Справа № 159/9140/25
Провадження № 2-о/159/50/26
11 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Гусар Т.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Ткачука В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , з участю заінтересованих осіб - ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, про встановлення факту постійного проживання, -
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявоюпро встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 12 січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заінтересованими особами зазначила ОСОБА_3 та Міністерство оборони України.
Заява обґрунтована тим, що у 1990 році заявник разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_5 приїхали з росії в с. Ясенівка Рожищенського району Волинської області, де почали проживати у батьків заявника.
Приблизно в 1991 році заявник познайомилась з ОСОБА_4 з с. Майдан Ковельського району. Через деякий час їхні стосунки почали носити характер подружніх та вони почали проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки на той час заявник перебувала в зареєстрованому шлюбі з колишнім чоловіком - ОСОБА_6 , який залишився проживати на території росії.
У 1995 році в ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 .
З 1991 року по 2004 рік заявник разом з ОСОБА_4 , дочкою та сином спільно проживали у будинку батьків ОСОБА_4 в с. Майдан Ковельського району.
11.01.2006 року шлюб між заявником та ОСОБА_6 було розірвано.
В подальшому, з 2004 року по 2014 рік заявник спільно з дочкою, ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у будинку по АДРЕСА_1 .
З 2014 року заявник з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переїхали проживати в будинок по АДРЕСА_1 , де спільно проживали однією сім'єю до дня смерті ОСОБА_4 .
Так, представник заявника вказує, що ОСОБА_4 був військовослужбовцем, проходив службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та помер під час проходження військової служби.
Фактичні сімейні відносини між заявником та ОСОБА_4 підтверджуються не лише тривалим спільним проживанням, а й веденням єдиного господарства за час спільного проживання, характерного для подружніх стосунків.
На підставі викладених фактів, заявник та ОСОБА_4 тривалий час проживали однією сім'єю без офіційного шлюбу, здійснюючи спільне ведення побуту, виховання дітей та створення домогосподарства.
Сукупність всіх наведених обставини переконливо підтверджують, що заявник та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що відповідає ознакам сімейних відносин у розумінні законодавства. Зазначені обставини обґрунтовують необхідність встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу.
В інший спосіб, ніж в судовому порядку, заявник позбавлена можливості встановити юридичний факт.
Встановлення даного факту необхідне заявнику для оформлення своїх соціально-економічних прав - спадкових прав після смерті чоловіка, одержання одноразової грошової допомоги та реалізації інших прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Покликаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 12.01.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
31.12.2025 року представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України подав до суду пояснення у справі, згідно яких просить у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.
Зокрема, представник заінтересованої особи вказує, що встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Однак, заявником не надано достовірних доказів, які отримані законним шляхом та відповідно чинному законодавству, щодо факту спільного проживання.
Так, представник заінтересованої особи вказує, що довідка № 789 від 04.12.2025 року обстеження матеріально - побутових умов сім'ї не є законною, оскільки видана органом, що не наділений повноваженнями у зазначеній сфері, а відтак є такою, що видана з перевищенням владних повноважень та не може бути прийнята судом до уваги.
Долучені заявником до заяви довідки органу місцевого самоврядування видані вже після загибелі ОСОБА_4 та стверджують про спільне проживання заявника і загиблого.
Також ведення спільного бюджету заявником не підтверджено жодними виписками з банківських карт або рахунків, а тому зазначене наводить на думку, про хибність тверджень заявника про ведення спільного бюджету, господарства.
Таким чином, викладені обставини, на думку представника заінтересованої особи, свідчать про непідтвердженість спільного проживання однією сім'єю та ведення спільного бюджету, а в заяві не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов'язків у заявниці із загиблим.
В зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України Ткачук В.В. в судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2026, заперечив проти задоволення заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях з приводу заяви.
Після надання зазначених пояснень, ОСОБА_7 клопотав про подальший розгляд справи у його відсутності через зайнятість в інших судових засіданнях.
Таке його клопотання було задоволено судом, після чого представник заінтересованої особи припинив свою участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Підтверджує факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Проти задоволення заяви не заперечує.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, показання свідків, з'ясувавши обставини справи та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення даної заяви.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Нормами ст. 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Згідно вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, з поміж іншого, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-РП/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт та інше.
У постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру, тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Конвенції встановлено і право на шлюб.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 12.01.2006 року по 27.10.2025 року повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, згідно свідоцтва про смерть, виданого 03.11.2025 року виконавчим комітетом Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 53 років. Місце смерті - с. Очеретувате Самарівського району Дніпропетровської області.
Згідно довідки № 798 від 11.12.2025 року, виданої Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області, встановлено, що:
згідно даних погосподарської книги за 1991-1995 роки по с. Майдан Ковельського району, наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
згідно даних погосподарської книги за 1996-2000 роки по с. Майдан Ковельського району, наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
згідно даних погосподарської книги за 2001-2005 роки по с. Майдан Ковельського району, наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
згідно даних погосподарської книги за 2006-2010 роки по с. Майдан Ковельського району, наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 ;
згідно даних погосподарської книги за 2011-2015 роки по АДРЕСА_2 , наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 ;
згідно даних погосподарської книги за 2016-2020 роки по АДРЕСА_2 , наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 ;
згідно даних погосподарської книги за 2021-2025 роки по АДРЕСА_2 , наявний склад членів домогосподарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 .
Зазначені обставини також підтверджуються записами в будинковій книзі для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 05.08.2025 року, власником житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки № 789 від 04.12.2025 року, виданої Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області, встановлено, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , фактично проживала та вела спільне господарство з цивільним чоловіком ОСОБА_4 , 1972 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 1991 року по день смерті останнього за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про поховання № 776 від 28.11.2025 року, виданого Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області, встановлено, що ОСОБА_1 здійснила поховання цивільного чоловіка ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 03.11.2025 року.
Крім цього, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.12.2008 року Майданською сільською радою Ковельського району Волинської області, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Майдан Ковельського району Волинської області, а його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки № 116 від 22.07.2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 перебував на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 11.07.2025 року.
Згідно посвідчення про відрядження № 533 від 21.09.2025 року, солдат військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_4 військової частини НОМЕР_1 був відряджений з 22.09.2025 року по 26.10.2025 року до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .
Крім цього, до матеріалів справи заявником долучено копії особистих документів ОСОБА_4 - копії аркушів паспорта громадянина України, копію картки платника податків, свідоцтва про його народження.
Наявність вказаних документів в розпорядженні заявника в певній мірі свідчить про існування між нею та ОСОБА_4 взаємних прав та обов'язків.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона є дочкою заявниці. З 1992 року її матір та ОСОБА_4 почали проживати разом. ОСОБА_4 відносився до неї як до своєї дочки, оскільки займався її вихованням та утриманням. У 1995 році в сім'ї народився брат - ОСОБА_3 . Підтвердила, що її матір та вітчим ОСОБА_4 проживали разом, вели спільний бюджет та господарство.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та дружина протягом 32 років. Підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсвяткували своє весілля з приводу розпочатого спільного проживання, як подружжя. За час спільного проживання мали спільне господарство, автомобіль.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що заявниця та ОСОБА_4 розпочали спільне проживання у матері ОСОБА_4 . В подальшому орендували житло, а потім придбали спільний будинок, де вели спільне господарство. За час спільного проживання мали спільного сина. Певний час з ними проживала дочка заявниці. Підтвердила, що ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 .
Аналогічні обставини підтвердили в судовому засіданні допитані, кожна окремо, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Допитані в судовому засіданні свідки, окрім ОСОБА_13 , є односельчанами заявниці та проживають по сусідству з нею. В суду немає підстав ставити під сумнів показання зазначених свідків, оскільки їх показання об'єктивно узгоджуються з іншими доказами - документами.
Крім цього, як встановлено з оглянутих фотознімків, на яких, з поміж інших осіб, зображені заявниця з ОСОБА_4 , вони були зроблені у різний період часу, за сімейним столом, під час спільних свят, що також підтверджує, що заявниця та ОСОБА_4 були пов'язані спільним побутом та проводили час разом.
Той факт, що на вказаних фотознімках зображені саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 .
В той же час, як встановлено в судовому засіданні, заявник ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який був розірваний 11.01.2006 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд оцінює відповідні обставини та докази спільного проживання однією сім'єю заявника та ОСОБА_4 за період з 12.01.2006 року (тобто з моменту розірвання попереднього шлюбу заявника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто до дня смерті ОСОБА_4 ), оскільки в даному випадку важливо враховувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також те, що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю (ст. 25 СК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням наведеного, суд прийшов до переконливого висновку про те, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав вважати, що факти та обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а вимоги заявника ґрунтуються на вимогах закону, не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 12 січня 2006 року по 27 жовтня 2025 року є повністю доведеними, тому заява підлягає до повного задоволення.
Заперечення заінтересованої особи не спростовують зазначених висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.
Задоволення поданої заяви має для заявника юридичне значення та буде відповідати її інтересам, оскільки без встановлення даного факту вона буде позбавлена можливості реалізовувати свої права.
Зокрема, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю, заявник ОСОБА_1 зазначає, що встановлення такого факту їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Згідно ч.1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст. 16 цього Закону , належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263, 247, 293, 315 ЦПК України, на підставі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 5, 21, 25, 74 СК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 12 січня 2006 року по 27 жовтня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2026 року.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК