19 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/3006/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ», військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказів,
17.03.2026 представник позивача Сірий Іван Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 18.03.2026), у якому просить:
визнати протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов'язаних з визнанням придатності його до військової служби;
скасувати довідку Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності його за станом здоров'я до військової служби;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову його на військову службу під час мобілізації;
скасувати мобілізаційне розпорядження від 12.03.2026, відповідно до якого проведено призов його під час дії мобілізації, як придатного до військової служби;
скасувати наказ від 12.03.2026 про його мобілізацію;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026, в частині, що стосується призначення та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
18.03.2026 було подано заяву про забезпечення позову (зареєстрована у суді 19.03.2026), у якій представник позивача просить:
заборонити військовій частині НОМЕР_1 та/або будь якій іншій, вчиняти дії пов'язані з видачею наказу про зарахування/призначення його до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначення на посаду, здійснювати його передислокацією або переміщення в зону бойових дій до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №620/3006/26.
В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що конкретні порушення прав позивача як людини з цукровим діабетом яка постійно потребує для життєдіяльності медичні препарати; недоліки первинних документів, спричинили негативні наслідки для позивача, які відбуваються на даний час, про невідворотній характер, та можуть спричинити порушення прав позивача у справі №620/3006/26 в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і які полягають не тільки в процесі складності збору документів, значній відстані від місця проходження базової загальновійськової підготовки до місця реєстрації особи (для проходження повторного ВЛК), необхідності подальшого звернення до суду про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини по стройовій частині щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, наказу про призначення на посаду та інші, а й негативних наслідків для самої військової частини, таких як матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовця, зміна штату військової частини (його комплектація), скасування наказів про призначення на посаду та зарахування до списків та інших.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову по суті, суд враховує таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача
Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Приписами частини першої статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд враховує те, що Верховним Судом сформовано усталену правозастосовчу практику застосування норм КАС України, якими регламентовано інститут забезпечення адміністративного позову шляхом вжиття судом заходів забезпечення позову.
Так, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19 окрім іншого зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Наявність інституту забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду у разі задоволення позовних вимог і спрямована на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Тобто, створює можливість реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Окрім цього Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №705/4587/17 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20 колегія суддів зауважувала, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.
За змістом наведених вище норм права та правових висновків Верховного Суду, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник фактично лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів на підтвердження того, що для прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах існує реальна загроза, що відповідачі умисно діють недобросовісно на шкоду таким права або інтересам і що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача не підтверджують існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Посилання представника позивача по суті обґрунтовані можливістю настання негативних наслідків чи порушення прав позивача у майбутньому, що не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Варто відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд наголошує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Таким чином заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, згідно з частиною першою статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 КАС України.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ», військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказів - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА