Справа № 560/13185/25
іменем України
19 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих державі,
Військова частина НОМЕР_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача завдані державі матеріальні збитки у розмірі 35451,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатом службового розслідування встановлений факт порушення військової дисципліни, а саме не з'явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу, в результаті чого відповідач продовжував отримувати грошове забезпечення та , як наслідок, державі завдана шкоду у розмірі 35451,37 грн. Стверджує, що ОСОБА_1 станом на день подання позову добровільно завдану матеріальну школу не відшкодував, що слугувало підставою для звернення до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 31.07.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву військової частини НОМЕР_1 залишив без руху.
Ухвалою від 04.08.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 08.08.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд у задоволенні клопотань представника військової частини НОМЕР_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовив, продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, надіслана на адресу відповідача, вручена 23.08.2025.
Ухвалою від 27.08.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву представника військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відоконференції повернув заявнику без розгляду.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, то відповідно до вимог частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Відповідач - ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 № 109 відповідач 17.04.2025 вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №2935/нагд призначене службове розслідування за фактом не з'явлення відповідача з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби.
За результатом службового розслідування складений акт від 12.07.2025, яким установлений факт порушення відповідачем вимог статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку з нез'явленням вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 з 18.04.2025 по теперішній час.
На підставі акту службового розслідування від 12.07.2025 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 20.07.2025 №3702 про притягнення відповідача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності і стягнення з нього завданих державі збитків в сумі 35451,37 грн.
Посилаючись на відсутність добровільної сплати відповідачем вказаних коштів, позивач звернувся до суду з чим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.2019 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон №160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Положеннями статті 8 Закону №160-IX визначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно зі статтею 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування. У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (частина 1 статті 12 №160-IX).
Отже, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
При цьому, відшкодування шкоди в судовому порядку здійснюється за наявності однієї із таких умов:
1) в разі звільнення особи притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби за умови відмови особи від її добровільного відшкодування;
2) якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийняте до звільнення особи зі служби за умови відмови від її добровільного відшкодування;
3) шкода завдана військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів;
4) притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди;
5) завдання шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону ( шкода завдана посадовими (службовими) особами, винними в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку).
В решті випадків відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.
Позивачем не надані докази ознайомлення ОСОБА_1 із наказами від 22.05.2025 №2935/нагд і від 20.07.2025 №3702 та відмови від добровільного відшкодування шкоди, заявленої позивачем до стягнення.
Позивачем також не доведена наявність умов, за яких відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку.
Отже, на дату подання позову відсутні підстави для відшкодування в судовому порядку шкоди завданої відповідачем.
Водночас, суд враховує, що в разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності, позивач не позбавлений права пред'явити цивільний позов до відповідача в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Вирішуючи позовні вимоги суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не доведена наявність передбачених частиною 2 статті 3 Закону N 160-IX умов для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 35451,37 грн
Тому, підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих державі відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук