19 березня 2026 р. Справа № 440/13662/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.06.25 по справі № 440/13662/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 06.02.2023 по 31.04.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 29.12.2023 по 19.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 06.02.2023 по 31.04.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 29.12.2023 по 19.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За період з 06.02.2023 по 31.04.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 29.12.2023 по 19.01.2024 відповідач не нарахував та не здійснив виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, внаслідок чого порушив його права на належне грошове забезпечення, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 06.02.2023 по 31.07.2023, з 17.08.2023 по 04.09.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 27.12.2023 по 19.01.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення бойових дій.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 06.02.2023 по 31.07.2023, з 17.08.2023 по 04.09.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 27.12.2023 по 19.01.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення бойових дій, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до п. 8 Наказу МОУ від 07.06.2018 №260, виплата грошового забезпечення здійснюється в межах асигнувань, передбачених в кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців у поточному місяці за минулий місяць. Відповідно до Карток особового рахунку військовослужбовця з інформацією про складові грошового забезпечення, позивачу нарахована премія відповідно до постанови КМУ № 168 за період 2023-2024р.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.04.2022, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
У період з 09.07.2022 по 10.08.2022, з 11.08.2022 по 26.09.2022, з 26.10.2022 по 29.10.2022, з 29.10.2022 по 26.01.2023, з 06.02.2023 по 31.07.2023, з 17.08.2023 по 04.09.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 27.12.2023 по 19.01.2023 позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1067 від 08.02.2024.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо не нарахування та не виплати військовою частиною НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн пропорційно часу його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за період з 09.07.2022 по 10.08.2022, з 11.08.2022 по 26.09.2022, з 26.10.2022 по 29.10.2022, з 29.10.2022 по 26.01.2023, з 06.02.2023 по 31.07.2023, з 17.08.2023 по 04.09.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 27.12.2023 по 19.01.2023, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1-1 цієї постанови (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з п. 2-1 Постанови № 168 порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови визначають міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон України № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
Пункт 9 згаданого окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн не включати військовослужбовців, які:
- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9);
- вживати алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8 пункту 9).
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова "військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора", "співробітникам Служби судової охорони" виключено та після слів "перебуваючи безпосередньо в районах" доповнено словами "їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора".
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233 (який застосовується з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".
Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
- 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Колегією суддів враховується, що у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд дійшов висновку, що при прийнятті такого рішення (окремого доручення) Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин відповідними документами.
Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом зокрема, у постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 07.11.2024 у справі № 200/2297/23, від 05.12.2024 у справі №420/19038/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 та багатьох інших.
У свою чергу, у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, Верховний Суд у межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 щодо Військової частини як військової частини Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України термін "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - безпосередня участь) охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:
- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);
- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);
- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).
Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.
Таким чином, позивач як військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови №168 за період з 06.02.2023 по 31.04.2023, з 17.08.2023 по 31.08.2023, з 04.11.2023 по 27.12.2023, з 29.12.2023 по 19.01.2024.
Верховний Суд у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі №200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.
Натомість, право на таку винагороду у військовослужбовців виникає виключно за умов документального підтвердження виконання у відповідні дні військовослужбовцем бойових завдань, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.
Колегія суддів враховує, що сам по собі факт перебування військовослужбовця в районі виконання бойових завдань, визначених бойовими розпорядженнями, не є безумовною підставою для отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови № 168.
Для підтвердження такої участі вимагається сукупність інформації, викладеної у наступних документах: бойові накази (бойового розпорядження); журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорти (донесення) начальника (командира) відповідного підрозділу.
З метою дослідження вказаних обставин у ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції у Військової частини НОМЕР_1 витребувано наступну інформацію:
- які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 впродовж спірного періоду та чим це підтверджується. Тобто, якщо ОСОБА_1 протягом періоду щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні п. 1 Постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де проходив службу в цей час.
- надати деталізований розрахунок нарахованої та виплаченої додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 06.02.2023 по 31.04.2023; з 17.08.2023 по 31.08.2023; з 04.11.2023 по 27.12.2023; з 29.12.2023 по 19.01.2024, зокрема за якою саме ставкою (30000,00 грн. чи 100000,00 грн. згідно з Постановою КМУ №168) здійснювався розрахунок у кожному окремому місяці та кількість днів безпосереднього виконання бойових або спеціальних завдань, що підтверджується відповідними наказами та бойовими розпорядженнями.
За інформацією, повідомленою Військовою частиною НОМЕР_1 у спірний період ОСОБА_1 виконував завдання, що входять до переліку бойових завдань з розрахунку 100000,00 грн. та/або 30000,00 грн на місяць та якому нараховані та виплачена додаткова винагорода за спірний період, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 та додатками до них.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 06.02.2023 № 38 вказано, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків молодший сержант ОСОБА_1 старший механік - водій 1 танкової роти танкового батальону, зараховано на продовольче забезпечення в районі виконання бойових завдань з вечері 06.02.2023; відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 31.07.2023№ 217 вказано, вважати таким, що вибув у щорічну основку відпустку молодший сержант ОСОБА_1 старший механік - водій 1 танкової роти танкового батальону до АДРЕСА_2 . строком на 15 календарних днів з 01.08.2023 по 16.08.2023 з урахуванням однієї доби на проїзд, знято з продовольчого забезпечення в районі виконання бойових завднь зі сніданку 01.08.2023.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 17.08.2023 № 234 вказано, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків з щорічної відпустки молодший сержант ОСОБА_1 старший механік - водій 1 танкової роти танкового батальону, зараховано на продовольче забезпечення в районі виконання бойових завдань зі сніданку 18.08.2023; відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 04.09.2023 № 252 вказано, вважати таким, що вибув на лікування у лікувальний заклад у військовий госпіталь (в/ч НОМЕР_3 ) АДРЕСА_2 молодший сержант ОСОБА_1 старший механік - водій 1 танкової роти танкового батальону, знято з продовольчого забезпечення в районі виконання бойових завднь зі сніданку 05.09.2023.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 04.11.2023 № 315 вказано, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків з лікувального закладу молодший сержант ОСОБА_1 старший механік - водій 1 танкової роти танкового батальону, зараховано на продовольче забезпечення в районі виконання бойових завдань з 05.11.2023; відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 27.12.2023 № 370 вказано, вважати таким, що вибув у НОМЕР_4 військовий мобільний госпіталь (в/ч НОМЕР_5 ) АДРЕСА_3 для проходження ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у ЗСУ терміном на 7 діб з 28.12.2023 по 03.01.2024, знято з продовольчого забезпечення в районі виконання бойових завднь зі сніданку 28.12.2023.
Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 за лютий 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 34642,86 грн. за період 06.02.2023-09.02.2023, 12.02.2023-13.02.2023, 15.02.2023-19.02.2023, 21.02.2023-28.02.2023 з розрахунку 30000,00 грн., за період 10.02.2023-11.02.2023, 14.02.2023-14.02.2023, 20.02.2023-20.02.2023 з розрахунку 100000,00 грн., на підставі бойових наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2022 №2-БН/Т, від 10.02.2023 №1-БН/Т, від 15.02.2023 №2-БН/Т, рапорту капітана ОСОБА_2 , командира танкового батальйону в/ч НОМЕР_1 від 04.03.2023 №8095;
- за березень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 54838,71 грн. за період 12.03.2023-31.03.2023 з розрахунку 30000,00 грн., за період 01.03.2023-11.03.2023 з розрахунку 100000,00 грн., на підставі бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2023 №454дск, від 20.03.2023 №613дск, рапорту капітана ОСОБА_2 , командира танкового батальйону в/ч НОМЕР_1 від 03.04.2023 №19366;
- за квітень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 30000,00 грн. за період 01.04.2023-30.04.2023 з розрахунку 30000,00 грн., на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 №703дск, рапорту капітана ОСОБА_2 , командира танкового батальйону в/ч НОМЕР_1 від 03.05.2023 №26532;
- за серпень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 23548,39 грн. за період 17.08.2023-18.08.2023, 20.08.2023-23.08.2023, 27.08.2023-31.08.2023 з розрахунку 30000,00 грн., за період 19.08.2023-19.08.2023, 24.08.2023-26.08.2023 з розрахунку 100000,00 грн., на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2023 №1838дск, бойового наказу командира в/ч НОМЕР_1 №4-БН/Т від 03.04.2023, бойового розпорядження тб в/ч НОМЕР_1 №977дск від 19.08.2023, №1004дск від 24.08.2023, рапорту капітана ОСОБА_2 від 01.09.2023 №55033;
- за листопад 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 31666,67 грн. за період 04.11.2023-16.11.2023, 19.11.2023-30.11.2023 з розрахунку 30000,00 грн., за період 17.11.2023-18.11.2023 з розрахунку 100000,00 грн., на підставі бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2023 №3085дск, від 04.11.2023 №1272дск, від 08.11.2023 №1285дск, від 13.11.2023 №1304дск, від 15.11.2023 №1311дск, від 17.11.2023 №1318дск, бойового наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.04.2023 №4-БН/Т, рапорту підполковника ОСОБА_3 , командира ремонтно-відновлювального батальйону в/ч НОМЕР_1 від 01.12.2023 за вх.№76189 від 01.12.2023;
- за грудень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 29032,26 грн. за період 01.12.2023-27.12.2023 з розрахунку 30000,00 грн. на підставі бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 30.11.2023 №3084дск, рапорта майора ОСОБА_4 , тво начальника ремонтно-відновлювального батальйону в/ч НОМЕР_1 від 01.01.2024 за вх. №37 від 01.01.2024;
- за січень 2024 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у загальному розмірі 18387,10 грн. за період 01.01.2024-19.01.2024 з розрахунку 30000,00 грн., на підставі бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 31.12.2023 №3432дск, рапорту підполковника ОСОБА_3 , командира ремонтно-відновлювального батальйону в/ч НОМЕР_1 від 01.02.2024 вх.6841.
Вищезазначене також підтверджується витягами із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за лютий 2023 року від 04.03.2023 № 800, за березень 2023 року від 04.04.2023 №1299, за квітень 2023 від 04.05.2023 №1694, за серпень 2023 року від 04.09.2023 №4300, за листопад 2023 року від 04.12.2023 №6764, за грудень 2023 року від 04.01.2024 №115, за січень 2024 року від 04.02.2024 №1016, витягами із додатку № 1 до наказів щодо списку особового складу, а також картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 з інформацією про складові грошового забезпечення.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вищевказані накази та розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 були визнані протиправними та скасовані.
Тобто, матеріалами справи підтверджено, що за спірний період позивачу в повному обсязі нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 №168. Даний факт підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 та картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , які відображають усі складові грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що хоча закон покладає основний тягар доказування на відповідача, однак це не означає звільнення позивача від обов'язку доводити свої вимоги. Відповідач документально підтвердив правомірність своїх нарахувань, водночас позивач не надав доказів на спростування цих обставин.
В обгрунтування своїх позовних вимог щодо отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., позивач посилається лише на довідку Військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2024 №1067 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони УКраїни, захисту безпеки населення та інтересіви держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. Однак, колегія суддів зазначає, що така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої Постановою № 168, а й з іншою, відмінною метою. При цьому, періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди, проте розмір її виплати не визначає лише на рівні 100000,00 грн.
Враховуючи, що право позивача на отримання вказаних виплат реалізовано відповідачем у встановленому законом порядку, а докази протиправності дій чи бездіяльності військової частини в матеріалах справи відсутні, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.
Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.
Отже, не врахування судом першої інстанції дійсних обставин справи, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 440/13662/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк