19 березня 2026 року справа №200/14525/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 200/14525/21 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) розглянувши заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.10.2025 від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 200/14525/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі сумі 304 535 (триста чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять ) грн 62 коп на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021, яке набрало законної сили 21.02.2022 по справі 200/14525/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково. На виконання рішення суду від 17.12.2021, відповідач нарахував позивачу доплату пенсії у розмірі, що становить 304 535,62 грн. Оскільки заборгованість з виплати пенсії у сумі 304 535,62 грн. залишається невиплаченою упродовж тривалого часу, а рішення суду, яке набрало законної сили є невиконаним, наявні підстави для застосування статті 378 КАС України та зміни способу і порядку виконання рішення у спосіб стягнення з відповідача суми доплати до пенсії у розмірі 304 535,62 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 200/14525/21 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 200/14525/21 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2439 від 16.08.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року - на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої та невиплаченої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 у розмірі 304 535 (триста чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять ) грн 62 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №435 від 13.09.2021 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2439 від 16.08.2021, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських НП» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01.12.2019, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2439 від 16.08.2021, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських НП», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 3250,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 2200 грн.; надбавка за стаж служби (50%) - 2725,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби (в розмірі 74,22 % від грошового забезпечення) - 6067,49 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10% - 325,00 гривень, премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі 55,63 % від грошового забезпечення) - 8103,89 гривень.
Судове рішення набрало законної сили 21.02.2022.
Листом від 18.09.2025 №0500-0203-8/94886 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило заявника про те, що виплата заборгованості за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/14525/21 за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 у загальній сумі 304 535,62 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, позивача повідомлено, що на дату підготовки відповіді Пенсійним фондом України виділено кошти на виконання рішень суду, по яким не проведено виплату заборгованості суми пенсії за окремою бюджетною програмою, та які набрали законної сили по 19.11.2020.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України:
судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);
судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина друга);
невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Згідно з частинами 1, 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України суд дійшов висновку, що при виконанні судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Судом встановлено, що рішення суду ГУ ПФУ в Донецькій області виконано тільки в частині здійснення перерахунку пенсії позивача.
На виконання судового рішення Пенсійним фондом нараховано 304 535,62 грн заборгованості, що утворилась за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 в результаті перерахунку пенсії позивача та підлягає виплаті за рішенням суду.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 200/14525/21, яке набрало законної сили 21.02.2022, на даний час відповідачем не виконано та позивачу не виплачено суму перерахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 з урахуванням фактично виплачених сум у розмірі 304 535,62 грн.
Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 200/14525/21 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2439 від 16.08.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року - на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої та невиплаченої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.10.2022 у розмірі 304 535,62 грн.
На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку за належне змінити спосіб захисту прав позивача із зобов'язання на стягнення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 200/14525/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 200/14525/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв