперечать вимогам ст.62 Конституції України про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки лише у разі ухвалення обвинувального вироку за нове кримінальне правопорушення, суд зможе призначити засудженому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України, як про це зазначається в ч.3 ст.78 КК України.
Системний аналіз закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» свідчить про те, що вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди повинні розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України при звільненні від відбування покарання.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення засудженого від відбування покарання після закінчення іспитового строку, а клопотання останнього вважає необґрунтованим.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 78 КК України, прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2025 року стосовно нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді