18 березня 2026 р. Справа № 520/21210/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 22.10.25 у справі № 520/21210/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФЛАУВЕР ТРЕЙД"
до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» (далі також - позивач, ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі також - відповідач, Київська митниця), в якій просило визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 20.05.2025 за № UA100200/2025/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100200/2025/000094 від 20.05.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 20.05.2025 за № UA100200/2025/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100200/2025/000094 від 20.05.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» сплачений судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України. Вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить з тягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» відповідно до даних ЕДРПОУ здійснює діяльність згідно з КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Між ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» та продавцем - компанією MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), укладено контракт від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25 (далі також - Контракт).
Для митного оформлення придбаного за Контрактом товару до Київської митниці Державної митної служби України в електронному вигляді позивачем подано документи, зазначені у графі 44 митної декларації від 20.05.2025 за № 25UA100200607772U2, що передбачено ст. 335 Митного кодексу України, зокрема, інвойс, CMR, пакувальний лист, вантажну митну декларацію, копії контрактів з перевізниками, товаросупровідні документи заводу-виробника.
Митну вартість товару вказано за ціною контракту (за основним методом).
В подальшому, в порядку консультацій, митним органом запитано додаткові документи, на що позивачем надано листа, за змістом якого позивач надав на запит митниці були надані всі документи для підтвердження митної вартості, інші додаткові документи надати немає можливості.
Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2025 за № UA100200/2025/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100200/2025/000094.
Підставою прийняття рішення вказано: Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 20.05.2025 за № 25UA100200607772U2, не може бути визначена за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України (далі Кодексу) та ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі ГАТТ). При проведені контролю митної вартості за митною декларацією 20.05.2025 за № 25UA100200607772U2 встановлено, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості; не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Поставка товару здійснюється згідно з положеннями зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2025 за № SF00001/03/25 (далі Контракт), укладеного з компанією «Mersa Depolama Kimya Petrol Tutun Ve Tarim Urunleri Tekstil San. ve Tic. Ltd. Sti..» (Karaduvar Mh. Serbest Bolgesi 18. Cad. No:3 - 133020Akdeniz / MERSIN / TURKIYE). Відповідно до положень п. 4.1 Контракту товар постачається на умовах поставки наведених у Специфікації. У п. 3 Специфікації № 2 від 08.04.2025 до Контракту умовами поставки зазначено FCA-MERSIN (TR). Також, у п. 6 даної Специфікації наведено, що в ціну товару включено вартість навантаження на транспортний засіб Покупця, пакування та митне оформлення та сертифікація (що відповідає умовам поставки FCA згідно з ІНКОТЕРМС-2010). Разом із тим, відповідно до проформи-інвойсу від 08.04.2025, інвойсу від 12.05.2025 № ARM 2025000000092 та графи 20 МД умовами поставки зазначено - EXW- MERSIN (TR). Отже, наявні розбіжності які впливають на числові значення складових митної вартості, а саме щодо включення витрат на навантаження та митне очищення на експорт до ціни товару).
Позивачем оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України за митною декларацією №25UA100200607796U7 від 20.05.2025 та сплачено всі митні платежі: на первісну задекларовану митну вартість сплачено 173 903,91 грн; на відкориговану митну вартість доплачено 121 102,76 грн, на підставі чого товари випущено у вільний обіг (разом мито склало 295 006,67 грн) (платіжна інструкція № 18 від 17 травня 2025 року, сплачено вартість митного оформлення по двом митним накладним в загальній вартості 585 000,00 грн).
Не погодившись із прийнятими Київською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі - Класифікатор документів).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Надаючи оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів зазначає таке.
Перед укладенням контракту між сторонами були погоджені умови постачання товару.
Так, до ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» від продавця - MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) надійшла комерційна пропозиція від 14.03.2025, відповідно до якої виробник пропонував товар - олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) за ціною 725,00 Доларів США за 1 тону.
У відповідь на цю пропозицію ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» листом від 17.03.2025 зауважило, що готове придбати пробну партію оливи гідравлічною HLP 32 та прохало розглянути можливість надання знижки на пробну партію у розмірі 20-25 Доларів США за 1 тону.
Листом від 20.03.2025 MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) надано відповідь про те, що буде надано знижку лише на пробну партію товару, на інші буде діяти вартість, яка вказана у комерційній пропозиції.
Враховуючи наведене, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов контракту, який був укладений 25 березня 2025 року № SF00001/03/25.
Так, відповідно до п. п. 1.1-1.3. Контракту від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю гідравлічну оливу (надалі Товар) за ціною, у кількості, у строки та на умовах у відповідності з положеннями даного контракту. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами даного контракту. Товар постачається та відвантажується партіями на умовах постачання, що вказані у специфікації до даного Договору.
Згідно з пунктом 3.1. вказаного Контракту Покупець оплачує товар товарними партіями на умовах, що вказані у Специфікаціях до Договору.
Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. вказаного Контракту Продавець завчасно повідомляє Покупця про готовність вантажу до відправлення зі складу вантажовідправника, після чого виставляє інвойс для передоплати. Строк оплати: протягом 5 календарних днів з дня надання інвойсу Продавцем покупець здійснює оплату за кожну партію товару, що відвантажується.
Сторони погодили до Контракту Специфікацію № 1 від 25.03.2025, відповідно до якої погоджено вид товару, його кількість та вартість, а саме: поставці підлягає олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) у кількості 25,0 тон, із розрахунку 705,00 Доларів США за 1 тону, загальна вартість по специфікації - 17 625,00 Доларів США.
Вантажоотримувач та Покупець: ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД».
Вантажовідправник та Продавець: MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).
Умови поставки FCA/MERSIN, Karaduvar Sb Mah. Serbest Bolge 18, Cad № 3/1 Akdeniz склад виробника та автотранспорт Покупця, витрати на митне оформлення, сертифікацію та отримання відповідних дозволів, за рахунок Продавця (Інкотермс 2020).
Загальна вартість партії складає 17 625,00 Доларів США.
У вартість оливи входить завантаження на автотранспорт Покупця, пакування, митне оформлення, сертифікація.
Оплата за товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надання сканованих копій документів: інвойсу, оригіналу сертифікату походження товару, завіреної копії сертифікату відповідності товару, CMR (міжнародної транспортної накладної), оригіналу пакувального листа, вантажної митної декларації.
В подальшому між сторонами укладено специфікацію № 2 від 08.04.2025 до вказаного контракту, відповідно до якої сторони погодили вид товару, його кількість та вартість, а саме: поставці підлягає олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) у кількості 125,0 тон, із розрахунку 725,00 Доларів США за 1 тону, загальна вартість по специфікації 90 625,00 Доларів США.
Умови поставки FCA/MERSIN, Karaduvar Sb Mah. Serbest Bolge 18, Cad № 3/1 Akdeniz склад виробника та автотранспорт Покупця, витрати на митне оформлення, сертифікацію та отримання відповідних дозволів, за рахунок Продавця (Інкотермс 2020).
На виконання погоджених умов поставки згідно з Специфікацією № 2 від 08.04.2025 між сторонами вирішено розбити об'єми товару на декілька відвантажень, тобто 125,0 тон товару за вказаною специфікацією, що відображено в проформі (рахунок-фактура) від 08.04.2025, зважаючи на вантажопідйомність однієї машини (до 25 тон), розбито на декілька відвантажень.
Інші умови поставки відповідають тим, що раніше були встановлені у специфікації №1 від 25.03.2025.
На погоджений об'єм товару Продавцем (MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина)) надано Позивачу комерційний інвойс від 09.04.2025 та інвойс (фактура) від 09.04.2025 за №ARM2025000000065, відповідно до яких продажу підлягає олива гідравлічна HLP 32 у кількості 25 000 кг (із розрахунку 0,705 Доларів США за 1 кг) загальна вартість складає 17 625,00 Доларів США.
Відповідно до платіжної інструкції «SWIFT» від 07.05.2025 позивачем перераховано на рахунок Покупця грошові кошти у розмірі 36250,00 Доларів США (оплату проведено за цю поставку та поставку товару в межах цього контракту, але інша вага).
В подальшому продавець задекларував товар у країні-відправлення, подавши експортну декларацію (накладну) від 13.05.2025 за №25TR330500006854M3.
Разом із товаром продавцем надано пакувальний лист від 12.05.2025, інвойс №ARM2025000000093 від 12.05.2025, сертифікат про походження товару від 12.05.2025 за №958793.
Транспортування товару підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) від 13.05.2025.
З метою доставки товару між позивачем та компанією ТОВ «РОЯЛ ТРАНС ГРУП» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з організацією та забезпечення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання за рахунок Замовника надавати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та у міжнародному сполученні.
Фактичне надання послуг підтверджується рахунком на оплату № 357 від 22.05.2025, актом надання послуг № 357 від 22.05.2025, договором-заявкою № К 357 від 08.04.2025 (копії додаються). Оплата експедиційних послуг здійснена згідно із платіжною інструкцією № 223 від 04.06.2025 на суму 186 700,00 грн.
В подальшому уповноваженою особою позивача - ФОП ОСОБА_1 , який діє на підставі договору № 14/06 від 14.06.2024, подано до Київської митниці для митного оформлення партію товару: олива гідравлічна HLP 32 - 24300кг., з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів (вуглеводнів) одержаних з бітумінозних мінералів більше 70%, в якості основного компоненту, без вмісту дисульфіду молібдену, без вмісту біодизеля. Виробник: Mersa Depolama Kimya Petrol Tutun Ve Tarim Urunleri Tekstil San. ve Tic. Ltd. Sti. Країна виробництва: TR. "електронний інвойс" митну декларацію № 25UA100200607772U1 від 20.05.2025.
Стосовно посилання митного органу на неприйняття платіжного документу позивача з підстав «банківські платіжні документи SWIFT від 09.04.2025 та 07.05.2025 не містять підпису та/або відбитку штампа (або електронного цифрового підпису) платника та уповноваженого банку. Також, у графі 70 «призначення платежу» наявне посилання тільки на Контракт», колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за № 163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) дату складання і номер;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавала платіжних послуг платника;
4) суму цифрами та словами;
5) призначення платежу;
6) підпис(и) платника;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по-батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
З наданих до митного оформлення та матеріалів справи платіжних інструкцій від 09.04.2025 та 07.05.2025 вбачається, що такі містять усі визначені Інструкцією реквізити, які відповідають реквізитам сторін, зазначеним у контракті від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25 у розділах «покупець» та «продавець». Всі обов'язкові реквізити платіжних доручень перевірено відповідальною особою банківської установи, про що свідчить печатка та підпис відповідальної особи банку у правому нижньому куті платіжних інструкцій, прийняті банківською установою до виконання.
Разом з цим суд наголошує, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та у постанові від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Враховуючи наведене, відповідні доводи митного органу не можуть бути однією з підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Щодо доводів відповідача про те, що «у митній декларації країни відправлення не зазначено цінових характеристик товару та номеру інвойсу, отже не можливо ідентифікувати дану декларацію із поставкою оцінюваного товару. Інших документів які б усували вищезазначені розбіжності та які зазначені митним органом у повідомленні від 03.05.2025 декларантом не надано», то колегія суддів зазначає, що на другому аркуші МД країни відправлення (експортна декларація) у графі «список транзитних позицій» є інформація про підтверджуючі документи, серед яких є номер інвойсу №ARM2025000000093 від 12.05.2025 та загальну вартість товару - 17 617,50 Доларів США.
Щодо доводів митного органу про те, що «наданий висновок експерта від 23.04.2025 № 3-2/157-1 не відповідає встановленим вимогам Національних стандартів щодо проведення експертизи, у висновку експерт робить висновок про відповідність ціни цінам постачальника на підставі поданих документів та не робить висновок про відповідність цих цін поточній кон'юнктурі ринку подібних та аналогічних товарів, що підтверджує не відповідність заявленого рівня митної вартості «дійсній варт ості товарів» у розумінні ст. VII ГАТТ», колегія суддів зазначає таке.
Позивач на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України надав відповідачу належним чином оформлений висновок від 23.04.2025 за № 3-2/157-1 ДП «Держзовнішінформ» як додатковий документ, в якому проведено аналіз відповідності цінових умов контракту поточній кон'юнктурі ринку.
ДП «Держзовнішінформ» уповноважене Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02.05.2018 за № 608 здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку.
Підприємство надає повний спектр інформаційних, аналітичних, дослідницьких та експертних послуг: експертизу зовнішньоекономічних контрактів, дослідження внутрішніх і зовнішніх товарних ринків, консультування з питань комерційної діяльності та управління.
Надані позивачем документи, на думку експертів ДП «Держзовнішінформ», були достатніми для проведення аналітики кон'юнктури ринку, та разом із інформацією, доступною у мережі Інтернет, були вихідними даними, що було зазначено у висновку від 23.04.2025 за № 3-2/157-1.
Водночас колегія суддів зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою в постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18, експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.04.2025 за № 3-2/157-1 не є результатом оцінки майна у розумінні ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 за № 2658 III, тому не повинен відповідати вимогам Національних стандартів.
Стосовно посилання відповідача на невідповідність транспортних документів та включення у вартість товару витрат на транспортування «наявні розбіжності, які впливають на числові значення складових митної вартості, а саме: щодо включення витрат на навантаження та митне очищення на експорт до ціни товару; відповідно до узгоджених умов поставки всі витрати пов'язані із доставкою товарів з площ продавця «Karaduvar Mh. Serbest Bolgesi 18. Cad. No:3 133020 Akdeniz/MERSIN/TURKIYE» покладаються на покупця та відповідно не включені у ціну товару, зокрема витрати транспортування, навантаження та митне очищення в країні експорту; для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано лише довідку про транспортні витрати від 13.05.2025за № 13\05-1, видану компанією ТОВ «Роял Транс Групп»; разом із тим, згідно з CMR від 12.05.2025 перевізником вантажу є компанія «PE TOLKACHOV DMYTRO», колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до умов специфікації № 2 від 08.04.2025 умови поставки дійсно визначено як FCA, а фактично поставка згідно з митною декларацією здійснена на умовах EXW- MERSIN (TR), проте за положеннями пункту 6 Специфікації № 2 сторони окремо узгодили, що «у вартість Оливи гідравлічної включається навантаження товару в автотранспорт Покупця, пакування, митне оформлення».
Тобто продавець і покупець в специфікації на поставку партії товару чітко узгодили між собою, що вартість навантаження товару в автотранспорт Покупця, пакування, митне оформлення включається до ціни товару, яка підлягає сплаті.
Враховуючи, що умовами поставки обов'язок навантаження, пакування, митного оформлення покладався на продавця товару та при поставці товару відповідні витрати включено до вартості товару, а під час митного оформлення документів не встановлено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару) навантаження, митне оформлення товару, відповідні витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 за № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Згідно з поясненнями позивача ТОВ «Роял Транс Групп» є експедитором, а не безпосереднім перевізником. ТОВ «Роял Транс Групп», як експедитор, залучило інших перевізників для перевезення оцінюваного товару, які і зазначено в міжнародній транспортній накладній (CMR), що узгоджується з приписами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України витрати на транспортування можуть підтверджуватися будь-якими документами, що дозволяють їх ідентифікувати.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 за №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів може належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Позивач на підтвердження транспортних витрат надав митному органу довідку про транспортні витрати від 13.05.2025 за № 13\05-1; міжнародну транспортну накладну CMR, яка містить інформацію про інвойс, за яким перевозиться товар, а також інформацію про державні номери транспортних засобів, якими перевозиться відповідний товар; супровідний транзитний документ (Т1).
У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.07.2023 у справі № 803/718/17.
Стосовно документу Т1 - «супровідний транзитний документ», колегія суддів зазначає, що такий оформлюється для переміщення товарів неєвропейського походження через територію Європейського Союзу (ЄС), в даному випадку, на територію України.
Відповідно до вимог Митного кодексу Європейського Союзу (Регламент (ЄС) № 952/2013, ст. 226-227) та положень Конвенції про процедуру спільного транзиту (Common Transit Convention, CTC), при переміщенні товарів із третіх країн через територію держав-членів ЄС застосовується митна процедура зовнішнього транзиту (T1), яка дозволяє переміщення товарів, що не є товарами Союзу, від одного пункту пропуску ЄС до іншого без сплати митних платежів та застосування заходів торговельної політики, за умови подання транзитної декларації (документ Т1).
Відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту (CTC, 1987 р., зі змінами), до якої Україна приєдналася 1 жовтня 2022 року, використання єдиного транзитного документа Т1 забезпечує: єдине оформлення документів на кордоні з першою країною ЄС (наприклад, Болгарія при ввезенні з Туреччини); вільне переміщення товару територією інших держав-членів ЄС без оформлення додаткових декларацій (транзит через Румунію); завершення транзитної процедури в тій країні, куди прямує товар (у цьому випадку - Україна).
Щодо Т1 від 13.05.2025 за №25TR330500006854M3, то документ містить зазначення відправника (MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI та одержувача товару - (ТОВ «САНФЛАУВЕР»); вагу товару, що доставляється - 24300 кг (вага брутто); маршрут слідування - Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна, митниці транзиту, митниці виїзду для транзиту, митниця відправлення та митниця призначення; опис товару - олива гідравлічна HLP 32; перелік підтверджувальних вантаж документів: інвойс №ARM2025000000093 від 12.05.2025, та вартість товару - 17 617,50 доларів США.
Аналогічні відомості містить і міжнародна вантажна накладна (CMR).
Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19.
Джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення стала в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: від 17.03.2025 № UA110130/2025/005485.
Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за від 17.03.2025 за № UA110130/2025/005485 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією № 25UA100200607772U1 від 20.05.2025.
Так, позивачем за митною декларацією № 25UA100200607772U1 від 20.05.2025 здійснювалося митне оформлення товару - ОЛИВИ ГІДРАВЛІЧНІ З СУМАРНИМ ВМІСТОМ НАФТИ АБО НАФТОПРОДУКТІВ ВУГЛЕВОДНІВ ОДЕРЖАНИХ З БІТУМІНОЗНИХ МІНЕРАЛІВ БІЛЬШЕ 70% В ЯКОСТІ ОСНОВНОГО КОМПОНЕНТУ БЕЗ ВМІСТУ ДИСУЛЬФІДУ ОЛІБДЕНУ В НЕАЕРОЗОЛЬНІЙ УПАКОВЦІ марка HLP 32.
За митною декларацією від 17.03.2025 № UA110130/2025/005485 оформлено товар: Олива гідравлічна, з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів (вуглеводнів) одержаних з бітумінозних мінералів більше 70% в якості основного компоненту, без вмісту дисульфіду молібдену, без вмісту біодизеля: SKY Hydraulic Oil HM 32, SKY Hydraulic Oil HLP 68, SKY Hydraulic Oil HM 68, SKY Hydraulic Oil HLP 46, SKY Hydraulic Oil HM46. Виробник: PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC. A.S Країна виробництва: TR. Торгівельна марка SKY та складає 1,46 Дол. США за кг.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на відсутність інформації про якісний склад товару, порівнювати його не вбачається за можливе (наприклад, один товар БЕЗ ВМІСТУ ДИСУЛЬФІДУ ОЛІБДЕНУ, інший - без вмісту дисульфіду молібдену, без вмісту біодизеля); товари хоча й мають одну країну виробника, проте це різні заводи-виробники: PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC та MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI;
На вартість оливи безумовно впливає кількість, яка придбавається, наявність знижок при оптовій купівлі, тощо. За встановленими обставинами митному органу надавалися комерційна пропозиція та інше листування, відповідно до якого на першу пробну партію товару виробником надано знижку (комерційна пропозиція від 14.03.2025 та лист від 20.03.2025). Відповідно, пробна партія товару продавалися зі знижкою.
Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).
Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2025 № UA100200/2025/000003/2, оскільки таке не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.
З огляду на те, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 ).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД».
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на оплату правової допомоги, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Натомість, усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги №03/06 від 03.06.2025 та додаток до нього, орієнтовний розрахунок судових витрат, акт приймання-передачі наданих послуг від 21 листопада 2025 року № 2 до договору про надання правничої допомоги №03/06 від 03.06.2025.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Так, зокрема в акті приймання-передачі наданих послуг № 2 від 21 листопада 2025 року наведено перелік послуг з професійної правничої допомоги наданих позивачу ФОП ОСОБА_2 , а саме: відзиву на апеляційну скаргу.
В акті приймання-передачі наданих послуг № 2 від 21 листопада 2025 року сторони узгодили вартість послуг на суму 5 000 грн.
Вартість послуг із надання правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 49 від 21 листопада 2025 року.
Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвокатів є дещо завищеним, не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у цій справі не потребувала настільки значного часу для надання адвокатами послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
Так, колегія суддів ураховує, що під час надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_2 фактично складено лише один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу.
Разом з цим, колегія суддів ураховує, що додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 500,00 грн.
З приводу наведеної обставини колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.
Враховуючи наведене, колегія судів дійшла висновку, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, є витрати у сумі 2 750,00 грн (5 500,00 грн/2).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 520/21210/25 залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц