вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1491/26
381/1273/26
18 березня 2026 року м. Фастів
Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Олійника Олега Івановича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановила:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.
Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09.03.2026 позовну заяву залишив без руху.
10.03.2026 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача - адвоката Романішіна Є.В.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Як вбачається з відповіді, наданої Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області від 12.03.2026, відповідач, ОСОБА_2 , в Реєстрі Фастівської територіальної громади не значиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Зміст відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за №2463872 від 16.03.2026 свідчить, що відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіривши позов та додані до нього документи, доходжу наступного висновку.
Суть спору у цій справі стосується вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суб'єктами цього спору є боржник (позивач) та стягувач (відповідач). Позов пред'являється боржником до стягувача, до участі у справі на стороні відповідача залучаються інші особи, прав та інтересів яких може стосуватись рішення у справі.
Отже, саме стягувач є відповідачем, з яким у позивача виникли правовідносини, у яких наявний спір.
З огляду на це вважаю визначення позивачем підсудності справи за місцезнаходженням інших відповідачів діями, які направлені на штучну зміну підсудності цього спору.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Отже, цивільно-процесуальне законодавство передбачає, що таки позов може бути поданий як за правилами загальної підсудності, так і за правилами альтернативної підсудності.
При зверненні до суду за правилами загальної підсудності суд, до юрисдикції якого належить розгляд спору, визначається за місцезнаходженням чи місцем проживання стягувача.
Підсудність на підставі ч. 12 ст. 28 ЦПК визначається за місцем виконання виконавчого напису.
Згідно з відомостями, що наявні у наданих позивачем документах, місцем виконання є Київська область, Броварський район, м. Бровари.
Стягувачем у виконавчому провадженні, стосовно якого поданий позов, є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Його місцезнаходженням є м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Перевіривши матеріали цивільної справи, вважаю, що зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Фастівським міськрайонним судом Київської області та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди утворюються, реорганізуються і ліквідуються законом.
Система судоустрою хоча і будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, однак на практиці вона не завжди може співпадати з існуючим адміністративно-територіальним поділом держави. Зміна ж адміністративно-територіального устрою може бути лише підставою для перегляду існуючої системи судоустрою в порядку визначеному Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Зміст позовної заяви свідчить, що позивач подав цей позов за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача)
Проте відомості щодо місцезнаходження відповідача (стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк») свідчать, що ця справа не належить до територіальної підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Також з матеріалів позовної заяви суд не вбачає підстав для зверненням позивача до Фастівського міськрайонного суду Київської області, що виключає можливість відкриття провадження у цій справі вказаним судом.
Водночас, ця справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Печерського районного суду міста Києва.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Печерському районному суду міста Києва (за місцезнаходженням відповідача).
Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Окрім цього, разом з позовом позивач подала до суду заяву про забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Оскільки суддя дійшла висновку про те, що позивач звернулася до суду з цим позовом з порушенням правил підсудності, тому вирішення заяви про забезпечення позову також не належить до територіальної підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Отже, заява про забезпечення позову підлягає передачі на розгляд Печерському районному суду міста Києва разом з позовом.
Керуючись ст. 28, 31, 32 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Цивільну справу № 381/1273/26 (провадження № 2/381/1491/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Олійника Олега Івановича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також заяву про забезпечення позову (2-з/381/10/26) передати на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК