Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2026 р. справа №520/28820/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 провести розслідування нещасного випадку щодо обставин отримання ОСОБА_1 травми.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся на електронну пошту НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ (військова частина № НОМЕР_2 ) із письмовим запитом щодо проведення службового розслідування та оформлення довідки про обставини отримання травми з метою встановлення її причинного зв'язку із захистом Батьківщини. Однак військова частина № НОМЕР_2 не провела службового розслідування та не видала відповідну довідку, чим фактично позбавила позивача можливості звернутися до військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв'язку травми із захистом Батьківщини. Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що твердження позивача про отримання ним бойової травми ґрунтуються виключно на його власних поясненнях та не підтверджені жодними офіційними документами військової частини № НОМЕР_2 чи уповноважених осіб. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить суд задовольнити позов.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом із Наказу від 09.03.2024.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 09.09.2025 №08/1876 ОСОБА_1 у період з 18.11.2023 по 09.12.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Донецька область, Бахмутський район, н.п Часів ЯР, н.п. Іванівське.
Відповідно первинної медичної картки форми 100 від 11.12.2023 б/н, діагноз: «Поперековий остеохондроз з вираженим больовим та м'язовим синдромом».
Згідно з огляду терапевта зведеного медичного загону ДПСУ від 11.12.2023 №9972, діагноз: «Обмежений міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків. Хронічна вертеброгенна люмбоішалгія з вираженим больовим та м'язово-тонічним.
Відповідно до виписного епікризу № 10294/1496 від 27.12.2023 року " Павлоградська міська
лікарня Дніпропетровської області" позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом вибухова травма (19.11.2023), акубаротравма: після травматичний кохлеоневрит ліворуч, хронічна вертеброгенна попероково- крижова радикулопатія на фоні грижі L5-S1, L4-L-5.
2 жовтня 2025 року позивач звернувся на електронну пошту НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ (військова частина № НОМЕР_2 ) із письмовим запитом про проведення службового розслідування та оформлення довідки про обставини травми з метою встановлення причинного зв'язку травми із захистом Батьківщини.
Листом №03.5/В-1131/1/1132 від 15.10.2025 відповідач повідомив позивача, що в бойовому донесенні прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону інформація про отримання бойового травмування солдатом ОСОБА_2 в обліку бойових санітарних втрат відсутня. Інформацію, про вибухову травму 19.11.2023 р., занесено в виписний епікриз медичної карти стаціонарного хворого від 27.12.2023 №10294/1496 КНП «Павлоградської лікарні інтенсивного лікування», з ваших слів, в розділі анамнез захворювання: «… вибухова травма 19.11.23 р. отримана під час бойових дій. Від лікування відмовився…».
В той же час маю зазначити, що відповідно до наявних фотокопій первинної медичної картки форми 100 медичного пункту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.12.2023 б/н, діагноз: «Поперековий остеохондроз з вираженим больовим та м'язовим синдромом» та огляду терапевта зведеного медичного загону ДПСУ від 11.12.2023 №9972, діагноз: «Обмежений міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків. Хронічна вертеброгенна люмбоішалгія з вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромами». У зв'язку з неефективністю амбулаторного лікування Ви були направлені на стаціонарне лікування до КНП «Павлоградської лікарні інтенсивного лікування».
Згідно підпункту 4 пункту 1 наказу АДПСУ від 19.02.25 №52 «Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)», довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) необхідно складати у строк не більше п'яти днів та видавати після реєстрації факту травми (поранення, контузії, каліцтва) у Журналі обліку травм у двох примірниках, перший з яких видавати військовослужбовцю для проходження медичного огляду військово-лікарськими комісіями, другий примірник залучати до особової справи військовослужбовця.
Згідно облікових даних служби охорони здоров'я НОМЕР_3 прикордонного загону, факт погіршення вашого стану здоров'я за 19.11.2023 року та протягом 5 наступних днів не зафіксований, відповідна інформація до відділу бойового управління (командного пункту) по лінії оперативно-чергової служби від підрозділу не надходила.
Виходячи з вищевикладеного, відповідно пункту 3 розділу I «ІНСТРУКЦІЇ про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 року №199, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.04.2016 року за №574/28704 у разі, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. підстави для опрацювання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відсутні.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України, «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог статей 6, 10, 27, 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про Державну прикордонну службу України", з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства Наказомо МВС України затверджена Інструкція про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України 22.03.2016 №199 (далі - Інструкція №199).
Ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №199 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
У paзi якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.
За приписами п.4 Розділу ІІ Інструкції №199 керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв'язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо).
За змістом п.8 Розділу ІІ Інструкції №199 комісія зобов'язана: оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; з'ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства; визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби; установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.
Як то указано у п.15 Розділу ІІ Інструкції №199, за результатами розслідування комісія зобов'язана скласти: акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5); акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.
Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.
Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.
Пунктом 17 Розділу ІІ Інструкції №199 указано, що акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком: вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння; вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Про наявність підстав для нескладення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов'язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5.
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок щодо належного документування обставин отримання військовослужбовцем травми, у тому числі ведення відповідних журналів обліку, складання рапортів, донесень та інших службових документів, покладається саме на посадових осіб військової частини, а не на військовослужбовця.
Водночас, відсутність належного документального оформлення факту отримання травми не може позбавляти військовослужбовця права на соціальний захист та належне встановлення причинного зв'язку ушкодження здоров'я із виконанням обов'язків військової служби, особливо в умовах воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що позивач брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, що підтверджується відповідною довідкою, а також проходив лікування, під час якого у медичних документах зафіксовано відомості про вибухову травму, отриману 19.11.2023 під час бойових дій.
Той факт, що зазначені відомості внесені до медичної документації зі слів позивача, не виключає обов'язку відповідача перевірити такі обставини шляхом проведення відповідного службового розслідування, з'ясування всіх істотних обставин події, опитування свідків та аналізу наявних матеріалів.
Суд звертає увагу, що положення пункту 3 розділу І Інструкції №199, на які посилається відповідач, дійсно передбачають, що у разі отримання травми внаслідок дій противника розслідування не проводиться. Однак таке положення може бути застосоване лише за умови належного встановлення самого факту отримання травми саме внаслідок бойових дій.
Натомість у даному випадку відповідач фактично не здійснив жодних дій, спрямованих на з'ясування обставин отримання позивачем травми, обмежившись формальним посиланням на відсутність відповідних записів у службовій документації.
Посилання відповідача на відсутність в журналі бойових дій та іншій службовій документації відсутні підтверджуючі дані про вогневе ураження ворогом місцевості, де перебував військовослужбовець у зазначений період судом не приймаються, оскільки на позивача, як військовослужбовця Державної прикордонної служби, не покладається обов'язок щодо вчасного бойового донесення до вищестоящого командування, яке відноситься до компетенції інших осіб, та не може слугувати підставою для відмови позивачу видачі довідки про обставини травми.
Суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні службового розслідування за зверненням позивача та невжитті заходів щодо встановлення обставин отримання ним травми, є протиправною.
З огляду на викладене, з метою забезпечення реалізації позивачем права на встановлення причинного зв'язку травми із виконанням обов'язків військової служби, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести службове розслідування обставин отримання травми позивачем.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача видати довідку про обставини травми, суд зазначає, що така довідка видається за результатами встановлення відповідних обставин та їх документального підтвердження, у зв'язку з чим позивна вимога є передчасною.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_2 щодо непроведення службового розслідування обставин отримання ОСОБА_1 травми.
Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести службове розслідування нещасного випадку щодо обставин отримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 19 березня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ