Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2026 р. № 520/23103/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 203950012724 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 04.12.1995 по 03.08.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 травня 2025 року та провести відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 04.12.1995 по 03.08.2016 працював на посаді машиніста електропоїзда метрополітену Комунального підприємства “Харківський метрополітен», що підтверджується записами його трудової книжки.
01.05.2025 позивач досяг віку 50 років.
18.07.2025 після досягнення пенсійного віку 50 років, позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся за призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із заявою про призначення пенсії позивач також надав пенсійному органу, зокрема, наступні документи:
1) паспорт громадянина України;
2) довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
3) трудову книжку;
4) довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 2000 року;
5) заяву про призначення пенсії у довільній формі, у якій позивач роз'яснив відповідачу своє право на отримання відповідного виду пенсії;
6) довідку КП “Харківський метрополітен» № 03-17/490 від 27.06.2025 щодо посад, які обіймав позивач;
7) довідку КП “Харківський метрополітен» № 338/23.01-07 від 11.06.2025 щодо відсутності наказів про встановлення позивачу неповного робочого дня за період з 04.12.1995 по 03.08.2016;
8) довідку про перейменування КП “Харківський метрополітен»;
9) наказ про атестацію робочих місць КП “Харківський метрополітен» від 24 листопада 1994 року;
10) наказ про атестацію робочих місць КП “Харківський метрополітен» від 09 квітня 1997 року;
11) наказ про атестацію робочих місць КП “Харківський метрополітен» від 07 грудня 1999 року;
12) карту умов праці посади машиністу електропоїзда КП “Харківський метрополітен» станом на 1994 рік;
13) карту умов праці посади машиністу електропоїзда КП “Харківський метрополітен» станом на 1999 рік;
14) карту умов праці посади машиністу електропоїзда КП “Харківський метрополітен» станом на 2003 рік;
15) карту умов праці посади машиністу електропоїзда КП “Харківський метрополітен» станом на 2008 рік.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач).
За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 203950012724 від 25 липня 2025 року, обґрунтоване наступним:
“... Страховий стаж особи: 32 роки 1 місяць 14 днів.
Пільговий стаж: відсутній.
Результати розгляду документів доданих до заяви: до пільгового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до довідки від 27.06.2025 № 03-17/490 виданої КП “Харківський метрополітен», оскільки довідка не відповідає встановленому зразку, а саме: відсутня інформація періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, також відсутній підпис керівника підприємства, що не відповідає вимогам додатку 5 та пункту 20 Порядку № 637...»
З аналізу рішення вбачається, що підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії став недостатній пільговий стаж.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів Україну, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 року №773 внесено зміни і доповнення до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких: право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме підпункт "а" підрозділу 1 розділу XXI «Транспорт" після позиції 1200100а-12180 доповнено позицією 1200100а-14409 такого змісту: 200100а-14409 Машиністи електропоїздів метрополітену".
Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 року №276) затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно позиції 21.1а підрозділу 1 розділу XII «Транспортні послуги» зазначеного списку право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 мають машиністи електропоїздів (метрополітену).
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом №383 від 18 листопада 2005 року Міністерства праці соціальної політики України при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах посовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу заховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Міністерство праці та соціальної політики України листом від 24.04.2004 №03-1626-010-6 роз'яснило, що машиністам електропоїздів метрополітену, професії яких були передбачені в Списках № 1 і №2 виробництв, робіт і професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162, і які набули певний пільговий стаж введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, якою були затверджені нові Списки № 1 і № 2, право на пенсію за віком на пільгових умовах визначається відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналіз записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 №№ 15-20, дозволяє встановити, що з 04.12.1995 по 03.08.2016, позивач працював на посаді, передбаченій Списком № 1 - машиніста електропоїзда метрополітену.
Дані обставини додатково підтверджуються довідкою Комунального підприємства “Харківський метрополітен» № 03-17/490 від 27.06.2025.
Окрім того, як вбачається зі змісту довідки Комунального підприємства “Харківський метрополітен» № 338/23.01-07 від 11.06.2025, накази про встановлення позивачу неповного робочого дня відсутні, що підтверджує факт зайнятості позивача протягом повного робочого дня.
Таким чином, із наданих позивачем документів можна встановити, що з 04.12.1995 по 03.08.2016 позивач був зайнятий повний робочий день на посаді машиніста електропоїзда метрополітену.
Згідно статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж боти, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності удової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Постанова №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Постанови №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, пунктом 3 Порядку №637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються ні, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказана позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 25 квітня 2019 року у справі №159/4178/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, позивач надав до відповідача пакет необхідних документів, в тому числі згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 №№ 15-20, встановлено, що з 04.12.1995 по 03.08.2016, позивач працював на посаді, передбаченій Списком № 1 - машиніста електропоїзда метрополітену. Дана обставина додатково підтверджується довідкою Комунального підприємства “Харківський метрополітен» № 03-17/490 від 27.06.2025.
24 червня 2016 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, якою затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивач досяг встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-ІV віку (50 років) та має пільгового стажу машиністом електропоїзду метрополітену більш як 20 років.
Згідно п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно п. 4.2. Порядку №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі №559/150/17 провадження №К/9901/15392/18, вказуючи, що: «Атестація має проводитися у передбачені пунктом Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації».
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічну позицію підтримує й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Судом встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача проводилась в 1994 році, за наслідками чого видано наказ КП «ХМ» від 24.11.1994 №129 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці».
В подальшому атестація проводилась в 1996-1997 році, за її наслідками видано наказ КП «ХМ» №51 від 09.04.1997 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці», яким внесені зміни та доповнення до наказу від 24.11.1994 №129.
В подальшому повторна атестація робочих місць проводилась в 1999 році, за її наслідками видано наказ КП «ХМ» №214 від 07.12.1999 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць, проведеної в 1999 році».
Крім того, КП «ХМ» зверталось до Міністерства Праці та соціальної політики за роз'ясненням щодо можливості призначення пенсії за віком машиністам електропоїздів (метрополітену).
Листом від 12.03.2011 №25/010/82-11 Міністерство праці та соціальної політики України надало відповідь, у якій посилається на підрозділ І розділу XXI «Транспорті послуги», де позиція 21.1 а - машиністи електропоїздів (метрополітену) внесені до Списку №1.
Також під час розгляду справи судом встановлено, що при розгляді наданого позивачем пакету документів та прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідачем не дотримано п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), відповідно до якого орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, картки умов праці, відомостей про те чи змінювався характер роботи з часу останньої атестації, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Крім того на підставі попередньо проведених атестацій та досліджень умов праці по теперішній час позивач отримує доплату до тарифних ставок або посадових окладів та додаткову відпустку за роботу в особливо шкідливих умовах праці, що дають право на призначення пенсії за Списком №1.
Враховуючи вищевикладене, позивач у спірний період працював в особливо шкідливих умовах праці, повний робочий день, за професією машиніста електропоїзда (метрополітену), яка надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та отримував надбавку за шкідливі умови праці.
Згідно карток умов праці станом на 09.06.2008 робоче місце позивача відноситься до Списку №1, характері виконуваних робіт не змінювався.
Як вже раніше зазначалось, останньою належно проведеною атестації КП «ХМ» є атестація проведена в 1999 році.
Листом від 09.02.2018 №12.-12-11/02.01-12/1391 Головне управління Держпраці у Харківській області повідомляє, що згідно з Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Однак, на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт, який би регулював порядок оцінювання якості проведення атестації, тобто відсутній фактичний механізм реалізації зазначеного повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) зазначив (п.п. 38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки відповідно до Порядку обов'язок проведення атестації робочих місць та відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладено на керівників підприємств, тому несвоєчасне проведення такої атестації роботодавцем у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.
За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 203950012724 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов'язок виплати позивачу пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 № 22-1", заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Суд зазначає, що наразі вирішується питання зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 04.12.1995 по 03.08.2016, а також призначення пільгової пенсії.
Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить про те, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера для здійснення її виплати.
Заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подану позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за принципом екстериторіальності передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії за віком відмовлено.
Оскільки електронну пенсійну справу позивача сформовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача (до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в указаному територіальному органі Пенсійного фонду України матеріали справи не містять, позовні вимоги, пред'явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призначення та виплати позивачу пенсії не підлягають задоволенню.
У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Судом встановлено, що пенсійним органом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно проведено розрахунок пільгового стажу роботи позивача.
Суд звертає увагу, що уповноваженим органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення не належним чином вирішено питання щодо врахування періодів роботи позивача до пільгового стажу, а тому суд не має права перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо вирішення питання наявності пільгового стажу позивача для призначення їй пенсії на пільгових умовах, оскільки вони є дискреційними повноваженнями пенсійних органів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 203950012724 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.12.1995 по 03.08.2016.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл., 73028, ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 203950012724 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.12.1995 по 03.08.2016.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов