Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/2907/25
Провадження № 2/382/491/26
(заочне)
18 березня 2026 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/2907/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (далі - ТОВ "Деал Фінанс Груп") звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ДП 0012400 від 14.03.2025 року у розмірі 5455,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ "ФК "Майбіз" та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № ДП 0012400 від 14.03.2025 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 2 500,00 грн строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
ТОВ "ФК "Майбіз" виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 5455,00 грн, з яких: 2500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2205,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 750,00 грн - комісія.
Ухвалою від 21.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано документи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судові засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідач відзив на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідачка повторно в судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається повідомленою належним чином. Відповідач про поважність причин не з'явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив, без постановлення окремого документу, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ "ФК "Майбіз" та відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ДП 0012400 від 14.03.2024 року, згідно умов якого відповідачем отримано кредит у сумі 2 500,00 грн строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
У пункті 4 кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 36 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він не заперечує проти права кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію, що включена в відповідний державний реєстр колекторських компаній, у разі невиконання зобов'язань за цим договором. Також, позичальник ознайомлений з правом кредитодавця передавати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги без згоди позичальника. При цьому кредитодавець зобов'язаний попередити позичальника про таке відступлення прав вимоги протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення в спосіб передбаченим цим договором
Цього ж дня між ТОВ "ФК "Майбіз" і відповідачем ОСОБА_1 було підписано додаток №1 до договору про надання кредиту № ДП 0012400 від 14.03.2025, а саме: "Графік платежів" (копія додатку зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).
У кредитному договорі та додатку до нього позичальником зазначений ОСОБА_1 і вказано, що вони підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором е1z860РZ.
Також судом встановлено, що 19.03.2024 між ТОВ "ФК "Майбіз" і ТОВ "ПрофітГід" було укладено договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-922, згідно з яким ТОВ "ПрофітГід" зобов'язалося надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів від ТОВ "ФК "Майбіз" та/або на користь ТОВ "ФК "Майбіз" в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів / позик / фінансових кредитів / відсотків (інших платежів) за кредитами / позиками / фінансовими кредитами та іншими товарами / послугами.
Відповідно до 3.1 вказаного договору за надання послуг ТОВ "ПрофітГід" має право отримувати винагороду у розмірі, передбаченому у додатку №1 до цього договору.
14.03.2025 ТОВ "ФК "Майбіз" за посередництва ТОВ "ПрофітГід" перерахувало на банківську картку НОМЕР_1 суму 2500 грн. Вказана картка емітована на ім'я ОСОБА_1 (копія довідки ТОВ "ФК "Майбіз", квитанції № 44194-13059-03643 зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).
Відповідно до наданої інформації та виписки АТ КБ "ПРИВАТБАНК", вбачається, що згідно руху коштів по карті відповідача 14.03.2025 року на картку НОМЕР_2 емітовану на ім'я ОСОБА_1 , було зараховано кошти в сумі 2500 грн.
14.10.2025 між ТОВ "ФК "Майбіз" і ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 14/10/25, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Майбіз" відступило права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Деал Фінанс Груп" зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (копія договору факторингу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).
Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.
14.10.2025 між ТОВ "ФК "Майбіз" і ТОВ "Деал Фінанс Груп" підписано реєстр прав вимог №14/10/25 до договору факторингу № 14/10/25, з якого вбачається, що ТОВ "Деал Фінанс Груп" набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 5455 грн за кредитним договором № ДП 0012400 від 14.03.2025, з яких: 2500 грн заборгованість за тілом кредиту, 2250 грн заборгованість за відсотками, 750 грн - комісія.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 5455 грн.
Означені докази суд вважає допустимими, належними та достовірними.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Частина 3 ст. 11 до ЗУ "Про електронну комерцію" визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Правовою підставою заявлених вимог, з урахуванням їх зменшення, є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, Відповідач не надав доказів повної або часткової сплати заборгованості за договором, не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, власного розрахунку суду не надав, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі. Суд також зазначає, що доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій матеріали справи не містять, відповідачем не подані.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Судом враховується, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо рохміру заявлених до стягнення витрат, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1500 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
З огляду на результат розгляду справи, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 5455 грн заборгованості.
Стягнути з до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 2422,40 грн судового збору та 1500 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп", місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя М. М. Нарольський